Процес трансформації політичних рішень та дій індивідуальних суб’єктів в колективні дії т рішення (концепція М.Олсона)


Процес трансформації політичних рішень та дій індивідуальних суб’єктів в колективні дії т рішення (концепція М.Олсона)


В основі теорії груп Олсона лежить наступна концепція, індивід є раціональним та егоїстичним суб'єктом, який планує свою поведінку і наперед "прораховує" позитивні та від'ємні наслідки своїх майбутніх дій. Індивід не обов'язково являється розумним та послідовним в своїх діях, але він ніколи не забуває про свій інтерес. Останній, як правило, повинен носити актуальний характер, тобто бути не тільки передбачуваним, але і швидко реалізованим. Раціоналізм та егоїзм за Олсоном є центральними рушійними мотивами в поведінці індивіда.

Існує загальна, певна мета, характерна для організацій загалом. Такою метою є просування інтересів своїх членів. В противному випадку, якщо організація неспроможна представляти і реалізовувати інтереси своїх учасників, чи вони слугують лише верхівці керівництва, зазвичай такі організації занепадають.

Зрозуміло, що немає сенсу створювати організацію і ставати її членом, коли індивід може самостійно діяти у власних інтересах краще, ніж організація.

Індивіди, які належать до якоїсь організації або групи, мають як спільний інтерес так і суто індивідуальні інтереси, відмінні від інтересів інших індивідів - учасників тієї ж організації або групи. Розрізняють індивідуальні інтереси і групові. До останніх входить національні, місцеві, регіональні, суспільні (громадські), відомчі, загальнодержавні, загальнолюдські і багато інших в залежності від групи, великої чи малої, що розглядається. З теорії груп М.Олсона явно випливає, що індивідуальний інтерес переважає всі інші інтереси і слугує основним мотивом діяльності індивіда.

В своїй теорії М. Олсон вводить наступне поняття - суспільне, колективне або спільне благо, яке визначається як будь-яке благо, для якого характерним є таке: якщо будь-яка особа із групи його споживає, то й інших членів цієї групи неможливо позбавити цього.

В теорії груп М.Олсона виділяє три види груп: мала або "привілейована" група, проміжна група та велика або "латентна" група.

Мала або "привілейована" група - ця група яка відповідає олігополії (олігополія - панування невеликої кількості фірм і компаній в виробництві певних товарів і на ринку цих товарів [4]) в ринкових умовах. Учасники цієї групи мають стимул до забезпечення колективного блага навіть коли вони самі сплачують всі витрати групи.

Проміжна група - учасники цієї групи не мають настільки великої частки вигоди, щоб це було для кожного з них стимулом самостійно забезпечувати себе благом як це має місце в малій групі, але все ж таки вигода є значною.

Велика або "латентна" група (латентний (або лятентный) (тэ), латентна, латентне (латин, latens - прихований) той, хто не виявляє себе видимими ознаками, недоступний зовнішньому спостереженню [5]) - учасники цієї групи не мають великої частки вигоди (частка кожного дуже мала), його зусилля для досягнення колективного блага є незначними, а оскільки ніхто у групі не реагуватиме на його бездіяльність, він не матиме стимулу щось робити.

М. Олсон піддає сумніву та критиці погляди традиційної економічної теорії і традиційної теорії груп. Традиційна теорія груп має два головних варіанта присвячених аналізу поведінки груп індивідів: "казуальний" та "формальний". "Казуальний" варіант традиційної теорії груп полягає в тому, що людина фундаментально схильна до формування асоціацій і приєднання до них. Цей варіант дуже яскраво ілюструє італійський політичний філософ Гаетано Моска "людині властивий інстинкт збивання у зграю та боротьби з іншими зграями" [6]. "Формальний" варіант традиційної теорії груп полягає в тому, що його прихильники намагаються пояснити сучасні асоціації та групи як один з аспектів еволюції сучасних індустріальних суспільств.

Фундаментальною характеристикою всіх груп або організацій є наступне: будь-яка група або організація, велика чи мала, працює задля того, щоб мати колективну вигоду, яка приноситиме користь усім членам цієї групи. Через це всі члени цієї групи зацікавлені в отримані колективної вигоди і аж ніяк не у сплаті витрат на забезпечення цього колективного блага. Кожен хотів би, щоб інші сплатили всі витрати, а він просто отримував би вигоду незалежно від того, несе він частину витрат чи ні.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4383
0  
Всього коментарів 15
0  
Користувачів 111
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Чи отримуєте Ви стипендію?