Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Паритетна демократія (Шпаргалки)


Гендерне законодавство та його складові


Усі особи причетні до розвитку політики і аналізу несуть важливу відповідальність за забезпечення того, щоб державні політики програми і законодавство були справедливими як для чоловіків так і жінок.Гендерне законодавство України базується на:

  • Конституції України, 1996;
  • Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1991;
  • Конвенції про заборону катувань, 1991;
  • Конвенції про права дитини, 1991;
  • Пакті про громадянські та політичні права, 1991;
  • Пакті про соціальні, економічні і культурні права, 1991;
  • Указі Президента України "Про підвищення соціального статусу жінок в Україні" від 25 квітня 2001 р.;
  • Постанові Кабінету Міністрів України "Про національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 рр. " від 6 травня 2001
  • Законі України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”,
  • Указі Президента України „Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 26 липня 2005 р.
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834 «Про затвердження державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 р.

За дорученням Кабінету Міністрів України Державним комітетом у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерством юстиції, Міністерством праці та соціальної політики за участю інших центральних органів виконавчої влади, громадських жіночих організацій здійснюється експертиза законів, законодавчих актів стосовно прав та інтересів жінок. За результатами експертизи готуються пропозиції щодо приведення законодавства України у відповідність до норм міжнародного права.

Постійно перебуває у стані переформатування національний механізм впровадження державної політики поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі в суспільстві. Свого часу це був Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, Комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, управління у справах сім'ї та молоді обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відділи у справах сім'ї та молоді, районних (міських) державних адміністрацій.

У Конституції України 1996 р. було втілено нову концепцію прав людини, взаємовідносин людини і держави порівняно з тією, яка була відображена у попередніх союзних та республіканських конституціях радянського періоду. Як особливу рівність прав Конституція виділяє рівність прав жінки і чоловіка (Ґендерну рівність). Необхідність цього зумовлена тим, що проблема вирівняння прав за ознакою статі ще да¬лека від вирішення як в Україні, так і в світовому масштабі.

Концептуальне положення рівності всіх людей, а отже і рівності статей міститься в ст. 21 Конституції України: "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними". У цій статті знайшли своє відображення ідеали свободи, рівності та людської гідності. Кон¬ституція України розглядає рівність людей з позицій природних прав, які має кожна людини з народження, а тому їх захист є важ¬ливим обов'язком держави. Найбільш системно і повно положення чинної Конституції України щодо Ґендерної рівності сформульовані у ст. 24.

Основний Закон України включає питання Ґендерної рівності у самостійну статтю, як це рекомендувала у своїх документах Рада Європи та структури ООН. У ст. 24 Конституції України зазначено: "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками." У цій статті Конституції України закріплена необхідність застосування однакових стандартів прав і обов'язків до всіх осіб без винятку. Громадяни України — і чоловіки і жінки можуть користуватися на рівних підставах всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб.

Конституція України проголошує рівні права доступу до державної служби всім громадянам, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38). Визнання рівних прав для всіх статей при проходженні державної служби визнано в Законі України "Про державну службу" (ст. 4).

Конституційні гарантії для реалізації права на ґендерну рівність.

Відповідно до частини другої ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини — головний обов'язок держави.

Конституція гарантує державне забезпечення прав і свобод особи. Законодавчі повноваження з цих питань належать до відання Верховної Ради України. Президент України виступає гарантом прав і свобод. До повноважень Кабінету Міністрів України входить вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У гарантуванні прав і свобод беруть участь всі органи державної влади. Тут велике значення мають рівень організаційно-управлінської діяльності державних органів та громадських організацій, стиль їхньої роботи. Конституція України гарантує кожному громадянину — жінці і чоловікові судовий захист його прав і свобод (ст. 55).

Існують також гарантії правосуддя, які являють собою положення, що забезпечують дотримання принципів законності та демократичності при здійсненні правосуддя, вони і містяться у нормах процесуального права. Існує певний комплекс гарантій, які допомагають людині захищати свої права.

Разом з тим, якщо не діють конституційні норми (що, нажаль, притаманно нашій країні), необхідно розробити і впровадити політичні та економічні механізми реалізації цих норм.

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що воно є антидискримінаційним щодо жінок, створює певні передумови для рівноправності, але не забезпечує їх.


Категорія: Паритетна демократія (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter