Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Юридична енциклопедія (Сім'я)

Визначення та оспорювання батьківства (материнства)


Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. З моменту засвідчення виникає юридичний зв'язок між батьками та дітьми, і запис батьків дитини у книзі реєстрації народ­жень є доказом походження дитини від цих осіб.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, похо­дить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та доку­мента закладу охорони здоров'я про народження дружи­ною дитини. Таким документом є «Медичне свідоцтво про народження», яке видається будь-кому з батьків або іншим особам, які провадитимуть реєстрацію народжен­ня дитини, усіма закладами охорони здоров'я, де прий­маються пологи. У разі народження дитини поза закла­дом охорони здоров'я при реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану факт народження дитини підтве­рджується медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу та двома свідками. При багатоплідних пологах медичне свідоцтво про на­родження заповнюється на кожну дитину окремо.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чо­ловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про не­визнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком ди­тини. Така вимога може бути задоволена лише у разі по­дання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її ма­тері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попе­реднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про на­родження нею дитини, а походження від батька визна­чається:

за заявою матері та батька дитини;

за заявою чоловіка, який вважає себе батьком ди­тини;

за рішенням суду.

 


Розглянемо ці випадки більш детально

Заява матері та батька дитини може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про виз­нання себе батьком дитини подана неповнолітнім, дер­жавний орган реєстрації актів цивільного стану повідом­ляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити їх неможливо, державний орган реєстрації актів цивіль­ного стану повинен повідомити орган опіки та піклуван­ня про запис неповнолітнього батьком дитини. Якщо за­ява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчен­ня. Повноваження представника мають бути нотаріаль­но засвідчені.

Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини, мати якої померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківсь­ких прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування. Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини першої ст. 135 СКУ. У разі відмови державним органом реєстрації актів цивільного стану у визнанні особи батьком дитини батьківство щодо ди­тини може бути визнане за рішенням суду.

За відсутності заяв, про які йшлося вище, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відо­мості, що засвідчують походження дитини від певної особи.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явле­ний матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Такий позов може пред'явити особа, яка вважає себе батьком дитини. Позов про виз­нання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СКУ.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути вста­новлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст. 135 СКУ.

У разі народження дружиною дитини, зачатої в ре­зультаті застосування допоміжних репродуктивних тех­нологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в ор­ганізм іншої жінки ембріона людини, зачатого подруж­жям в результаті застосування допоміжних репродук­тивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона лю­дини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в резуль­таті застосування допоміжних репродуктивних техно­логій.

Категорія: Юридична енциклопедія (Сім'я)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter