Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.

Розділ 20. Договори на використання науково-технічної продукції у сільському господарстві

§ 1. Науково-технічна продукція як об'єкт правового регулювання та обігу в сільському господарстві

Потреба в рентабельному й конкурентоспроможному вітчиз­няному виробництві продуктів харчування та сировини змушує аграрних підприємців активно використовувати досвід вітчизня­ної та закордонної аграрної науки й новітні енергозберігаючі, екологобезпечні технології. Саме застосування цих досягнень і технологій є одним із важливих факторів збільшення обсягів і здешевлення такого виробництва. Завдяки цьому аграрні підпри­ємці можуть утримуватись на ринку, уникати загрози неплатос­проможності.

В цілому, як зазначає О. А. Підопригора, сучасне суспільне ви­робництво не може бути ефективним без належного науково-тех­нічного забезпечення. Тому в умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набувають договори на створення і використан­ня результатів науково-технічної діяльності. Вони мають багато спільного з авторськими договорами, але й істотно відрізняються від них. Якщо предметом авторських договорів є твори науки, лі­тератури й мистецтва, то науково-технічних — результати науково-технічної діяльності, досягнення науки й техніки. Здобутком нау­кових досліджень є наукові положення, тези, встановлені законо­мірності, властивості речей або явища, використання яких складає галузь науково-технічної діяльності, суспільні відносини якої регу­люються окремими видами договорів'.

Для того, щоб з'ясувати предмет договорів, які розглядаються в цьому підрозділі, треба розмежувати такі категорії, як "науко­во-технічна інформація", "науково-технічна діяльність", "ре­зультати науково-технічної творчості", а також "науково-техніч­на продукція".

У Законі України від 25 червня 1993 р. "Про науково-технічну інформацію", яким регулюються ті правові економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформа­ції, а також визначаються правові форми міжнародного співробіт­ництва в цій галузі, науково-технічна інформація є документована або публічно оголошувана відомість про вітчизняні та зарубіжні до­сягнення науки, техніки й виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, ви­робничої та громадської діяльності (ст. 1).

Легальне визначення науково-технічної діяльності міститься у абзаці 3 ст. 1 Закону України від 13 грудня 1991 р. "Про наукову й науково-технічну діяльність" (в редакції Закону від 1 грудня 1998 р.), що розглядається як інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галу­зях техніки й технологій, і має такі форми (види): науково-дослід­ні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, техноло­гічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дос­лідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також ін­ші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії їх практичного застосування. Отже, науково-тех­нічна діяльність є не лише науково-дослідною творчістю, а й ро­ботами у сфері дослідно-конструкторської, технологічної та ін., а також перетворенням результатів цієї творчості в безпосередню продуктивну силу. Головною її метою є пізнання навколишнього середовища для подальшого застосування накопичених знань на користь людині. Як зазначає О. А. Підопригора, результати цієї ді­яльності становлять предмет договорів на їх створення і викорис­тання, при чому коло цих результатів є необмеженим і з розвит­ком науки й техніки розширюватиметься. Тому вважаємо за пот­рібне дати лише загальне визначення результатів такої діяльності й класифікувати їх за певними спільними ознаками в узгоджену систему.

Найвищими досягненнями наукових досліджень є відкриття, а також так звані результати технічної творчості — винаходи, раціо­налізаторські пропозиції, промислові зразки, ноу-хау, селекційні досягнення, науково-технічна ін­формація та інші об'єктивні результати науково-технічної творчос­ті людини.

Через свою складність більшість наукових і науково-технічних досліджень та розробок провадяться спеціалізованими установами, які займаються виключно або переважно науково-дослідними, по­шуковими, дослідно-конструкторськими та іншими роботами. (Щодо науково-технічної діяльності треба враховувати, що вона охоплює не тільки суто науково-технічні, а й біологічні та інші ви­ди досліджень).

Саме діяльність названих організацій, мета якої є задоволення відповідного попиту з боку виробників сільськогосподарської про­дукції та інших учасників сільськогосподарського галузі економі­ки, має формувати ринок науково-технічної продукції та визнача­ти його структуру. Наявність ринку результатів науково-технічної творчості сприяє визнанню як товару, хоча й наділеного специфіч­ними особливостями. Тому результати науково-технічної творчос­ті, що виступають як товари, називають науково-технічною про­дукцією.

Велика увага приділяється дослідженням у сфері рослинництва та тваринництва, використанням сучасних методик ведення сіль­ського господарства. З розвитком аграрного виробництва має зрос­ти значення договорів про використання ноу-хау, непатентованих технічних рішень та ін.

Причому договори на використання науково-технічної інфор­мації охоплюють не лише ті, які мають на меті забезпечити вико­ристання вже готової науково-технічної продукції, наприклад пев­ного сорту культурної рослини, а й ті, що опосередковують вико­нання певних науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструк­торських робіт виконавцем на замовлення аграрних підприємців. Такі роботи мають здійснюватись відповідно до завдання науково­го дослідження, з метою створення певного зразка нового виробу, конструкторської документації на нього. Аграрний підприємець може так сформувати своє замовлення на здійснення певної нау­ково-технічної діяльності, шо її результатом буде створення вико­навцем нової технології виробництва, іншого нововведення. При­міром, таке завдання може полягати у виведенні, відповідно до потреб замовника, нового сорту рослини з такими новими власти­востями, як стійкість проти певного виду хвороб, шкідників, по­сухостійкість тощо. Так само предметом договору можуть бути адаптовані до місцевих умов інтенсивні технології вирощування певних культур.

Підвищення ролі замовника результатів науково-технічної ді­яльності, в тому числі в аграрному секторі, у визначенні напрямів наукових досліджень, їх тематики та рівня, встановлення строків їх провадження сприяють підвищенню ролі договірного регулюван­ня відносин у сільському господарстві.

Згідно із сказаним, відносини, що складаються між аграрними підприємцями усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання і виконавцями — власниками науково-технічної продукції, регулюються договорами на створення (передачу) науко­во-технічної продукції.

Засади правового регулювання обігу науково-технічної продукції. Крім наведених нормативних актів, принципові аспекти правового режиму науково-технічної продукції визначають;

— Конституція України, в ст. 41 якої зазначається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

— Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про власність", в ст. 13 якого об'єктами права власності громадян визнаються твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послут та інші результати інтелектуальної праці;

— Закон України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію", в ст. 38 якого інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і лише об'єктом володіння, користування чи розпорядження.

Провідна роль у створенні єдиної узгодженої системи правової охорони науково-технічної продукції відводиться новому ЦК. Від­повідно до якого, до об'єктів права інтелектуальної власності від­несено такі результати науково-технічної діяльності: комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); наукові відкриття; вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топогра­фії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні таємниці (ст. 420).

Класифікація договорів щодо науково-технічної продукції. Перш ніж розглянути окремі договори щодо науково-технічної продук­ції, треба їх класифікувати з метою створення їх певної узгодженої системи.

Як ми вже зазначали, предметами договорів щодо науково-тех­нічної продукції може бути як готова продукція, так і та, що не іс­нує на момент укладення договору. У першому випадку йдеться про готовий науково-технічний результат, яким можуть бути про­ведені дослідження, патентований (чи виведений) сорт рослин, по­рода тварин тощо. Якщо на момент укладення договору результату немає, особа, зацікавлена в отриманні продукції (замовник), фор­мує в технічному завданні бажаний (очікуваний) науково-техніч­ний результат. (Для наукових досліджень такий бажаний (очікува­ний) результат може мати негативний характер).

Відповідно першу групу договорів можна об'єднати назвою — "Договори на передачу майнового права на науково-технічний ре­зультат та окремих прав, що з нього випливають". Друга група до­говорів у ЦК дістала назву — "Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт". Метою цієї групи договорів у кінцевому варіанті є не тільки прове­дення, виконання певних робіт, а й досягнення певного результа­ту, сформульованого в завданні замовника, та його передача остан­ньому з наданням тієї сукупності прав на отриманий результат, які визначені договором.

Договори про передачу готової науково-технічної продукції та­кож поділяються на 2 групи:

— ті, що опосередковують передачу майнового права інтелектуальної власності на науково-технічний результат;

— ті, що опосередковують передачу окремих прав, які випливають із права інтелектуальної власності на результат (права на використання, поширення тощо), згідно з отриманою ліцензією.

Відповідно до природи дослідження, що його має здійснити виконавець, розрізняють: на виконання науково-дослідних ро­біт та на виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт.


< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter