Пошук по сайту

61. Виникнення та розвиток пан-арабізму


Виникнення та розвиток пан-арабізму та ісламського націоналізму (наприклад пан-тюркізму) та їх протиріччя із пан-ісламізмом. Сучасний пан-ісламізм


Панарабізм - суспільно-політичний рух, спрямований на консолідацію арабів Близького сходу.

Панарабізм зародився на початку XX століття, коли більша частина Арабського світу перебувала в колоніальній залежності від Османської імперії, а потім - від європейських держав. Колискою панарабізму став Аравійський півострів. У 1916 аль-Хашимі заснував об'єднане арабське королівство Хіджаз зі столицею в Джидді, спадкоємицею якого стала Саудівська Аравія. На хвилі арабської солідарності проходила також боротьба за незалежність держав Північної Африки після закінчення Другої світової війни. У 1958 Єгипет і Сирія заснували Об'єднану Арабську Республіку, однак розбіжності лідерів призвели до того, що держава не проіснувала й трьох років.

Панарабська ідеологія сповідається деякими політичними партіями, зокрема, Баас (арабський соціалізм). До найбільш видатним діячам панарабського руху належать Саддам Хусейн, Ясир Арафат, Муаммар Каддафі.

Ісламський націоналізм - ??форма націоналізму, в основі якої лежать уявлення, що випливають з фундаментальних догматів ісламу про винятковість і єдність всіх мусульман і їх протиставлення представникам інших релігій. Протиставлення мусульман іновірцям, спочатку обумовлене потребами зовнішньої експансії арабів, згодом сприяло консолідації різних етнічних груп під прапором ісламу, а на етапі розвитку національно-визвольного руху послужило теоретичним обгрунтуванням можливості «нового об'єднання мусульман», розділених політичними та національними кордонами.

Пантюркізм - культурна та політична течія, поширена в державах, населених тюркськими народами, в основі якої лежать ідеї про необхідність їх політичної консолідації на основі етнічної, культурної і мовної спільності. Сформувалося в другій половині XIX століття. Рух почався серед тюрків в Криму та на Волзі, які прагнули об'єднатися c тюрками Османської імперії проти росіян, зростаючого російського панування і царизму.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 19
2  
Користувачів 333
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Оцініть сайт