Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)


2. Поняття і структура системи законодавства і її співвідношення з системою права


Перед тим як розглядати співвідношення цих понять, розглянемо спочатку що ж представляє собою система законодавства.

Можливі два трактування законодавства: широке і вузьке.

Широке трактування – система законодавства включає акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів управління і ін.).

Вузьке трактування – система законодавства включає акти законодавчих органів: закони і ухвали парламенту про введення цих законів в дію.

Законодавство держави це система всіх впорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.

Система законодавства – це цілісна сукупність упорядкованих певним чином НПА, що являє собою зовнішній вираз системи права. Система права та система законодавства – тісно пов’язані самостійні категорії, що представляють собою два аспекти однієї і тієї ж сутності – права.

Вони співвідносяться між собою, як форма та зміст.

Система права за його (права) змістом – це внутрішня структура, яка відповідає характеру суспільних відносин, що врегульовуються правом.

Система законодавства – зовнішня форма права, яка виражає будову його джерел, тобто систему НПА.

Система законодавства – не просто сукупність НПА, а диференційована система, заснована на принципах субординації та скоординованості її структурних елементів.

Система законодавства має свою структуру – це внутрішня організація упорядкованих НПА, яка виражається в їх погодженості та розподілу на галузі та інститути законодавства.

Галузь законодавства – об’єднання НПА за певним сферами правового регулювання суспільних відносин, які в свою чергу характеризуються єдністю змісту, форми та мають системні зв’язки між собою ( кримінальне, адміністративне, цивільне).

Інститут законодавства – система нормативних приписів галузі законодавства, які регулюють певну сукупність суспільних відносин ( спадкове законодавство).

Структуру системи законодавства можна класифікувати за такими критеріями:

1) за юридичною силою актів:

Вертикальна (ієрархічна) – відображає юридичну силу НПА (закони, укази, постанови уряду, нормативні акти міністерств);

2) за предметом правового регулювання:

Горизонтальна (галузева) – відображає ділення НПА за предметом правового регулювання (цивільне законодавство, кримінальне законодавство, адміністративне законодавство);

3) за особливостями форми державного устрою:

Субординаційна – відображає ділення законодавства за територіальним устроєм (федеральне законодавство, законодавство суб’єктів федерації).

Між системою права і системою законодавства є відмінності.

Відмінності системи права від системи законодавства полягають в наступному:

1. Система права є невидимою, оскільки відображає внутрішню будову права, а система законодавства служить видимою, зовнішньою, формою системи права;

2. Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства – сукупність нормативно – правових актів;

3. В системі права норми права логічно розподілені по галузях, підгалузях і інститутах права.

4. Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права;

5. Внутрішня структура системи права не співпадає з внутрішньою структурою системи законодавства: система права має лише галузеву (горизонтальну) структуру, а система законодавства може мати ще й вертикальну структуру, яка в свою чергу будується у відповідності із юридичною силою НПА та компетенцією органу, який їх видав, а також субординаційну, для федеративних держав.

6. Первинний елемент системи права – норма права з своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства – стаття нормативно–правового акта, що містить нормативне розпорядження (нормативний припис–це положення нормативно–правового акта, яке містить конкретне правило поведінки. На практиці один нормативний припис досить чітко відокремлюється від інших і в нормативному акті має вигляд окремої статті (параграфа) або її складових (частин, пунктів, абзаців), яке, як правило, не має всіх трьох структурних елементів логічної правової норми.

Нормативне розпорядження нерідко складається тільки з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися або в іншій статті даного закону (відсильний спосіб викладення), або в іншому правовому акті (бланкетний спосіб викладення). Нагадуємо, що нормативне розпорядження – текст граматично і логічно завершених частин нормативного акту, в якому безпосередньо виражається зміст і структура правових норм.

Закони, що включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, що містяться в інших нормативно – правових актах (наприклад, закон про власність, про підприємницьку діяльність і ін.);

7. Система права формується об’єктивно, відповідно до існуючих суспільних відносин, а система законодавства створюється в суспільстві в результаті відповідної цілеспрямованої діяльності уповноважених суб’єктів і тому містить в собі суб’єктивний момент;

8. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, статей, глав і інших частин, властивих закону. Структурні елементи системи законодавства (нормативно – правові акти), як правило, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть включати преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні нормативні визначення, що становлять загальну частину, і т.п


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter