Приватні методи політичного аналізу

Приватні методи політичного аналізу

До приватних відносяться стандартні методи, запозичення з статистики, соціології, економіки та інших дисциплін; їх застосування в різних комбінаціях на окремих стадіях (етапах) політичного аналізу визначається конкретною доцільністю. До даної групи методів можна віднести вибірковий метод, контент-аналіз, математичне моделювання, аналіз вигод і витрат та ін.

Специфіка приватних методів політичного аналізу проявляється в їх відповідності зі структурою процесу політичного аналізу, в обліку умов і обмежень їх застосування на найважливіших етапах вивчення ситуації, а також в аналітичних і прикладних можливостях їх застосування.

Так, формулювання і концептуалізація проблеми припускають застосування методів вибіркового дослідження, контент-аналізу, інтерв’ювання, тестування, експериментальних методів, що дозволяють розширити інформаційну базу політичного аналізу. При цьому широко використовуються і описові, якісні та інші методи – історичний, нормативний, структурно-функціональний, системний, інституційний та інші, що дозволяють “вбудувати” уявлення про проблему в широкий історичний контекст.

При моделюванні проблемної ситуації, як правило, використовуються методи математичної та комп’ютерної імітації, завдяки яким аналітик може взяти на озброєння багато з методів, розроблених в логіці, статистиці, фізиці, економіці та інших галузях знань, і застосувати їх до вивчення політичної поведінки. Математичні моделі дозволяють відтворювати події минулого, сьогодення, а також ймовірного майбутнього, і при цьому перевіряти дію сил в тих процесах, реальне перебіг яких здійснити в сучасних умовах і обстановці важко або взагалі неможливо (наприклад, глобальний термоядерний конфлікт). Моделі, що застосовуються в цьому різновиді політичного аналізу, можна поділити на три основні групи:

1) детерміновані (каузальні) моделі, в яких математично описуються причинно-наслідкові зв’язки досліджуваної системи;

2) імовірнісні моделі, засновані на методології раціонального вибору (тобто на припущенні, що суб’єкт приймає рішення виходячи зі співвідношення очікуваних вигод і витрат, помножених на імовірність їх настання);

3) моделі оптимізації, побудовані на припущенні, що деякі змінні або ситуації в досліджуваному процесі повинні бути максимізувати або мінімізовані.