Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Криміналістика (Лекції)


3. Поняття, сутність та елементи криміналістичної характеристики злочинів


Криміналістична характеристика є головним елементом окремої криміналістичної методики, що дозволяє визначати напрямок розслідування конкретної кримінальної справи.

Криміналістична характеристика відбиває типові ознаки і властивості злочину, її можна розглядати як „еталон”, з яким можна порівнювати розслідувану подію і пізнавати її сутність. Тому криміналістична характеристика – це своєрідний „трафарет”, що дозволяє порівнювати з ним інформацію на певному етапі і визначати напрямок подальшого розслідування.

Криміналістична характеристика – це відносно постійна сукупність інформації про злочин, вона змінюється в міру наукового дослідження й узагальнення практики.

На основі існуючих у літературі понять криміналістичної характеристики можна запропонувати наступне її визначення.

Криміналістична характеристика – це певна сукупність інформації про типові криміналістично значимі ознаки і властивості конкретного виду (групи) злочинів, що дозволяє розпізнавати їх і визначати напрямок розслідування.

Таким чином, криміналістична характеристика описує типові ознаки і властивості об’єкта злочинного посягання, особи злочинця, способу вчинення, обставин вчинення, типові ситуації, тобто характер вихідних даних на момент початку розслідування й ін.

Зміст криміналістичної характеристики повинен охоплювати всі елементи предмета доказування, що характерні для розслідування конкретної категорії злочинів. Звідси важливе значення має з’ясування змісту і структури криміналістичної характеристики.

Призначення криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона сприяє:

1) розробці окремих методик розслідування;

2) побудові типових програм і моделей розслідування злочинів;

3) визначенню напрямку розслідування конкретного злочину.

В літературі існує декілька точок зору на структуру криміналістичної характеристики злочинів (щонайменше їх десять: Р.С. Бєлкіна, С.І. Винокурова, І.Ф. Герасімова, А.Н. Колесніченка, Н.А. Селіванова, В.Г. Танасевича, Н.П. Яблокова й ін.), причому підходи різні.

Більшість авторів вказують на чотири елементи структури криміналістичної характеристики, а саме:

1) предмет злочинного посягання (в деяких випадках – особа потерпілого);

2) спосіб вчинення злочину;

3) „слідова картина” злочину;

4) особа злочинця.

Розглянемо окремі елементи криміналістичної характеристики.

1) Предмет злочинного посягання. Це речі матеріального світу, впливаючи на які особа посягає на ті або інші суспільні відносини. Точне встановлення предмета посягання дозволяє відмежувати один злочин від іншого, суміжного з ним.

Особа потерпілого. Система ознак, що відносяться до особи потерпілого, має складну структуру. Вона включає загальні демографічні ознаки (стать, вік, місце про­живання, роботи або навчання, професія, фах, освіта та ін.), дані про спосіб життя, риси характеру, навички і схильності, зв’язки і стосунки. Дані про потерпілого включають також відомості про його віктимність (схильність окремих людей ставати в силу низки обставин жертвами певних злочинів).

Існує взаємозв'язок між особливостями особи потерпілого і злочинця, певна вибірковість у діях останнього. Наявність і характер зв'язків і стосунків між потерпілим і злочинцем впливає на мету, мотив, місце, час, способи вчинення і приховування злочину.

2) Спосіб вчинення злочину це образ дій злочинця, що виражається у певній системі операцій і прийомів. Під готуванням до злочину розуміється підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ст. 14 КК України). Спосіб злочину являє собою збірне поняття. Його структура охоплює: способи готування до злочинного діяння, способи його вчинення і спосо­би приховування (маскування). Не завжди спосіб злочину має повну структуру. Існують злочини, що можуть відбуватися без попередньої підготовки або не мають на меті наступне приховування події або слідів.

3) „Слідова картина” злочину – це будь-які зміни середовища, що виникли в результаті вчинення злочину. Сліди злочину охоплюють:

а) зміни в речо­вій обстановці;

б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, транспорту, інструментів тощо);

в) предмети – речові докази;

г) документи – письмові докази;

ґ) ідеальні сліди (сліди пам'яті людини);

д) запахові сліди і сліди-мікрочастинки.

4) Особа злочинця. Система ознак особи злочинця включає дані демографічного характеру, деякі моральні властивості і психологічні особливості. Особа злочинця – це поняття, що виражає сутність особи, що вчинила злочин. У цьому зв’язку мож­на говорити про типові ознаки особи, схильної до вчинення тих або інших видів злочинів (це стосується в першу чергу професійної та організованої злочинності). Узагальнені дані про найбільш поширені мотиви злочину дозволяють визначати коло потреб злочинця, що штовхнули його на вчинення злочину, і тим самим встановлювати основні напрями розслідування.


Категорія: Криміналістика (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter