Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Геополітика (Шпаргалки)


Теорія К. Шміта. Бегемот проти Левіафана та її інтерпретація сучасними ісламськими фундаменталістами (панісламізм)


До німецьких класиків державознавства і політології відноситься Карл Шміт. Йому належить концепція «номоса» Землі.

У роботі «Номос Землі» Шмітт описує три основних етапи (порядку) геополітичного розвитку планети. Під «номосом» автор розуміє закон взаємозв'язку між організацією народом земного простору і особливостями держави, всього його соціального устрою і права. Автор вважає, що на Землі кожному етапу відповідає свій «порядок» («номос»):

  • Перший «порядок» існував у період до Великих географічних відкриттів. Тоді кожен численний народ вважав себе центром світу, і тому у людей не було глобального уявлення про планету.
  • Після Великих географічних відкриттів європейські народи, які захопили колонії і розділили планету між собою, створили другий «порядок» і стали керувати ним.
  • Третій «порядок» виник в результаті розпаду планети на так звані Захід і Схід після Першої Світової війни і соціалістичної революції в Росії.

Шмітт, конструюючи «номос» Землі, дійшов висновку про сутнісну протилежність «номоса» Землі «номосу» Моря. Особливість зіставлення суші і моря у Шмітта зводиться до існування різних і ворожих цивілізацій. При цьому до сил таласократії він застосовує термін "левіафан”, тобто чудовисько, що представляє символ морської, водяної стихії, і стосовно до сил телурократії – поняття "бегемот”, тобто чудовисько, що уособлює сухопутних тварин.

На думку К. Шмітта, номос Землі існує протягом тривалого історичного періоду, має суворі та стійкі моральні й правові форми, відображаючи в собі нерухомість суші. Простір Землі відрізняється сталістю і структурованістю. Сукупність усіх різновидів номосів Землі є так званим традиційним суспільством.

Море у такому разі є периферійним цивілізаційним утворенням, що не вторгається до сфери етичного або вторгається епізодично. Відкриття світового океану у 16-ому столітті спричинило радикальну зміну в житті людства, що почало звикати до морського існування. Номос моря незмінно тягне за собою глобальні зміни. Все це спричиняє виникнення нової цивілізації – виникнення номоса Моря. З цих передумов К. Шмітт робить важливий висновок про те, що номос Моря є ворожим по відношенню до традиційного товариства.



Категорія: Геополітика (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter