Основні ідеї «теорії груп інтересів» (А. Бентлі, А, Джорж) при прийнятті рішень

Групи інтересів – це об’єднання індивідів на основі спільних інтересів, які прагнуть здійснити вплив на політичні інститути з метою прийняття найбільш сприятливих і вигідних для себе рішень.

Теорія груп інтересів була вперше сформульована американським політологом А. Бентлі, який стверджував, що основу політичного процесу складають зіткнення і взаємодія зацікавлених груп. Діяльність цих груп американський учений розглядав як процес, що постійно змінюється і у ході якого здійснюється тиск на уряд з метою примусити його підкоритися їхній волі.

Основними функціями груп інтересів є артикуляція й агрегація інтересів, інформативна функція, формування політичної еліти. Під артикуляцією інтересів розуміється перетворення соціальних почуттів, емоцій, чекань у раціонально сформульовані політичні вимоги. Агрегація інтересів означає узгодження різних потреб і вимог, їх ієрархізацію і вироблення загальногрупових цілей.

А. Бентлі охарактеризував групу як частину суспільства, яка, однак, не є фізичною масою, відірваною від інших людей. Вона являє собою масу діяльності, що не виключає участі людей, зайнятих у цій та інших подібних формах діяльності.

Основою теорії є поняття інтересу, який власне об єднує людей за певних умов. Причина об єднання в групу — прагнення до самовираження й пошук особистого та колективного захисту. Групи дбають про свої інтереси так, як це роблять індивіди. Виходячи з цього, деякі політологи розглядають політичну систему як сплетіння груп індивідів, котрі намагаються досягти певних благ.

А. Ф. Бентлі, «група – це об’єднання громадян, що розглядається не як абстрактна фізична одиниця суспільства, а як масова діяльність.... Немає такої групи, в якій не було б свого інтересу. Груп без інтересу не існує.

Суспільство – це сукупність різноманітних груп інтересів, а їх кількість обмежується лише одним показником – інтересами, за якими вони створені і діють»

Теорія пояснює державну політику як результат взаємодії груп інтересів, визначає плюралізм та корпоративізм як основні моделі вироблення та реалізації державної політики

Дослідження груп показало, що між державою і партіями, з одного боку, і суспільством - з іншого функціонують неурядові, неофіційні, а часто неформальні співтовариства, які створюють розгалужену структуру зв'язків і відносин, мають широкі можливості. Головне їхнє завдання - перетворити один вид влади або впливу в іншій - політичний.

Вернуться назад