Інформаційна революція і політика


Інформаційна революція і політика


У другій половині XX в. розвинені демократичні країни пережили дві революції в області доступу громадян до інформації, результатом яких з'явилися масова освіта і масове телебачення.

Визначну роль у перетворенні політичного простору зіграли: поява на інформаційному політичному ринку електронних ЗМІ, виникнення діалогових способів політичної комунікації, різке збільшення швидкості передачі повідомлень, формування "електронних спільнот" (наприклад, користувачів мережі Інтернет) та ін.

Інформаційні технології внесли свій внесок і в занепад "суспільного капіталу", оскільки теле-відео-аудіо-мультимедіа розваги дозволяли людям задовольняти свої потреби в емоціях і адреналіні, не виходячи з дому, сприяючи пасивного сприйняття людьми інформації, скорочення ресурсів зворотного зв'язку і т.д.

Проте, активно проникаючи в сферу політики, нові інформаційні та комунікативні технології не тільки якісно видозмінили, а й зламали багато старих уявлень, установок, стереотипів, форм поведінки.

Оцінюючи політичні наслідки таких інформаційних новацій, Р. Даль зазначав, що телекомунікаційні технології стали грати ключову роль у створенні передумов "передового демократичного суспільства", в якому політичні рішення спираються на думки і судження народу. А. Етционі сформулював концепцію "теледемократії" як шляху досягнення суспільного блага за допомогою комунікативних технологій. Водночас Л. Гроссман вважає, що з розвитком нових комунікативних технологій настає нова, третя велика епоха демократії. Е. Коррадо і Ч. Фаерстон звертають увагу на те, що саме Інтернет може забезпечити "неопосередковане" спілкування між громадянами і владою, звівши до мінімуму залежність громадян від обраних представників, партійних організацій і організованих груп інтересів.

Саме Інтернет є найбільш яскравим виразником інформаційної революції. І хоча політичні наслідки появи глобальної мережі неоднозначні, вона кидає справжнісінький виклик традиційним інститутам і механізмам політичного процесу. Як вважає більшість сучасних вчених, мабуть, під його впливом найбільш вірогідним соціально-політичним наслідком розвитку нових комунікативних технологій буде підвищення динамізму і одночасно фрагментація політичного процесу, атомізація плюралістичної політики групових інтересів.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 15
1  
Користувачів 137
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Якою мовою Ви розмовляєте ?