Етапи розширення ЄС та їх вплив на інституційний розвиток Європейського Союзу


Етапи розширення ЄС та їх вплив на інституційний розвиток Європейського Союзу


Першими учасниками європейської інтеграції були шість держав Західної Європи: Бельгія, Італія, Люксембургу, Нідерланди, ФРГ, Франція. Перше розширення Європейських Співтовариств трапилось на початку 70-х рр. ХХ ст., коли до лав Європейських співтовариств приєдналися Великобританія, Данія та Ірландія.

У 80-х рр., кількісний склад держав-членів збільшився з 9 до 12, зокрема, у 1981 р. вступила Греція, а в 1986 р. – Іспанія та Португалія. Після створення Європейського Союзу, відбулось декілька хвиль розширення. Так, у 1995 р., членами об’єднання стали Австрія, Фінляндія, Швеція.

У 2004 р. відбулось найбільше розширення з моменту початку інтеграційного процесу, зокрема до ЄС приєдналися Латвія, Литва, Естонія, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Кіпр, та Мальта.

У 2007 р. до ЄС вступили Болгарія та Румунія. Останнє розширення ЄС відбулося 1 липня 2013 року, коли до лав ЄС приєдналася Хорватія. Таким чином, на разі сукупна кількість держав, які входять до об’єднання склала 28.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 49 ДЄС, будь-яка європейська країна, яка поважає цінності ЄС, і зобов’язується їх втілювати у життя, може звернутися із заявою про приєднання її в члени Союзу. У цьому разі, Європейський парламент і національні парламенти сповіщаються про таку заяву. Держава-заявниця направляє свою заяву до Ради; Рада діє одноголосно після консультації з Комісією і після отримання згоди від Європейського парламенту, який ухвалює постанову кваліфікованою більшістю членів, що входять до його складу. Враховуються критерії відповідності вимогам, встановленим Європейською радою.

Умови прийняття і зміни, які таке прийняття тягне для Договорів, на яких базується Європейський Союз, є предметом домовленостей між державами-членами і державою-заявницею. Така угода підлягає ратифікації усіма державами-членами відповідно до конституційних вимог кожної з них.

Варто звернути увагу, що зі змінами Лісабонського договору, держави-члени отримали право вийти із складу ЄС (ст. 50 ДЄС).

Слід зазначити, що вступив нових членів, зумовив динамічний розвиток інституційної структури ЄС. Так, протягом останніх років, інститути ЄС перебувають у стадії реформування з метою збільшити їх ефективність та легітимність. Також, зростання кількості держав-членів Європейського Союзу зумовило необхідність пошуку оптимальних шляхів реформування системи прийняття рішень в рамках інституційної структури ЄС, зокрема у Раді ЄС.


Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter
Статистика
0  
Всього матеріалів 4271
0  
Всього коментарів 1
1  
Користувачів 24
Оновлення new
  • Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України
  • Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за
  • Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України
  • Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній
  • Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
  • Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України.  Злочин визнається вчиненим на території
  • Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
  • Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище
  • Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
  • Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через 10 (десять) днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим
Наші партнери
Інформація
Голосування
Ваш регіон ?