Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.

§ 3. Правове регулювання паювання

У ході реформування аграрного сектора економіки провадилося паювання землі й майна. Саме слово "пай" тюркського походжен­ня і використовується на позначення частки в майні чи майнових правах. За вітчизняною правовою традицією пайові фонди існують у суб'єктів аграрного права кооперативного типу: колективному сільськогосподарському підприємстві чи сільськогосподарському кооперативі. Кожен член таких підприємств має певну частку в майні підприємства — це і є його майновий пай.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 14 лютого 1992 р. "Про колективне сільськогосподарське підприємство", до пайового фон­ду майна членів підприємства включається вартість основних ви­робничих і оборотних фондів, створених завдяки діяльності під­приємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від учас­ті в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств провадиться за Методикою уточнення складу й вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженою постановою Кабінету Мініс­трів України від 28 лютого 2001 р. № 177.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховуєть­ся частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом під­приємства. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного за­конодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з під­приємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Закон України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає пай як майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється переда­чею кооперативу певного майна. Розмір паю визначає розмір отри­муваного членом кооперативу доходу від участі в діяльності коопе­ративу і розмір частки, яка виплачується йому при виході із коопе­ративу. Як показує аналіз законодавства, пай — не є індивідуально визначеним майном — це лише право на отримання доходу в пев­ному розмірі й на отримання майна при виході з кооперативу. Час­то селяни помилково вважають, що пай — індивідуально визначе­не майно чи земельна ділянка і при виході з кооперативу вимага­ють повернення "мого трактора" або "моєї землі". Але згідно із за­коном, трактор чи земля є власністю підприємства. У члена є ли­ше пай — право на отримання певної частини доходу підприємс­тва і певної частки майна при виході з нього. Селянинові при ви­ході з підприємства може бути передане не те майно, що він вніс до кооперативу, а зовсім інше або земельна ділянка. Отже, пай — це не майно, а право, до того ж право, яке може бути й не реалі­зованим, тобто в разі збиткової роботи підприємства його член не отримує жодних доходів на свій пай.

Найчастіше питання розпаювання майна виникали у ході ре­формування КСП, тому саме майнові аспекти цього процесу ми й розглянемо. Найбільш проблемним є уточнення майнових паїв членів КСП. Згідно з Порядком обов'язкових процедур при рефор­муванні колективних сільськогосподарських підприємств та врегу­люванні майнових відносин в агроформуваннях, які працюють на умовах оренди землі і майна, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 15 грудня 2000 р. № 252, процедура реформуван­ня КСП обов'язково передбачає затвердження загальними зборами Положення про паювання майна як внутрішньогосподарського ло­кального акту підприємства. Процедура передбачає складання пла­ну розподілу майна пайового фонду та іншого майна КСП, уточ­нення розміру індивідуальних майнових паїв членів КСП, їх пере­рахунок. Далі затверджується акт розрахунку пайового фонду, структура пайового фонду та план розподілу пайового фонду. Піс­ля цього членам, які забажали вийти з КСП, виплачується чи пе­редається частина майна підприємства, яка припадає на їхні паї, а інші члени можуть створити нове агроформування на базі належ­них їм часток у майні колишнього КСП.

Істотні зміни у правовому режимі майнового паю сталися у зв'язку з прийняттям указів Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформу­вання аграрного сектора економіки" і від 29 січня 2001 р. № 62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки". Останній пе­редбачав уточнення розміру майнових паїв членів КСП, у тому числі колишніх членів, які під час виходу не отримали його в на­турі чи грішми. Крім того, право на пай відтепер мало посвідчуватися спеціальними сертифікатами, які видавалися на руки селянам. Але найістотнішою зміною правового режиму майнового паю ста­ло юридичне закріплення можливості укладення договорів оренди, купівлі-продажу, дарування майнових паїв. Оренда, як і купівля-продаж, згідно з цивільним законодавством, застосовувалися лише до індивідуально визначеного майна. А пай — не майно, а лише право на отримання майна в майбутньому. Тому зазначені укази кардинально змінили правовий режим майнового паю, який набув окремих рис правового режиму індивідуально визначеного майна. Згодом у ЦК було закріплено, що право оренди поширюється і на майнові права. Указ Президента від 29 січня 2001 р. № 62/2001 га­рантував селянам можливість вільно вийти із КСП, обмінявши свій сертифікат на майновий пай, тобто на індивідуально визначене майно.

На виконання зазначеного Указу, Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2001 р. № 177/2001 затвердив Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільсько­господарських підприємств та їх документального посвідчення. Цей Порядок встановлює процедуру визначення розмірів майнових паїв членів КСП, у яких паювання не провадилося, а також затвер­джує форму Свідоцтва про право на майновий пай (майнового сер­тифікату). Порядок видачі та обліку свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського під­приємства (майновий сертифікат), затверджений наказом Мінагрополітики України від 23 березня 2001 р. № 79. Після проведення процедури паювання майна і визначення часток кожного члена, майно КСП розподіляється при його реорганізації згідно з Поряд­ком розподілу та використання майна реорганізованих колектив­них сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Мінагрополітики України від 14 березня 2001 р. № 62. Оскільки Указом передбачалося оформлення договорів оренди майнових па­їв, наказом Мінагрополітики від 25 травня 2001 р. № 142 було зат­верджено Методику визначення залишкового ресурсу використан­ня пайового фонду реформованих сільськогосподарських підпри­ємств і визначення оптимальних термінів оформлення договорів оренди майнових паїв по кожному підприємству.

Але хід аграрної реформи й паювання майна показали, що у се­лян ще не сформувалася ринкова свідомість, почуття власника, а тому Президент України 27 серпня 2002 р. видає Указ № 774/2002 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення". Указ передбачає створення умов для викупу реформованими сільськогосподарськими підприємствами майнових паїв, які вони орендують у своїх членів, а також форму­вання ринку майнових паїв, запровадження механізму їх продажу на конкурентних засадах. Крім того, передбачається стимулювання створення сільськогосподарських кооперативів та інших форму­вань аграрного ринку на основі об'єднання майнових паїв. На ви­конання цього Указу Мінагрополітики наказом від 28 січня 2003 р.ствердило Порядок продажу на публічних торгах майнових ленів колективних сільськогосподарських підприємств.

Що ж до паювання землі — це питання у ході реформування аг­рарного сектору економіки є не менш складне. Право на земель­ний пай закріплювалося в ЗК 1992 р. Згідно зі ст. 5 цього Кодек­су, кожний член колективного сільськогосподарського підпри­ємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподар­ського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості) в розмірі се­редньої земельної частки, яка обчислюється шляхом поділу зе­мель підприємств, що підлягають приватизації на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають у селі, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. ЗК 1992 р. передбачав, що право на земельну частку могло передаватися у спадщину і продаватися.

Важливе значення для визначення правового режиму земель­ного паю має Указ Президента України від 10 листопада 1994 р. № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва". Указ уста­новив, що кожному члену КСП, сільськогосподарського коопера­тиву, сільськогосподарського акціонерного товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні. Указ прого­лосив, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом ку-півлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави. У разі виходу із зазначених підприємств, їх члени мають право на отри­мання земельної ділянки в натурі.

Варто звернути увагу на те, що сільськогосподарські акціонерні товариства не мають майнового пайового фонду, а тільки акції, але оскільки правовий інститут паювання земель розвивався окремо від правового інституту паювання майна, члени сільськогосподар­ських акціонерних товариств отримали право на земельні частки. При аналізі правового режиму земельного паю слід усвідомлювати, що це не конкретна земельна ділянка, знову ж таки — це лише право на отримання земельної ділянки в натурі, яке може бути ні­коли й не реалізоване. Сертифікат на земельну частку не посвідчує права власності на конкретну земельну ділянку — це лише цифри на папері, які підтверджують право отримання земельної ділянки у визначеному розмірі при виході з підприємства. Документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю.

Однак після прийняття цього Указу і паювання землі виникло багато питань, пов'язаних з процедурою паювання і визначення кола осіб, які мають право на земельний пай. Тому Президент Ук­раїни приймає Указ від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогоспо­дарським підприємствам і організаціям". Указ встановив, що пра­во на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподар­ського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товарис­тва, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і за­лишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до спис­ку, що додається до державного акта на право колективної влас­ності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадас­трових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними на підприємствах із числа їх працівників. Рішення що­до затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх ре­єстрація провадяться відповідною районною державною адмініс­трацією. Форма сертифікату на право на земельну частку пай і зра­зок книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) затвер­джені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р.

Для недопущення скуповування земельних паїв не селянами приймається Указ Президента України від 21 квітня 1998 р. № 332/98 "Про захист прав власників земельних часток (паїв)", де встанов­лено, що в разі відчуження шляхом купівлі-продажу права на зе­мельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, переважне право на його придбання мають члени колективних сільськогосподар­ських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільсько­господарських акціонерних товариств, а також фермерські госпо­дарства та громадяни, які мають право їх створити. Договору купів­лі-продажу, дарування, обміну права на земельну частку (пай) пос­відченого сертифікатом, після нотаріального посвідчення підляга­ють реєстрації районною державною адміністрацією за місцезна­ходженням відповідного підприємства з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земель­ну частку (пай).

Важливим кроком у захисті майнових прав селян-пенсіонерів було прийняття Указу Президента України від 15 грудня 1998 р. № 1353/88 "Про гарантування захисту економічних інтересів та по­ліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)". Згідно з цим Указом, починаючи з 1 січня 1999 р. колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства, фермерські господарства, інші підприємства, установи, організації, які використовують землю для сільськогосподарського виробництва, за бажанням селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай), укладають із ними договори оренди цих час­ток (паїв). Розмір плати за оренду земельної частки (паю), що вно­ситься орендарем орендодавцеві, не може бути меншим 0,5% вар­тості земельної частки (паю), яка передана в оренду. Указ передба­чав можливість отримання орендної плати як грошима, так і в на­туральній чи відробітковій формі.

Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", передбачив реформування колективних сіль­ськогосподарських підприємств шляхом забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними час­тками (паями) й майновими паями та створення на їх основі при­ватних (приватно-орендних) підприємств, фермерських госпо­дарств, господарських товариств, сільськогосподарських коопера­тивів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Указ запровадив обов'язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сіль­ськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формі. При цьому роз­мір орендної плати не повинен бути меншим за 1% визначеної від­повідно до законодавства вартості земельної частки (паю).

Указ запровадив реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю). На виконання Указу Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24 січня 2000 р. № 119/2000 "Про затвердження По­рядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)", якою передбачено спрощений порядок реєстрації таких договорів. Реєс­трація договорів оренди земельної частки (паю) провадиться вико­навчим комітетом сільської, селищної міської ради за місцем роз­ташування земельної ділянки, обтяженої правом на земельну час­тку (пай).

Правовий режим земельної частки (паю) врегульований також ЗК. Відповідно до ст. 25 цього Кодексу, під час приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, ус­танов та організацій, земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Заз­наченим особам гарантується право отримати на підставі свого зе­мельного паю земельну ділянку в натурі (на місцевості). Обчислен­ня розміру земельної частки (паю) здійснюється шляхом поділу сільськогосподарських угідь, які підлягають приватизації, на кіль­кість осіб, які мають право на приватизацію. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток зазначених осіб є однаковими.

Згідно з Перехідними положеннями ЗК, сільськогосподарські підприємства, які до набрання чинності ним Кодексом уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть за бажанням власників цих часток (паїв) замовити землевпорядній організації виконання робіт, необхідних для виділення земельних часток у натурі, видачі їх власникам державних актів на право влас­ності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогоспо­дарське підприємство має переважне право на оренду земельних ді­лянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або за погодженням сторін — на інший строк. Громадяни — власники земельних часток (паїв), мо­жуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним ма­сивом.

До 1 січня 2005 р. забороняється вносити земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств, відчужувати її у будь-який інший спосіб, крім обміну на інше майно чи передачі у спадщину. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отри­мані громадянами, вважаються правовстановлюючими документа­ми при реалізації ними права вимоги на відведення земельної ді­лянки відповідно до законодавства. Сертифікати на право на зе­мельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.


< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter