Протягом зими-весни 1919 р. над територією України (за винятком західних областей) було встановлено радянський контроль. Державні інститути почали формуватись зі створення Тимчасового робітничо-селянського уряду України, пізніше перейменований в Раду народних комісарів (РНК) України. Очолив його більшовик з Москви – Х. Раковський. Більшість уряду складали росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників було мало.
В Україні радянська влада будувалась відповідно до зразків, що утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. стара назва Українська Народна Республіка була відкинута. Відтепер і до прийняття Конституції 1937 р. держава офіційно називалася – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, після 1937 р. – УРСР). Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з’їзд Рад, у період між з’їздами – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). На місцях влада належала місцевим радам. 10 березня 1919 р. ІІІ з’їзд Рад прийняв Конституцію УСРР і тим самим узаконив в Україні радянську владу.
Ця конституція закріпила диктатуру пролетаріату, скасувала приватну власність і позбавила експлуататорські класи виборчих прав.
Суть політичного курсу більшовиків полягала у прискореній насильницькій ломці існуючої в Україні економічної системи, яка ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Така політика отримала назву «воєнного комунізму».
Сільське господарство |
|
Промисловість |
|
Торгівля та фінанси |
|