Пошук по сайту

70. Колоніальне минуле країн Африки


Колоніальне минуле країн Африки та сучасні стратегії відновлення «безкорисного колоніалізму»


З давніх часів у Африці склалися могутні держави: Єгипет, Гана, Малі, Конго з високою для свого часу культурою. Але з XV ст. починається вторгнення європейців у Тро­пічну Африку, яке супроводжується колонізацією земель та вивезенням невільників до Америки. Це призвело до спустошення великих територій та їх господарського занепаду. На політичній карті Африки початку XX ст. залишилося тільки дві незалежні країни - Ефіопія і Ліберія. Усі інші території були поділені між європейськими країнами. Найбільші площі колоній дісталися Франції, Великій Британії та Португалії. Мали володін­ня в Африці також Німеччина, Італія, Іспанія та Бельгія. Деколонізація континенту розпочалася з 50-х pp. XX ст. Розпад колоніальних імперій поширився з Північної Африки. Тут першими здобули незалежність Лівія, Туніс, Марокко та Судан. Під їхнім впливом визвольний рух перекинув­ся на Тропічну Африку. У 60-х pp. звільнилося понад 30 африканських країн. У 1990 р. стала незалежною остання велика колонія на материку — Намібія. У 1993 р. зі складу Ефіопії виокремилась Ерітрея.

На сучасній політичній карті Африки більш як 50 великих і малих держав. І хоча вже немає колоній, багато країн усе ще перебувають у економічній залежності від колишніх власників. Майже всі країни Африки за рівнем розвитку господарства слаборозвинуті або середньорозвинуті. Високо розвинутою державою є тільки Південна Африка. Найбільшими країнами на півночі материка є Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко, Судан, в Центральній Африці – Заїр, Конго, на півдні – Південна Африка.

Однак для більшості африканських держав проблеми продовжу­ють накопичуватися. Помітною стає тенденція до зниження темпів зростання валового національного продукту. Зростання виробництва значно від­стає від темпів приросту чисельності населення. Голод, злидні, масові епідемії і захворювання, серед яких останнім часом катастрофічно швидко поширюється СНІД. Без допомоги світового співтовариства, в першу чергу країн Заходу, проблеми відсталості не будуть розв'язані.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 19
0  
Користувачів 362
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Оцініть сайт