Моделі правового регулювання лобізму


Моделі правового регулювання лобізму


Сьогодні виділяють дві моделі правового регулювання лобізму: англосаксонська та континентальна.

Англосаксонська модель (США, Канада) передбачає обов'язкову державну реєстрацію лобістських організацій і визначення допустимих рамок діяльності так званих "груп інтересів”.

Континентальна модель (Німеччина, Італія) передбачає, що "групи інтересів” можуть впливати на державні органи влади за допомогою офіційної участі в роботі спеціально створених при даних органах влади дорадчих структур.

Правове регулювання лобізму здійсню ється не тільки за допомогою власне закону про лобізм ,але й через безліч законодавчих актів, які так чи інакше зачіпають лобістську діяльність (як-то: закон про держслужбу; закони, що регламентують роботу органів державної влади; тощо.

У Німеччині діє Положення "Про реєстрацію союзів і їх представників при Бундестазі”, яке регулює відносини лобістів і депутатів. Наявні й інші відомчі акти, що стосуються прямо чи побіжно до лобістської проблематики.

Основним же актом, що регулює лобістську діяльність у Німеччині, все ж вважається Положення "Про реєстрацію союзів і їх представників при Бундестазі”. ”

Особливу увагу в ньому приділено положенню про те, що реєстрація лобістів не повинна перешкоджати вільному і відкритому доступу до парламенту й уряду. Закон передбачає дві категорії лобістів: професійні й інші.

Особливістю канадського закону про реєстрацію лобістів є детальна регламентація санкцій за порушення закону.

Найбільш цікавим є досвід державного регулювання лобістської діяльності в США, де цей інститут до певної міри є частиною демократичного процесу, а механізм правового регулювання є найбільш опрацьованим.

На думку самих американців, офіційні списки лобістів у Конгресі США були лише частиною професійного лобі, оскільки багато лобістів ухилялися від реєстрації та, відповідно, сплати податків і внесків..

Така постановка питання дає підстави вважати правове регулювання лобізму, зокрема і в Україні, доцільним - усе це слід враховувати при прийнятті відповідного законодавства про лобізм та ідентифікації його ролі в законодавчому процесі, а також органах виконавчої і законодавчої влади


Статистика
0  
Всього матеріалів 4342
2  
Всього коментарів 10
1  
Користувачів 62
Наші партнери
Оновлення new
  • Процесуальні права та обов’язки сторін
  • Процесуальні права - це права, які має суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин і які визначають його правові та фактичні можливості у справі.
  • Сторони у цивільному процесі
  • Сторони у цивільному процесі – ймовірні суб’єкти спірних матеріальних  правовідносин, які беруть участь у справі з метою захисту власних прав,
  • Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність
  • Здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна
  • Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи
  • Малолітньою є фізична особа до досягнення 14 років. Неповнолітньою є фізична особа, що не досягла 18 років. Статус неповнолітньої особи не
  • Неприпустимість зловживання процесуальними правами
  • Зловживання процесуальними правами завдає шкоди як інтересам правосуддя, так і правам осіб, які беруть участь у цивільній справі і вчиняються з
Інформація
Голосування
Оцініть сайт