Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Соціологія (Шпаргалки)


Зарубіжна соціологія в ХІХ і в першій пол. ХХ ст.


Із середини ХІХ починається другий історичний етап становлення соціології - академічний, який завершився в другій пол. ХІХст. Він представлений плеядою відомих учених, таких, як: О. Конт, Г. Спенсер, К. Маркс, Е. Дюркгейм та ін. У цей період нова наука набуває своєї назви – соціологія. Зусиллями цих мислителів у загальних рисах був окреслений предмет соціології, сформульовано її закони, пояснено фундаментальні категорії соціології.

Нову сторінку в становленні соціологічної думки відкрив Огюст Конт. Його часто називають батьком соціології, оскільки саме він вперше замислився над застосуванням наукового підходу до вивчення суспільства, заснованого на спостереженні і експерименті. Він вважав, що за допомогою науки можливо знайти ті приховані закони, що управляють суспільством.

Соціологія — це загальна наука про структуру суспільства і закони його розвитку.

Після смерті Конта соціологія все більше і більше завойовує статус самостійної науки. Велика заслуга в цьому належить Емілю Дюркгейму, який був творцем концепції "загальної" свідомості, згідно з якою суспільство — це єдиний організм, де діяльність окремих осіб, груп, верств і т. д. настільки тісно пов'язана, що ми можемо лише умовно розглядати структурні елементи цього організму. Він вважав, що основним "цементуючим" чинником суспільства повинно стати право.

Герберта Спенсера вважають засновником органічної школи в соціології. Спенсер проводив аналогії між живим організмом і суспільством, наприклад:

  • суспільство як біологічний організм протягом тривалого періоду свого існування росте, збільшується в об'ємі;
  • у процесі зростання суспільства його структура ускладнюється так само як ускладнюється структура організму в процесі біологічної еволюції.

Принципову відмінність суспільства від біологічного організму Спенсер вбачав у тому, що в живому організмі елементи існують заради цілого, а в суспільстві — навпаки.

Згідно теорії Карла Маркса, кожне суспільство поділяється на два головних класи: експлуататорів (власників засобів виробництва) й експлуатованих (тих, хто не мав такої власності).

Він виділяв п'ять основних суспільно-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну. Перехід від однієї до іншої відбувався завдяки наростанню економічних суперечностей у межах кожної з цих формацій, а вирішувалися ці суперечності внаслідок класової боротьби пригнобленого класу проти експлуататорів: рабів проти рабовласників, кріпаків і залежних селян проти феодалів, пролетарів проти капіталістів.

Кожна наступна суспільно-економічна формація є досконалішою за попередню. Тому Карл Маркс не вбачав у конфліктах зла, а тільки "мотор" поступу: "Революції — локомотиви історії".

Вплив Маркса на соціологію є відчутним і сьогодні. Хоча його погляд про визначальний вплив на суспільство економічних чинників не завжди схвалювався, але більшість соціологів визнає їх дуже важливими у суспільному житті.


Категорія: Соціологія (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter