Пошук по сайту

Проблеми гендерного, національного чи релігійного насильства в світі та в Україні


Проблеми гендерного, національного чи релігійного насильства в світі та в Україні


З точки зору гендерного права гендерне насильство означає будь-яке насильство, що базується на гендерних (соціостатевих) засадах, незалежно від того, чи це є факт публічного чи домашнього насильства. Воно виникає в усіх класах, культурах, релігіях, расах, у будь-якої статі та у будь-якому віці. Цей різновид насильства є одним із найпоширеніших порушень прав людини всупереч принципу рівноправ'я статей. Нерівні гендерні відносини сприяють укоріненню насильства в сім'ї, суспільстві та державі.

Категорія "гендерне насильство" за своїм обсягом є неоднозначною й умовно охоплює два складових її елементи, що утворюють базову структуру цієї категорії за ознакою статі.

Гендерне насильство є досить актуальним для України, Український досвід у цій царині нетривалий, але вже містить свої помилки, і свої набутки. На сьогодні в українському законодавстві, як, власне, і в міжнародних нормативно-правових актах визначення ґендерного насильства відсутнє.

Разом з тим, Декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок, проголошена резолюцією 48/104 Генеральної Асамблеї від 20 грудня 1993 року, дає визначення "насильства щодо жінок” як будь-який акт насильства вчинений за ознакою статі, який завдає або може завдати фізичну, психологічну шкоду чи страждання жінкам, а також погроза вчинення таких актів, примус або свавільне позбавлення волі як в громадському так і в особистому житті.

Тобто, трактувати це визначення як визначення ґендерного насильства в повному обсязі немає підстав. Проте, очевидним є задекларований підхід до розуміння зазначеного терміну в наступний спосіб, коли "ґендерним насильством є будь-який акт насильства, вчинений за ознакою статі, який завдає або може завдати фізичну, психологічну шкоду чи страждання особі, а також погроза вчинення таких актів, примус або свавільне позбавлення волі як в громадському, так і в особистому житті”.

Конституція України «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

Кримінальний кодекс (Ст. 161) визначає порушення рівноправності громадян залежно від різних ознак, що теж може розглядатися як визначення дискримінації:

Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової и релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Зважаючи на те, що Україна декларує свою відкритість, і кількість людей інших культурних, релігійних та світоглядних традицій, що проживають в Україні (як з громадянством України, так і з громадянством інших країн чи без громадянства), постійно збільшується, важливо, щоби законодавче, інформаційне, і освітнє поля враховували це і розвивалися таким чином, щоби нові проблеми, зокрема такі, що стосуються проявів ґендерного насильства.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 19
1  
Користувачів 325
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Чого бракує сайту ?