Гендерні індикатори Індексу розвитку людського потенціалу

Сьогодні моніторинг та оцінка рівня розвитку та ефективності гендерної політики держави на світовому та національному рівні здійснюється за декількома індикаторами, які містяться в «Індексі розвитку людського потенціалу» (HDI), що був започаткований Програмою Розвитку ООН у 1990 р. та публікується у відповідних щорічних доповідях Організації. Це агрегований зведений індекс, що визначає рівень середніх досягнень країн за трьома основними напрямками:

• очікувана тривалість життя;
• рівень грамотності населення країни і очікувана тривалість навчання;
• рівень життя, оцінений через валовий національний доход на душу населення.

Був введений в якості альтернативи традиційних показників національного розвитку, таких як рівень доходів і темпи економічного зростання.

У 1995 році ООН були розроблені два додаткових гендерних індикатори для корегування Індексу розвитку людського потенціалу – GDI та GEM.

Гендерний індекс людського розвитку (GDI) – це показник, який відображає становище в країні за такими ж напрямами як і HDI, але бере до уваги нерівність досягнень жінок та чоловіків. GDI падає коли знижується рівень досягнень обох статей: як жінок, так і чоловіків, а також коли в країні розрив у досягненнях статей збільшується.

Ступінь гендерної довіри або ступінь реалізації прав жінок (GEM). Цей показник фокусується на трьох змінних, що відображають: участь жінок в процесі прийняття політичних рішень, їх доступ до професійних можливостей та рівень їх доходів. Цей показник розкриває рівень залучення до державного управління жінок та їх роль у процесах демократизації та розвитку держави, тому що визначає участь жінок і чоловіків у політичному житті, співвідношення кількості адміністративних, управлінських, професійних посад, які обіймають чоловіки і жінки, на частці прибутків, залежно від їхнього гендерного статусу. Значення цього показника найвищі у країнах Британської Співдружності Націй. Так, Нова Зеландія за цим показником посідає п’яте місце в світі, Канада – шосте, Австралія – одинадцяте тощо. Самий низький рівень показника залученості жінок спостерігається в Пакистані та Індії. Така тенденція ще раз підтверджує той факт, що рівень гендерної важності політичного управління залежить від соціокультурних особливостей, адже ставлення в демократичних і «традиційних» суспільствах до жінок є різним.

2010 року ООН запровадила ще три багатомірні комплексні експериментальні індекси, два з яких є гендерними – IHDI та GII.

Індекс розвитку людського потенціалу, скоригований з урахуванням нерівності (HDI, IHDI) відображає втрати в розвитку людини з причини нерівності в сфері охорони здоров’я, освіти і доходів. Такі втрати коливаються по країнах в межах від 1 % в освіті (Чеська Республіка) до 68 % по доходах (Намібія) і зазвичай є найбільшими в країнах з низьким HDI.

Індекс гендерної нерівності (GII) – відображає нерівність у досягненнях між чоловіками і жінками в трьох вимірах: репродуктивному здоров’ї, розширенні прав і можливостей, а також на ринку праці. Значення GII коливаються від нуля (повна рівність жінок і чоловіків) до одиниці (повна нерівність у всіх вимірах). Репродуктивне здоров’я вимірюється двома показниками: рівнем материнської смертності та коефіцієнтом народжуваності у підлітків. Розширення прав і можливостей також вимірюється двома показниками: співвідношенням кількості жінок та чоловіків, які є депутатами парламенту і рівнем середньої та вищої освіти серед жінок. Економічна активність вимірюється участю жінок в робочій силі. Цей показник призначений для виявлення ступеня підриву середніх по країні досягнень в сфері розвитку людини гендерною нерівністю, і забезпечення емпіричної основи для аналізу політики і зусиль у забезпеченні поінформованості та пропаганди.

В світовій практиці використовуються й інші гендерні індекси. Так, індекс глобального гендерного розриву Всесвітнього економічного форуму, опублікований у жовтні 2010 року, вимірює гендерні розриви без урахування рівня розвитку країни, також він відрізняється від GII показниками; індекс можливостей жінок, опублікований вперше на початку 2010 року Аналітичним підрозділом журналу «Eсonomist», він охоплює нормативно-законодавчу базу, що регулює участь жінок на ринку праці та соціальні інститути, що впливають на економічну участь жінок. Індекс має п’ять аспектів – політику та практику забезпечення зайнятості; економічні можливості жінок; доступ до фінансів, освіти і підготовки кадрів; правовий і соціальний статус жінок; ділове середовище в цілому.

Використання всіх зазначених індикаторів дає змогу провести ґрунтовний різнобічний аналіз розвитку тієї чи іншої держави, співставити з іншими та виявити проблеми з наступним їх вирішенням при використанні позитивного зарубіжного досвіду.

Вернуться назад