Порівняльне правознавство та його значення

Тема 21. Основні правові системи сучасності

1. Порівняльне
правознавство та його значення

Порівняльне правознавство або юридична компаративістика – наука, яка займається дослідженням загальних
та специфічних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування сучасних правових
систем світу.

Порівняння
правових явищ виникло майже одночасно з правом. У продовж тривалого часу правопорівняння
було мало пов’язане з потребами розвитку і вдосконалення існуючого позитивного права.
Різноманіття правотворчості численних феодалів розглядалось як варварство. Справжнім
правом, яке заслуговувало на увагу з боку вчених і підлягало вивченню у навчальних
закладах, було римське та канонічне право. Саме вони розглядались як основні складові
частини загального права цивілізованого світу. Тому реально існуюче право, правові
системи конкретних країн порівнювались і оцінювались виключно з погляду їх відповідності
римському або канонічному праву.

Порівняльне
правознавство в сучасному його розумінні сформувалося в останній чверті ХІХ ст.,
і було наслідком соціально-політичних змін, які відбулись у світі. Правовий розвиток
передових держав досяг високого рівня. Практично сформувались національні правові
системи. Утвердження властивих капіталізмові ринкових відносин суттєво розширило
контакти між державами в цілому, а також між їх органами, громадськими організаціями
та громадянами. Відбувається інтернаціоналізація економіки, розвиток міжнародних
торговельних зв’язків, збільшення експорту капіталу. У зв’язку з цим виникають потреби
і, відповідно, посилюється інтерес до вивчення іноземного законодавства та його
порівняння з національним правом.

На цьому фоні відбувається
виразне виокремлення порівняльного правознавства в більш-менш самостійну наукову
дисципліну, відокремлення його від історії, теорії та філософії права, при яких
воно фактично відігравало роль одного з методів досліджень. У розвинутих країнах
(Франції, Німеччині, Англії, США) порівняльне правознавство, як окрема навчальна
дисципліна є обов’язковою для вивчення у програмі юридичної освіти. Створюються
спеціальні кафедри компаративістського (порівняльного) напрямку.

У сучасному порівняльному
правознавстві досить чітко вимальовуються дві
основні тенденції. З одного боку підкреслюється спільність, схожість законодавства різних країн, а з другого – більше уваги приділяється відшуканню
і висвітленню цінностей між ними.

В межах цих тенденцій
у ході історичного розвитку порівняльного правознавства вбачається декілька його
шкіл або напрямків:

• порівняльно-історичне
  правознавство – виникло першим і було дуже впливовим у Німеччині і Росії;
• історично-філософська
  школа – відстоювала подальший його розвиток;
• школа порівняльного
  законодавства – виходячи з позитивістського право розуміння, була зорієнтована не
  на розгляд права взагалі, а на вивчення конкретних правових норм та інститутів;
• вільне право.

Залежно від завдань, які стоять перед конкретними
порівняльними дослідженнями права і пов’язаних з ним явищ, предметом його можуть бути:

• правові системи та їх складові, які існували
  в далекому чи близькому минулому;
• порівнюватись можуть реально чинні правові
  системи та їх складові;
• порівнюватись можуть правові системи, які
  існували в минулому, з реально існуючими та їх окремими складовими. При цьому можуть
  порівнюватись як однотипні правові системи (внутрішньо типове порівняння), так і
  правові системи різних типів (між типове порівняння).

Для порівняльно-правового
дослідження не має значення, скільки систем воно охоплює. Вивченню можуть підлягати
як всього дві правові системи чи їх окремі складові, так і світова правова система
в цілому.

Доцільно розрізняти
порівняльне правознавство на загальне та спеціальне (галузеве та внутрішньогалузеве).

Предметом загального
порівняльного правознавства є правові системи в цілому, загальні та специфічні закономірності
виникнення, розвитку та функціонування правових явищ (законодавства, системи права,
чпіввідношення права та закону, правовідносини, тлумачення, законодавча техніка
тощо), тобто все те, що входить в загальнотеоретичне знання правового поля держави.

Предметом спеціального
порівняльного правознавства є окремі компоненти системи права – галузі: цивільне,
кримінальне, адміністративне право, їх конкретні норми, тобто все те, що входить
в спеціальне знання галузевої юридичної науки.

Порівняльне правознавство
слід розглядати як ефективний засіб забезпечення вдосконалення національного права.
Адже глибоке розуміння всіх переваг і недоліків власної системи права можливе лише
за умови знання того, чим вона відрізняється і в чому є спільною з правовими системами
інших країн. Саме тому порівняння досвіду правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної
діяльності інших держав дає багатий матеріал для полегшення розуміння сутності і
пошуку шляхів вирішення правових проблем своєї країни.

Нині у центрі уваги юристів-компаративістів
знаходяться три повні комплекси проблем:

• загальнотеоретичні питання порівняльного
  правознавства: його предмет, цілі, функції і т. ін.;
• порівняльні дослідження основних правових
  систем сучасності;
• порівняльні дослідження у межах юридичних
  галузевих наук.