Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Інформаційне право (Шпаргалки)


Об’єкти інформаційної безпеки України


ЗУ «Про основи національної безпеки» виділено три об'єкти національної та, відповід­но, інформаційної безпеки, до яких належать:

  1. людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;
  2. суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, істо­ричні. інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;
  3. держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість.

 

 


Інституціональний механізм інформаційної безпеки


Політика інформаційної безпеки реалізується як системою інсти­тутів публічної влади, так і інститутами громадянського суспільства, до компетенції яких стосується вирішення питань щодо створення безпечних умов функціонування і розвитку інформаційної сфери.

Інституціональний механізм інформаційної безпеки - це ієрархічна сукупність органів різних гілок влади та різних рівнів, які в межах своєї компетенції вирішують конкретні завдання з форму­вання та реалізації політики інформаційної безпеки.

Склад механізму інформаційної безпеки визначається нормами ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки України":

  • Президент України;
  • Верховна Рада України;
  • Кабінет Міністрів України;
  • Рада національної безпеки і оборони України;
  • міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
  • Національний банк України;
  • суди загальної юрисдикції;
  • прокуратура України;
  • місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування:
  • Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

Співвідношення компетенції центральних органів державної вла­ди щодо захисту інформаційної безпеки можна визначити на основі аналізу конституційних положень, якими регулюються їх повноважен­ня в інформаційній сфері та сфері національної безпеки.

Останнім часом, після зміни конституційної моде­лі розподілу влади у бік парламентсько-президентської республіки, не­безпечна колізія між повноваженнями Кабінету міністрів України та Президента України саме у сфері захисту національної безпеки. Це зумовлено існуючим концептуальним підходом до національної без­пеки, за якого до цієї сфери можна віднести майже будь-які питання державного життя.

Через це виникає ситуація, в якій формується два центри виконав­чої влади: один представлений Кабінетом Міністрів, який діє як ви­щий орган у системі органів виконавчої влади, другий - Президент і Рада національної безпеки і оборони України (РНБО), які діють як ор­ган, що здійснює керівництво системою захисту національної безпе­ки. Через це неодноразово виникали протистояння з приводу повно­важень та компетенцій між цими двома центрами. Тому, безумовно, потрібно вирішити цю проблему.

Характеризуючи функції державних органів, безпосередньо орі­єнтованих на вирішення питань інформаційної безпеки, слід зверну­ти увагу на значні зміни у функціях та статусі Ради національної без­пеки і оборони України (РНБО). Згідно зі ст. 107 Конституції Украї­ни, РНБО - це "координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України”.

Відповідні повноваження конкретизовано і в Законі "Про Раду національної безпеки і оборони України". Так, до основних функцій РНБО віднесено (ст. 3):

  • внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
  • координація та здійснення контролю за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мир­ний час;
  • координація та здійснення контролю за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умо­вах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кри­зових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Важливі завдання інформаційної безпеки, безперечно, виконує Служ­ба безпеки України,яка, згідно з нормами ст. 1 Закону "Про службу без­пеки України" визначається як "державний правоохоронний орган спе­ціального призначення, який забезпечує державну безпеку України".

Створена у в 2006 р. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, яка є державним органом, що призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної сис­теми урядового зв'язку. Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.


Категорія: Інформаційне право (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter