Україна у чорноморському регіоні: можливості та перспективи

Піскурьов Є.Ю.

студент 3 курсу

Інституту історії та права, кафедри політології

Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського

УКРАЇНА У ЧОРНОМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ: МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 

Геополітична важливість Чорноморського регіону протягом багатьох
століть приковувала до нього підвищену увагу. Це стосувалося не лише тих
держав, які безпосередньо знаходяться в басейні Чорного моря, але й інших, які
намагалися використовувати цей регіон у своїй політиці. До нашого часу вдалося
не лише зберегти, але й закріпити за Причорномор’ям статус з’єднуючого мосту
між Європою і Азією, що забезпечує єдиний географічний та економічний простір.
Виходячи з об’єктивних природних умов, чорноморські держави мають змогу
зміцнювати власні позиції на світовій арені як щодо нагальних, так і щодо
потенціальних питань і проектів.

Дослідженням ролі України в Чорноморському регіоні, а саме її
можливостей, загроз і перспектив, займалися такі автори як А. Филипенко, Г.
Шелест, А. Чубик, О. Тригуб, Ю. Сустова, Б. Парахонський, О. Волович, С.
Терешко та ін.

Відома концепція «Чорноморського регіону» розглядає, зокрема, спільні
економічні та енергетичні інтереси, історичні та культурні традиції
чорноморських країн, а також розбудову їхніх зовнішньополітичних ліній.
Актуальність теми очевидна, адже інтерес світових гравців до Причорномор’я лише
зростає, і саме Україна має всі можливості претендувати на роль лідера в
регіоні, ставши флагманом у активному розвитку транскордонного співробітництва.

Великим поштовхом для розвитку Причорномор’я стало створення
Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС), яка спромоглася
об’єднати 12 країн з різними політичними і економічними формами орієнтації на
тлі загальноєвропейської інтеграції. У рамках ОЧЕС підписана низка документів
про регіональне співробітництво, забезпечення безпеки і підтримання
сприятливого економічного клімату в регіоні.

Україні необхідно дотримуватись ряду ключових аспектів власної
діяльності для збільшення впливовості і значущості в Чорноморському регіоні, а
саме: чітко визначитися зі своїми економічними інтересами в ОЧЕС, досягти
прийнятного рівня інтеграції у структурі цієї організації, виходити із практичних
шляхів послідовного досягнення очікуваних результатів, враховуючи можливі
наслідки. Врешті-решт, очевидною видається необхідність вироблення системи
пріоритетів у відносинах з державами регіону в межах ОЧЕС, що, в свою чергу,
дозволить зайняти вагоме місце і у світовій економічній системі загалом.

Україна виявляє зацікавленість у реалізації в рамках ОЧЕС ряду
перспективних проектів, серед яких і модернізація нафтопереробних заводів, і
створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для
прийняття нафти та газу, і здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами
щодо використання нетрадиційних джерел енергії тощо.

Виходячи із вищезазначеного, аргументовано, що Україна у своїй політиці
в Чорноморському регіоні має послідовно відстоювати свої національні інтереси,
при цьому намагаючись уникати ускладнень у відносинах з конкуруючими між собою
основними центрами сили (ЄС, РФ, США, Туреччина) і прагнути до максимально
можливого рівня співпраці з ними. Проте захистити свої національні інтереси
Україна зможе лише в умовах стабільного діалогу і співпраці на умовах рівності
і взаємоповаги з країнами регіону.