Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Адмін. процесуальне право України - Демський Е.Ф.

Глава 7

Процесуальні строки

 


7.1 Поняття процесуальних строків та їх значення в адміністративному процесі

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов’язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своє­часне здійснення прав і обов’язків, визначають момент настан­ня чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках зале­жить від дотримання строків, встановлених законом для звер­нення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Недотримання вста­новлених законом строків тягне певні юридичні наслідки, на­приклад, відмова у задоволенні адміністративного позову (ст. 100 КАСУ) або визнання рішення в адміністративній справі нечин­ним у зв’язку з порушенням норм процесуального чи матеріаль­ного права (наприклад порушення вимог, ст. 38 КУпАП).

Надаючи важливе значення правовому регулюванню су­спільних відносин у часі, О. В. Кузьменко зазначає, що «Право — як система правових норм і суспільних відносин — являє собою об’єктивну реальність, яка існує в часі». Вітчизняні до­слідники П. М. Рабінович, А. В. Баб’як, В. В. Луць, В. Т. Маляренко однозначно вказують на важливість строків у праві, з настанням або закінченням яких пов’язані певні дії, що мають юридичне значення для реалізації і захисту прав і законних ін­тересів учасників правовідносин. Тільки юридичні норми здат­ні встановлювати чітко окреслені строки виконання дозволених або необхідних дій, пов’язувати з їх закінченням обов’язкові наслідки.

У цьому зв’язку найважливішою гарантією забезпечення прав учасників адміністративного процесу є строковість проце­суальних дій, які мають свої часові межі, визначені процесуаль­ним законодавством. Це означає, що будь-яка процесуальна дія має відбуватися своєчасно з дотриманням всіх принципів адміністративного процесу в часових межах, встановлених за­коном, а у передбачених законодавством випадках — встанов­лених судом, органом владних повноважень (посадовою осо­бою) для здійснення процесуальних дій учасниками адміністра­тивного процесу.

Законодавством України визначено, що процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчи­няються процесуальні дії (ст. 101 КАСУ). Аналогічне визначен­ня поняття процесуальних строків дається у Цивільному про­цесуальному кодексі України (ст. 67), Господарському проце­суальному кодексі України (ст. 50) та інших нормативно-процесуальних актах. Це визначення, принаймні, дає змогу говорити про наявність двох груп (видів) строків. До першої групи належать строки, встановлені законом, до другої групи — строки, тривалість і межі яких визначаються судом, органом владних повноважень (посадовою особою), іншим уповноваженим органом.

Процесуальні строки визначаються годинами, днями, міся­цями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 101 КАСУ, статті 37—39, 263 КУпАП). Порядок і умови перебігу і обчислення процесуального строку визначені ст. 103 КАС України, правила якої можуть бути застосовані й повинні застосовуватися для будь-яких проваджень в адміністративному процесі за винят­ком проваджень, пов’язаних з адміністративним затриманням фізичної особи, коли йдеться про тимчасове позбавлення волі, що зачіпає суттєві інтереси особи, коли перебіг процесуального строку починається з моменту доставлення особи до органу внутрішніх справ. Щодо інших умов обчислення процесуаль­ного строку, то варто навести зміст ст. 103 КАС України.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Наприклад, пер­шого грудня 2006 р. судом притягнуто особу до адміністратив­ної відповідальності з накладенням на неї стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стро­ком на два роки. В даному випадку обмеження, пов’язані зі стягненням, тобто час дії стягнення, закінчується першого грудня 2008 р.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число останнього місяця цього строку. Наприклад, судом накладено на особу адміністративне стягнення у вигляді ви­правних робіт першого грудня 2006 р. строком на два місяці. В цьому випадку час дії стягнення закінчується першого лютого 2007 р.

Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, при­падає на такий місяць, що відповідного числа немає (напри­клад 31 число), то строк закінчується в останній день цього місяця (30 числа чи 28/29 лютого).

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на пев­ний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший піс­ля нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчен­ня позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або гро­шові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня по­новлення провадження.

Водночас обчислення строків у справах, пов’язаних з вибор­чим процесом чи процесом референдуму, мають певні особли­вості. Строки у таких провадженнях обчислюються днями і го­динами. Останнім днем строку, який має закінчитися з настан­ням певної події (виборів, наприклад), є день, що передує дню вказаної події. Днем бездіяльності є останній день встановлено­го законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду (ст. 179 КАСУ).

Законами може бути визначено інший порядок обчислення строків. Наприклад, строк адміністративного затримання об­числюється з моменту доставлення правопорушника до при­міщення органу внутрішніх справ, сільської, селищної ради, іншого приміщення для складання протоколу, а особи, яка була у стані сп’яніння — з часу її витвереження (ч. 5 ст. 263 КУпАП); для адміністративного арешту — з моменту ад­міністративного затримання (ч. 2 ст. 327 КУпАП). У всіх ви­падках процесуальні строки точно визначені законом і не під­лягають жодній зміні. Дотримання цих вимог забезпечує за­конне та своєчасне вирішення конкретної адміністративної справи.

Таким чином,процесуальним строком визнається визначе­ний законом або судом чи органом владних повноважень пе­ріод часу, з перебігом якого учасники адміністративних про­ваджень виконують відповідні дії, спрямовані на виникнення, зміну та припинення адміністративно-процесуальних відносин щодо визнання, реалізації та забезпечення прав і законних ін­тересів фізичних чи юридичних осіб.

 


7.2 Види процесуальних строків та їх характеристика

В юридичній літературі існує безліч класифікацій процесу­альних строків із застосуванням різноманітних критеріїв, най­доцільнішим з яких, на нашу думку, є спосіб визначення проце­суальних строків та сфера регулювання суспільних відносин.

За способом визначення строки поділяються на:

— встановлені законом;

визначені судом, органом владних повноважень (посадо­вою особою).

Встановлені законом строки, в свою чергу, за сферою регу­лювання суспільних відносин поділяються на:

1. Строки звернення за захистом порушених прав.

У провадженнях у сфері управління, за загальним прави­лом, строком звернення за захистом порушених прав вважаєть­ся один рік з моменту прийняття неправомірного рішення чи адміністративного акта, але не пізніш одного місяця з часу оз­найомлення громадянина з прийнятим рішенням.

У провадженнях з адміністративного судочинства для звер­нення до адміністративного суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАСУ).

Водночас, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій позовну заяву може бути подано у п’ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, а позовні заяви стосовно рішень, дій чи бездіяльності, що мали місце до дня голосування, мають бути подані не пізніше двад­цять четвертої години дня, що передує дню голосування. У такі самі строки подаються позовні заяви щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб; кандидатів їх довірених осіб; партій (блоків), їх посадових осіб; ініціативних груп референдуму, офіційних спостерігачів тощо. Позови щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референду­му, членів цих комісій (що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці) подаються у дводенний строк із дня прийняття та­ких рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності. Не піз­ніше як за два дні до голосування подається позовна заява про уточнення списку виборців. Позовну заяву може бути подано до суду в десятиденний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інте­ресів із приводу рішень, дій або бездіяльності державної вико­навчої служби та у триденний строк у разі оскарження постано­ви про відкладення провадження виконавчих дій. Позовна заява про скасування реєстрації кандидата на пост Президента Украї­ни може бути подана ЦВК до Вищого адміністративного суду України протягом трьох днів після виявлення підстав, встанов­лених законом для скасування реєстрації.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самовряду­вання можуть звернутися до окружного адміністративного суду з позовною заявою про заборону чи обмеження права на мирні збори негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо. Організатори мирних зборів також мають право звернутися до адміністратив­ного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.

В адміністративно-деліктних провадженнях строком звер­нення за захистом порушених прав, тобто строком притягнення до адміністративної відповідальності, виходячи із загальних пра­вил охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точ­ного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил спів­життя, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством, слід вважати негайно. Водночас адміністра­тивне стягнення може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому право­порушенні — через два місяці з дня його виявлення. За офіцій­ним тлумаченням, згідно з Рішенням Конституційного Суду Ук­раїни від 30 травня 2002 р. № 7-рп/2001 передбачені ст. 38 КУпАП строки не застосовуються у випадках притягнення юри­дичних осіб до відповідальності у вигляді застосування фінансо­во-господарських та адміністративно-господарських санкцій. Отже, порушення справи про адміністративне провадження здійснюється негайно з часу вчинення правопорушення, а на­кладення стягнення — не пізніше двох місяців (ст. 38 КУпАП).

2. Строки повідомлення про час і місце розгляду справи.

У провадженнях у сфері управління законодавець не вста­новлює строків повідомлення про час і місце розгляду ад­міністративної справи. Проте органом владних повноважень (посадовою особою), іншим уповноваженим суб’єктом направ­ляється запрошення учасникам процесу для дачі пояснень і участі у слуханнях адміністративної справи, в якому вказуються час і місце її слухання. Відсутність учасника адміністративного провадження не може бути перешкодою для проведення ад­міністративного слухання.

У провадженнях з адміністративного судочинства, за за­гальним правилом, повістка про час і місце розгляду справи повинна бути вручена особі, яка бере участь у справі, не пізні­ше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Повістка у справах, для яких встановлені скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. При призначенні строку, достатнього для прибуття до суду, має бути враховано:

відстань від місця проживання (перебування) особи, яка бере участь у справі, до місця дислокації суду;

наявність транспортного сполучення та інтенсивність руху транспортних засобів;

— інші умови.

Однак, в окремих випадках законодавець конкретизує стро­ки повідомлення у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду. Наприклад, у справах з приводу рішень, дії чи бездіяльності виконавчої служби суд повідомляє відповідача про подання позовної заяви не пізніше ніж наступного дня піс­ля відкриття провадження у справі; у справах щодо реалізації права на мирні збори позивач та організатор зборів про від­криття провадження у справі повідомляються судом негайно.

В адміністративно-деліктних провадженнях законодавець не встановлює строків повідомлення про час і місце розгляду справи. Однак справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до ад­міністративної відповідальності. За відсутності цієї особи спра­ву може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і розгляд справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 268 КУпАП). Отже, з цього випливає, що про час і місце розгляду справи особа повинна бути повідомлена заздалегідь. Більше того, окремі види правопорушень розглядаються тільки в присутності особи, яка вчинила це правопорушення, й у разі ухилення її від явки, цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.

3. Строки розгляду адміністративних справ.

У провадженнях у сфері управління, за загальними прави­лами, строк здійснення провадження не повинен перевищува­ти тридцяти днів із дня реєстрації заяви, скарги, початку про­вадження за ініціативою уповноваженого суб’єкта. У разі коли розгляд адміністративної справи не вимагає додаткових заходів, — п’ятнадцяти днів. Строк здійснення провадження може бути продовжений, але не більш як на п’ятнадцять днів.

У провадженнях з адміністративного судочинства, за загаль­ним правилом, питання про відкриття провадження в адміністра­тивній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після над­ходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчен­ня строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви.

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців із дня від­криття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАСУ. Поняття «розумний строк» визначається як таке, що означає найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи (без невиправданих зволікань).

Розглядаючи подання Верховного Суду України щодо конституційності положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття «розумний строк досудового слідства» є оціноч­ним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслі­дування злочину. Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання вис­новків тощо. Ці положення повною мірою відносяться і до розгляду, і до вирішення адміністративних справ. Але за будь-яких обставин строк розгляду справи не може перевищувати двох місяців із дня відкриття провадження у справі.

Кодексом адміністративного судочинства України передба­чені також скорочені строки розгляду окремих категорій ад­міністративних справ. Наприклад, у разі оскарження норма­тивно-правових актів адміністративна справа вирішується не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі; справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності вибор­чих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, органів владних повноважень, які порушують законодавство про вибо­ри, оскарження дій кандидатів, політичних партій, офіційних спостерігачів, вирішуються у п’ятиденний строкпісля надхо­дження позовної заяви; справи щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України — у триденний строк після надходження позовної заяви; справи щодо уточнення списку виборців — у дводенний строк, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до голосування — невідкладно;адміністративна справа про дострокове припинення повноважень народного депутата Ук­раїни вирішується протягом семи днів після відкриття провад­ження у справі; справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної ви­конавчої служби вирішуються протягом десяти днів після від­криття провадження у справі; справи про обмеження права на мирні збирання та про усунення обмежень на такі збори вирі­шуються протягом трьох днів.

В адміністративно-деліктних провадженнях справа про ад­міністративне правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний строк із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністра­тивне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП). Законодавець встановлює для розгляду окремих видів правопорушень скорочені строки. Наприклад, адміністративні правопорушення, пов’язані з переробкою, заготівлею або збу­том радіоактивно забруднених продуктів харчування, обігом наркотичних засобів, посівом та вирощуванням снодійного маку, дрібним хуліганством та іншими, розглядаються протя­гом доби; незаконною торговельною діяльністю, порушенням порядку проведення зборів, мітингів — у триденний строк; дрібним викраденням чужого майна — у п’ятиденний строк; з порушеннями використання газу, електричної і теплової енергії — у семиденний строк. Таким чином, справи про адміні­стративні правопорушення розглядаються протягом:

— однієї доби;

— трьох днів;

— п’яти днів;

— семи днів;

— п’ятнадцяти днів.

Установлення законодавцем таких скорочених строків по­яснюється тим, що: по-перше, адміністративні правопорушен­ня легко встановлюються і не потребують багато часу для їх розслідування; по-друге, за скороченим строком розглядаються справи найбільш суспільно значущі (реалізація радіоактивно забруднених продуктів харчування) і з метою припинення пра­вопорушення має бути строкова реакція державних органів; по-третє, оперативність реагування на вчинені правопорушен­ня носить превентивний характер щодо вчинення більш тяж­ких правопорушень (злочинів), а також виховний характер щодо правопорушника та оточуючих його громадян.

4. Строки оскарження постанов у справі та перегляду справи.

Скарга щодо перегляду адміністративного акта, прийнятого органом владних повноважень (посадовою особою), подається протягом тридцяти днів після набрання ним чинності.

У провадженнях з адміністративного судочинства, за загаль­ним правилом, заяви про апеляційне оскарження подаються:

щодо ухвали суду першої інстанції — протягом п’яти днів із дня проголошення ухвали;

щодо постанови суду протягом десяти днів.

Апеляційні скарги подаються:

на ухвалу суду першої інстанції — протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження;

— на постанову суду — протягом двадцяти днів.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач постановляє протягом трьох днівпісля отримання апе­ляційної скарги.

Розгляд апеляційних скарг здійснюється у строки, встанов­лені для розгляду адміністративних справ судом першої інстан­ції, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом од­ного місяця після набрання законної сили рішенням суду апеля­ційної інстанції безпосередньо до адміністративного суду каса­ційної інстанції. Питання про відкриття касаційного провад­ження вирішує суддя-доповідач у п’ятиденний строк,про що постановляє відповідну ухвалу. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем. Розгляд касаційної скарги здійснюється у строки, встановлені дня розгляду адміністративних справ су­дом першої інстанції, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяцівіз дня відкриття провадження у справі.

При оскарженні за винятковими або нововиявленими об­ставинами скарга подається протягом одного місяця з дня від­криття таких обставин.

Оскарження судових рішень за наслідками розгляду справ щодо рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, уточнення списку виборців, дій або бездіяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, оскаржен­ня дій кандидатів у депутати, їх довірених осіб, партії, офіційних спостерігачів тощо може бути здійснене в апеляційному порядку у дводенний строк із дня їх проголошення, а оскарження судових рішень, ухвалених до дня голосування, — не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.

Справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом рефе­рендуму, суд апеляційної інстанції розглядає у дводенний строк після закінчення строку апеляційного оскарження.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопо­рушення в адміністративно-деліктних провадженнях може бути подана протягом десяти днів із дня винесення постанови. Для розгляду цієї скарги, а також протесту прокурора законодавець встановлює десятиденний строк із дня їх надходжень, якщо інше не встановлено законами України.

5. Строки виконання постанов у справі.

У провадженнях у сфері управління адміністративний акт може бути звернений до виконання протягом року, але не рані­ше закінчення строку для його оскарження.

У провадженнях з адміністративного судочинства виконан­ня постанови суду тісно пов’язане з набранням судовим рішен­ням законної сили (ст. 254 КАС України). Постанови суду ви­конуються негайно після набрання ними законної сили. За рі­шенням суду може бути відстрочення і розстрочення виконання судового рішення (ст. 263 КАС України).

В адміністративно-деліктних провадженнях постанова звер­тається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову, протягом трьох місяців із дня її винесення. У разі пропуску цього строку постанова про накладення адміністра­тивного стягнення не підлягає виконанню.

6. Строки, тривалість і межі яких визначаються судом, ор­ганом владних повноважень (посадовою особою).

З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду спра­ви, а також з’ясування можливості врегулювання спору до су­дового розгляду справи суддя, який одержав позовну заяву, або суддя-доповідач апеляційної чи касаційної інстанції можуть встановлювати строк:

а) для усунення недоліків позовної заяви;

б) для підготовки справи до судового розгляду;

в) проведення попереднього судового засідання;

г) для підготовки відповідача до справи у зв’язку зі зміною позивачем позовних вимог;

ґ) на який зупиняється провадження в разі заявлення обґрунтованого клопотання стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

д) для подання заперечення на апеляційну скаргу;

е) для вивчення змінених апеляційних вимог і подання за­перечення;

є) для подання заперечення на касаційну скаргу;

ж) звернення адміністративного акта до виконання;

з) відстрочки виконання адміністративного акта.

Суд може встановити строки і для вчинення інших проце­суальних дій, якщо такі строки не встановлені законом.

Орган владних повноважень, посадові особи, уповноважені розглядати адміністративні справи, також можуть встановити строки для надання необхідних матеріалів справи, що встанов­люють докази, залучення до справи відповідних документів, довідок, якщо такі строки не встановлені законом, а всебіч­ність, повнота та об’єктивність розгляду і вирішення справи потребують додаткових досліджень.


< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Адмін. процесуальне право України - Демський Е.Ф.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter