Русько-візантійські відносини

Русько-візантійські відносини

До початку Х cт. відносини Русі і Візантії ускладнилися, і влітку 907 р. війська русів знову з’явилися на Босфорі. Околиці столиці піддалися розгромові. У 911 р. Візантія уклала з русами договір, надавши їм право безмитної торгівлі в Константинополі і зобов’язавши утримувати на свої кошти послів і купців Русі під час їхнього перебування в імперії і постачати їх усім необхідним на зворотний шлях.

Торговельні зв’язки Русі з імперією стали регулярними: щорічно влітку торговельні флотилії русів прибували до Константинополя, розташовувалися в пригороді і вели до осені торг на ринках Константинополя. Особливим попитом знатних русів користувалися шовкові тканини.

З невідомих причин у 941 р. київський князь Ігор зробив новий похід на Візантію, розорив берега Босфору і частину узбережжя Малої Азії, але був розбитий під Константинополем за допомогою «грецького вогню». Ігор не змирився з поразкою і через декілька років він знову спрямував на Візантію свій флот і сухопутні сили, але був зустрінутий на Дунаєві послами імператора. У 944 р. був підписаний новий договір. Підсилився приток русів на службу у війська Візантії.

У 967 р. Никифор II Фока запропонував князеві Святославу, щедро заплативши, зробити напад на ворожу імперії Болгарію. У 968 р. Святослав здолав болгар, підкорив їх своєму впливові (не позбавляючи трону государя), але всупереч надіям імператора, почав разом з ними війну проти Візантії. Війна продовжувалася до літа 971 р., коли армія імперії завдала поразки руському князеві. Був відновлений мирний договір. Відносини Русі і Візантії знову стали дружніми, незважаючи на загибель Святослава по шляху з Болгарії в Київ.

У 988 р. християнство було прийняте на Русі. Широкий доступ на Русь більш високої візантійської культури був відкритий. Слідом за організацією церкви сюди стала проникати не тільки грецька, але і словяномовна література.

З захистом торговельних інтересів пов’язаний і останній похід уже християнської Русі на Константинополь у 1043 р. Його очолив син Ярослава Мудрого новгородський князь Володимир. Похід був невдалим: флот русів був розкиданий бурею і спалений «грецьким вогнем» під Константинополем. Відносини, однак, були улагоджені. У 1047 р. руси вже допомагали Костянтину IX Мономахові (1042-1055) розбити чергового узурпатора. Мономах видав свою дочку за іншого сина Ярослава Мудрого – Всеволода. Торговельні і культурні зв’язки Русі з Візантією і її володіннями в Криму не переривалися до кінця XI ст.

Майже повне припинення на тривалий строк русько-візантійських зв’язків було обумовлено спочатку захопленням Константинополя хрестоносцями в 1204 р., а потім – руйнуванням Києва татаро-монголами в 1240 р.