Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.

§ 3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства

Центральним спеціалізованим органом державного управління агропромисловим комплексом є Міністерство аграрної політики України.

Правове становище та повноваження Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим Указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 772/2000. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної по­літики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, дер­жавного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, пе­реробки сільськогосподарської продукції.

Цим документом визначені основні повноваження Мінагропо­літики. Останнє відповідно до покладених на нього завдань:

забезпечує згідно із законодавством здійснення на підприємствах усіх форм власності державного контролю за якістю вироблюваної ними сільськогосподарської продукції та сировини, їх зберіганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення експортно-імпортних операцій;

координує разом із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів проведення земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначає основні напря­ми державної політики у сфері використання й охорони земель сільськогосподарського призначення;

— здійснює аналіз діяльності, макроекономічне прогнозування й нормативне планування розвитку галузей агропромислового виробництва з урахуванням попиту і пропозицій на продовольчі товари;

— бере участь у розробленні й здійсненні заходів щодо реформування майнових і земельних відносин у сфері агропромислового виробництва;

— координує діяльність підприємств, пов'язану з проведенням державних випробувань сільськогосподарської техніки та обладнання, сортів і гібридів сільськогосподарських культур та об'єктів селекції у тваринництві, в межах своїх повноважень контролює якість техніки та обладнання, пально-мастильних матеріалів, запасних частин, насіння, племінних (генетичних) ресурсів, організує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, розсадництва, племінної справи у тваринництві;

— забезпечує у межах своїх повноважень проведення моніторингу, економічний аналіз рівня й динаміки цін на світовому, вітчизняному та регіональних ринках продовольства, готує пропозиції щодо цінової політики на ринку продукції галузей агропромислового виробництва, забезпечує створення системи інформування про попит і пропозицію на зазначеному ринку;

— здійснює в межах своєї компетенції державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, пестициди і агрохімікати, забезпеченням безпечного використання результатів росту рослин;

— розробляє і здійснює заходи щодо розвитку ринкової інфраструктури в АПК (аграрні біржі, аукціони худоби, оптової продовольчі ринки, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, виставки й ярмарки тощо);

— розробляє пропозиції з охорони й раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, підвищення родючості ґрунтів, бере участь у розробленні та в установленому порядку затверджує умови експлуатації меліоративних систем у разі приватизації майна сільськогосподарських підприємств, які мають у своєму користуванні меліоративні землі;

— забезпечує, відповідно до законодавства, державне управління племінною справою у тваринництві;

— забезпечує через Державний департамент ветеринарної медицини проведення державної політики в галузі ветеринарної медицини та здійснення державного ветеринарного контролю,, державного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, а також охорони території України від занесення збудників карантинних хвороб тварин;

— здійснює організаційне та медичне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників у навчальних закладах, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України, сприяє кадровому забезпеченню підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;

— організовує і здійснює державний контроль за забезпеченням схоронності матеріальних цінностей та їх використанням, станом і достовірністю ведення бухгалтерського обліку та звітності, додержанням вимог законодавства про боротьбу з корупцією на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України;

— виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Рішення Міністерства аграрної політики України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання цен­тральними й місцевими органами виконавчої влади, органами міс­цевого самоврядування, підприємствами та організаціями, неза­лежно від форми власності, а також громадянами.

Міністр аграрної політики України несе персональну відпові­дальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів Ук­раїни за стан справ у галузях агропромислового виробництва.

До складу Мінагрополітики входять структурні підрозділи: Уп­равління по обслуговуванню роботи Міністра; Департамент кадро­вої політики, аграрної освіти та науки; Департамент організаційної роботи; Юридичне управління; Управління реформування управ­ління АГТК та соціально-трудових відносин; Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент фінансово-кредитної та податкової політики; Департамент міжнародної інтеграції, інвести­ційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Управління органі­зації та методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності; Управління ревізії і контролю; Департамент ринків продукції рос­линництва та розвитку насінництва; Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією; Го­ловна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподар­ської продукції (відділ); Департамент розвитку соціальної інфрас­труктури сільської місцевості; Департамент науково-технічної полі­тики; Державна інспекцію по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів; Відділ охоро­ни праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху; Департа­мент реформування сільського господарства; Положення про Де­партамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільсько­господарських ринків; Управління державною власністю та прива­тизації.

На основі Положення про Міністерство аграрної політики Ук­раїни розробляються відповідні положення про обласні та районні управління сільського господарства і продовольства.

Правомочності Головного обласного управління міністерства аг­рарної політики визначені Типовим положенням про Головне уп­равління сільського господарства і продовольства обласної, управ­ління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1546'. Головне управ­ління сільського господарства і продовольства є структурним під­розділом обласної, Севастопольської міської державної адміністра­ції, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадмініс­трації і Мінагрополітики.

Свою управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням. Най­важливішими серед них слід визнати повноваження щодо його участі у формуванні та реалізації державної аграрної політики, ор­ганізації розроблення і здійснення заходів щодо гарантування про­довольчої безпеки держави; розробленні та здійсненні заходів що­до державної підтримки й захисту товаровиробників, сприяння де­монополізації виробництва й розвитку конкуренції в агропромис­ловому комплексі, формування ринкової інфраструктури, створен­ня сприятливих економічних, матеріально-технічних і соціальних умов для прискореного розвитку реформованих господарств; учас­ті у формуванні та реалізації соціальної політики на селі; забезпе­чення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарю­вання в галузях агропромислового виробництва; організації роботи з питань насінництва й розсадництва, сортовипробування і захис­ту рослин, племінної справи, з питань наукового й кадрового за­безпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці й техніки безпеки.

Обласне управління готує пропозиції до проектів програм соці­ально-економічного розвитку відповідної території та до проектів місцевого бюджету; складає місцеві баланси забезпечення сільської місцевості трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними й енергетичними ресурсами.

До його компетенції належить сприяння формуванню інфрас­труктури аграрного ринку та розвитку підприємництва в галузях аг­ропромислового виробництва; забезпечення державної підтримки підприємництва в сільській місцевості, зокрема селянських (фермер­ських) господарств та особистих підсобних господарств; узагальнен­ня практики реформування сільського господарства, внесення про­позицій з цих питань до Мінагрополітики й розроблення заходів та рекомендацій з питань реформування сільського господарства.

В межах повноважень воно приділяє увагу забезпеченню додер­жання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності вимог законодавства з охорони праці, нагляду за техніч­ним станом машин та обладнання пожежної безпеки, безпекою до­рожнього руху; додержання законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища й раціональне використання при­родних ресурсів.

Обласне управління сільського господарства і продовольства здійснює планування, організацію, ведення лісового господарства й використання лісових ресурсів у галузях агропромислового ви­робництва.

Його важливим повноваження є здійснення аналізу стану ціно­вої політики і подання Мінагрополітики пропозицій щодо її про­ведення з метою забезпечення цінового паритету на сільськогоспо­дарську продукцію, і щодо зміни в установленому порядку умов оподаткування, кредитування, державної підтримки суб'єктів гос­подарювання всіх форм власності агропромислового виробництва.

У процесі своєї діяльності обласне управління взаємодіє з інши­ми підрозділами обласної (міської) державної адміністрації, пред­ставницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами, установами, організаціями, об'єднання­ми громадян.

Правомочності управління (відділу) сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації визначені Типо­вим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1546і.

Органом державного управління землями сільськогосподар­ського призначення, які є головним засобом виробництва в сіль­ському господарстві, є Державний комітет України по земельних ре­сурсах (Держкомзем). Він є центральним органом виконавчої вла­ди, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Мі­ністрів України через Міністра екології та природних ресурсів Ук­раїни. Правове становище і компетенція Держкомзему визначені Положенням про Державний комітет України по земельних ресур­сах, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000.

Держкомзем України узагальнює практику застосування законо­давства з питань, що належать до його компетенції, розробляє про­позиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку вно­сить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів Укра­їни. У межах своїх повноважень він організує виконання актів зако­нодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Держкомзем бере участь у підготовці пропозицій щодо форму­вання державної політики у сфері регулювання земельних відно­син, використання, охорони та моніторингу земель, впровадження державного земельного кадастру та забезпечення реалізації цієї по­літики; координує проведення земельної реформи в Україні; здій­снює державний контроль за використанням та охороною земель; здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний ре­єстр прав на землю та нерухоме майно, організує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів зе­мельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додат­кових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Ка­бінетом Міністрів України; розробляє та бере участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулюван­ня земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення дер­жавного земельного кадастру.

Відповідно до покладених завдань Держкомзем здійснює в ме­жах своїх повноважень державний контроль за додержанням зе­мельного законодавства, зокрема встановленого порядку вилучен­ня й надання земельних ділянок, режиму їх використання, відпо­відно до їх цільового призначення та умов надання їх власниками і землекористувачами.

Держкомзем має право організовувати та забезпечувати про­ведення робіт з грошової, в тому числі експертної, оцінки зе­мель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та поряд­ку проведення таких робіт; забезпечувати розроблення та здій­снення організаційних, економічних, екологічних та інших захо­дів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів, продуктивності земель, забезпе­чення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреа­ційного та історико-культурного призначення; бере участь у роз­робленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кре­дитних відносин і вдосконалення системи оподаткування; готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади про­позиції щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування нею; бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебу­дови економіки.

На місцях контроль за використанням земель у системі Дер­жкомзему покладено на обласні, Київське і Севастопольське місь­кі головні управління земельних ресурсів та районні відділи зе­мельних ресурсів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200 "Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів".

 


§ 4. Органи державного контролю та інспекції в АПК

Державно-правове регулювання агропромисловим комплексом, крім функцій управління, передбачає здійснення органами держав­ного управління державного контролю за додержанням аграрного законодавства всіма аграрними товаровиробниками.

Міністерство аграрної політики України здійснює на підприємс­твах всіх форм власності державний контроль за якістю сільсько­господарської продукції та сировини під час їх виробництва, пере­робки, зберігання та реалізації, в тому числі під час проведення експортно-імпортних операцій, а також за якістю насіння і племін­них ресурсів.

При Міністерстві аграрної політики України на підставі наказу від 8 листопада 2000 р. № 222 створені і діють відповідні структур­ні підрозділи. Управління ревізії і контролю є самостійним струк­турним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики України (діє на підставі Положення про Департамент стратегії розвитку аграрної економіки, затвердженого вищевказа­ним наказом.

На нього покладено функції організації і проведення згідно з чинним законодавством ревізій та перевірок господарсько-фінан­сової діяльності державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства.

Це управління контролює цільове та ефективне використання бюджетних коштів, матеріальних і фінансових ресурсів, збережен­ня державного майна, правильність і достовірність ведення бухгал­терського обліку, виявлення та усунення фактів порушення фінан­сової дисципліни, викриває нанесені збитки, безгосподарність і марнотратство, перекручення звітності на підприємствах, в устано­вах і організаціях, що належать до сфери управління міністерства.

Мінагрополітики України має в своїй структурі Головну держав­ну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції. її правове становище визначено в Положенні про Головну держав­ну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продук­ції (відділ) Міністерства аграрної політики України (затверджено вищевказаним наказом).

Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогос­подарської продукції, до складу якої входять Державна інспекція по заготівлях і якості продукції (Держзаготінспекція) та Державна хлібна інспекція (Держхлібінспекція), є структурним підрозділом Міністерства аграрної політики України. Вона здійснює свою ді­яльність через інспекції якості та формування ресурсів сільськогос­подарської продукції Автономної Республіки Крим, обласних, Се­вастопольської міської державних адміністрацій і державні хлібні інспекції Автономної Республіки Крим та областей.

Основними її повноваженнями є: організація роботи відповід­них служб з питань формування державних та регіональних ресур­сів сільськогосподарської продукції, її якості, сприяння здійснен­ню заходів щодо державної підтримки товаровиробників, цільово­го використання бюджетних коштів, а також забезпечення держав­ного контролю за якістю, збереженням та раціональним викорис­танням зерна і продуктів його переробки, насіння олійних культур, сировини для комбікормового виробництва і комбікормів; підго­товка та внесення у встановленому порядку керівництву міністерс­тва пропозицій щодо удосконалення нормативно-правових актів, які регламентують закупівлю сільськогосподарської продукції і си­ровини в державні та регіональні фонди, організація їх виконання, здійснення систематичного контролю за реалізацією законодавчих актів на місцях; організація проведення державного нагляду за дот­риманням товаровиробниками, закупівельними організаціями і пе­реробними підприємствами стандартів, технічних умов, інструкцій, вказівок щодо правильності приймання, розрахунків та визначення якості сільськогосподарської продукції, зокрема зерна і продуктів його переробки, бобових і олійних культур.

Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, об­ладнання та якістю пально-мастильних матеріалів є окремим під­розділом Міністерства аграрної політики України, яка діє на під­ставі Положення, затвердженого вищевказаним наказом, і забезпе­чує в межах наданих повноважень реалізацію державної політики з питань нагляду за технічним станом машин та обладнання підпри­ємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а та­кож здійснення через систему органів Держтехнагляду державного технічного нагляду за дотриманням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами правил техніч­ної експлуатації та вибракування машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів, посівних та збираль­них машин), правил транспортування та зберігання нафтопродук­тів на підприємствах і в організаціях галузей агропромислового ви­робництва.

Державний насіннєвий контроль здійснюється Українською дер­жавною насіннєвою інспекцією Міністерства аграрної політики Ук­раїни, повноваження якої закріплені в Положенні про Українську державну насіннєву інспекцію, затвердженому наказом Мінагропо­літики України від 19 грудня 2000 р. № 255.

Українська державна насіннєва інспекція Міністерства аграр­ної політики України відповідно до Закону України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садивний матеріал", є органом державного контролю в насінництві. Вона очолює службу державного насіннє­вого контролю України, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, об­ласних, міжрайонних, районних та міських державних насіннєвих інспекцій.

Ця інспекція та її органи на місцях здійснюють державний кон­троль за діяльністю суб'єктів усіх форм власності й господарюван­ня у сфері насінництва, які займаються виробництвом, заготівлею, обробкою, зберіганням, реалізацією й використанням насіння сіль­ськогосподарських культур, декоративних і лікарських рослин та садивного матеріалу картоплі щодо додержання ними методичних і технологічних вимог із забезпечення сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння, за ве­денням документації сортових посівів, ділянок гібридизації насін­ня, за правильним відбором проб на визначення посівних якостей насіння для власних потреб виробника, за оформленням документів про сортові, гібридні та посівні якості насіння, за введенням на­сіння в оборот. Важливим є той факт, що право видачі документів про якість насіння для всіх видів використання та в експортно-ім­портних операціях надається лише державним насіннєвим інспек­ціям.

Згідно із Законом України від ЗО червня 1993 р. "Про карантин рослин" в системі Мінагрополітики діє Головна державна служба з карантину рослин. Вона діє на підставі Статуту державної служби з карантину рослин України, який Кабінет Міністрів затвердив сво­єю постановою від 28 жовтня 1993 р. № 892 На неї покладено обов'язок здійснювати систему державних заходів щодо захисту рослин, продукції їх перероблення, сировини, окремих вантажів тощо від карантинних об'єктів.

До державної служби з карантину рослин належать: Головна державна інспекція з карантину рослин з Центральною науково-дослідною карантинною лабораторією та Центральний фумігацій-ний загін Мінагрополітики, інші спеціальні органи в галузі каран­тину рослин, підпорядкованих Головній державній інспекції з ка­рантину рослин.

Статут державної служби визначає основні завдання з каранти­ну рослин, до яких належить: охорона території країни від занесен­ня або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів; їх своєчасне виявлення, локалізація й ліквідація, а також запобігання проникненню їх в регіони країни, де вони відсутні, здійснення державного контролю за додержанням особливого карантинного режиму й вжиттям заходів щодо каран­тину рослин під час вирощування, заготівлі, вивезення, ввезення, перевезення, зберігання, перероблення, реалізації та використання підкарантинних матеріалів та об'єктів.

До компетенції органів державної служби з карантину рослин віднесено: проведення експертизи підкарантинних матеріалів та об'єктів, видача карантинних документів на імпорт насіння, рос­лин і продукції рослинного походження; внесення подання до Ка­бінету Міністрів України про запровадження особливого карантин­ного режиму, здійснення контролю за додержанням законодавства з карантину рослин, зокрема під час укладання договорів (контрак­тів) на завезення з-за кордону продукції рослинного походження; державний контроль за вжиттям карантинних заходів підприємс­твами, установами, організаціями та громадянами. Для виконання цих повноважень вказані органи мають право вживати відповідно до законодавства термінові заходи щодо локалізації та ліквідації ка­рантинних об'єктів, запобігання їх поширенню.

Закон України від 25 червня 1992 р. "Про ветеринарну медици­ну" передбачає здійснення державного ветеринарного контролю. Органом, який виконує ці функції є Державний департамент вете­ринарної медицини, що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. № 641. Державний департамент ветеринарної медицини є урядовим орга­ном державного управління, що діє у складі Мінагрополітики і йо­му підпорядковується. Напрямами його діяльності є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політи­ки в галузі ветеринарної медицини;

- здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю й нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів та харчових продуктів тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони будників інфекційних хвороб тварин;

- узагальнення практики застосування законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробка пропозицій щодо вдос­коналення цього законодавства;

- розроблення й реалізація в установленому порядку комплексу заходів щодо: охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хво­роб тварин;

- профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування;

- захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

- державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного поход­ження тощо.

Держветмедицини виконує свої повноваження безпосередньо та через управління ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, обласних і районних держадміністрацій, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, підприємства, установи і організації ветери­нарної медицини.


< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter