Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Конфліктологія (Лекції)


3. Поняття конфлiкту та загальні характеристики його проявів. Динаміка конфлікту та його види


Термін "конфлікт” (від латинського слова "konflictus” – зіткнення) – у буквальному перекладі означає зіткнення (сторін, сил, думок, ідей тощо).

На сучасному етапі ще не вироблено єдиного підходу до визначення поняття конфлікту, і розбіжності в його розумінні є реальністю сучасних наукових праць. Загалом, на рівні побутової свідомості конфлікт розуміється як спір, сварка, на семантичному рівні – як зіткнення, розбіжність, колізія. Найбільш повне визначення поняття, на думку Г.В. Ложкіна та Н.І.Повякель, надане у Політологічному словнику (1995), за яким, конфлікт – це зіткнення двох або більшої кількості різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії.

Основними ознаками конфлiкту як психологiчного феномену є:

1) наявнiсть протирiччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцiнюється як непереборне i набуває вiдкритої, демонстративної форми. Таке протирiччя може виникнути власне як функцiя ситуацiї, так i бути результатом "зусиль” учасникiв, їхніх вчинкiв, поведiнки, ставлення один до одного;

2) змiна характеру спiлкування в напрямi конфронтацiї, негативної спрямованостi мiнiмум однiєї, а частiше – обох сторiн. Вiдчуваючи взаємну неприязнь i небажання спiлкуватись, учасники конфлiкту вимушенi це робити (через наявнiсть вiдносин службової залежностi чи пiдпорядкованостi, для "збереження” сiм’ї тощо), що стимулює ескалацiю конфлiкту;

3) активнiсть сторiн, прагнення до перемоги будь-що, поступове розширення арсеналу використовуваних засобiв – осуд, залякування, шантаж, погрози, фiзичний вплив та iн.;

4) пiдвищений емоцiйний фон, загострення негативних емоцiй аж до їх повної безконтрольностi.

Існує багато точок зору на хід конфлікту, автори визначають різні стадії (етапи, фази) конфлікту. Узагальнюючи названі підходи, ми можемо визначити наступні стадії конфлікту:

1. Виникнення конфліктної ситуації.

- інцидент - ситуація, при якій одна з сторін починає діяти, завдаючи шкоди іншій;

- усвідомлення ситуації як конфліктної, причому варіантами такого усвідомлення може бути:

  • адекватно усвідомлений конфлікт (правильне, відповідне реальності, розуміння);
  • неадекватно усвідомлений конфлікт (викривлення тих чи інших аспектів);
  • неусвідомлений конфлікт (конфліктна ситуація існує об’єктивно, але суб’єкти взаємодії цього не розуміють);
  • уявний конфлікт (конфліктної ситуації не існує, але суб’єкти взаємодії сприймають свої стосунки як конфліктні).

2. Апогей конфлікту протиборство сторін у формі демонстративних висловлювань, інколи і фізичних дій. Це зіткнення має гострий емоційний характер і відрізняється високим ступенем напруженості учасників.

Стадія апогею конфлікту має внутрішню динаміку, що може бути визначене як її етапи.

  • поступове посилення позицій учасників за рахунок введення все більш активних сил, а також за рахунок накопичення досвіду протистояння;
  • збільшення кількості проблемних ситуацій та поглиблення початкової проблемної ситуації;
  • підвищення конфліктної активності учасників, зміна її характеру у бік його жорсткості, залучення нових осіб;
  • зростання емоційної напруги, що може здійснювати як мобілізуючій, так і дезорганізуючий вплив на поведінку учасників;
  • зміна ставлення до проблемної ситуації і конфлікту в цілому.

3. Вирішення конфлікту здійснюється завдяки зміні об’єктивної конфліктної ситуації або ж шляхом трансформації образів ситуації у суб’єктів взаємодії. Вирішення конфлікту може бути повним або частковим.

Виділяють такі види конфліктів: особистісні, міжособистісніміжгрупові та внутрішньогрупові конфлікти. Не зупиняючись на першому з них, оскільки цьому присвячена окрема тема, розглянемо їх основну суть.

Міжособистісні (інтерперсональні) конфлікти - протиріччя, незгоди та зіткнення між декількома людьми; ситуація протистояння учасників, що сприймається і переживається ними (принаймні, одним із них) як значима психологічна проблема, що потребує розв’язання та викликає активність сторін, спрямовану на подолання протиріччя в інтересах обох або однієї із сторін.

Феноменологія цього виду конфліктів відповідає класичному становленню самої конфліктології. Але при певній систематизації існуючих підходів можна визначити, як і в особистісних конфліктах, такі достатньо виразні їх прояви:

- в контексті мотиваційної інтерпретації – конфлікти інтересів, тобто ситуації, що стосуються цілей, планів, прагнень учасників і є при цьому несумісними (наприклад, керівник доручає підлеглому водночас виконати дві різні за змістом роботи, причому для здійснення однієї з них треба майже весь час перебувати в відрядженні; або ж мова йде про виконання однієї роботи, але такої, яка за своїм змістом передбачає два суперечних результати);

- в контексті когнітивної інтерпретації – ціннісні конфлікти, тобто ситуації, в яких розбіжності між учасниками пов’язані з несумісними уявленнями.

- в контексті діяльнісної інтерпретації – рольові конфлікти, які виникають через порушення норм та правил взаємодії.

Міжгрупові конфлікти – виникають при взаємодії як між групами людей, так і між окремими представниками цих груп, коли вони взаємодіють у міжгруповому вимірі, сприймаючи один одного і себе особисто як членів різних груп.

Внутрігрупові конфлікти. В сучасній психологічній і соціально-психологічній літературі окремі автори, намагаючись класифікувати конфлікти, далеко не завжди відносять внутрігрупові конфлікти до самостійного виду. На їх думку, такі конфлікти приймають форму або міжособистісних, або міжгрупових. В принципі таке бачення видається обгрунтованим, якщо брати до уваги саме особистісні утворення одного суб’єкта, різних суб’єктів чи групи людей. Але практична значимість пізнання внутрігрупових конфліктів, для яких визначальним критерієм є стан деструкції внутрігрупових зв’язків, особливо стосовно неформальних злочинних груп , досить значна.

Окрім розглянутих, застосовуючи інші критерії класифікації, виділяють і інші види конфліктів, як от:

  1. за формою прояву – видимий (неприхований), потайний;
  2. за тривалiстю – короткочасний, тривалий;
  3. за характером виникнення – випадковий (ситуативний), намiрений (спровокований);
  4. за результатами – конструктивний (продуктивний), руйнiвний (деструктивний);
  5. за сферою виникнення – службовий (предметно-дiловий), неслужбовий;
  6. за посадовим статусом учасникiв – "горизонтальний”, "вертикальний”.


Категорія: Конфліктологія (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter