Типологія політичних конфліктів Д. Дена


Типологія політичних конфліктів Д. Дена


Д. Ден - класифікація конфліктів за ступенем інтенсивності - виокремлює наступні форми конфліктів: дрібні неприємності, сутички, які не представляють серйозної загрози; зіткнення, серія сутичок, пов’язаних з розширенням кола причин, які викликають конфлікт, (зменшення бажання співпрацювати один з одним); кризи (постійні і неминучі зіткнення, в результаті чого створюється так звана тупикова ситуація, коли опоненти переривають відносини). При цьому внутрішньополітичні кризи слід диференціювати по ступеню глибини і загрози для суспільної стабільності: урядова криза, яка наступає внаслідок утрати урядом авторитету в суспільстві, апараті і парламенті. Цей вид кризи може розпочатися в результаті відходу частини міністрів від виконання узгодженої і схваленої парламентом програми; парламентська криза, яка означає параліч парламенту. Конфлікти в парламентській діяльності існують перманентно, вони надзвичайно багатоманітні і можуть виникати між парламентськими фракціями; між парламентом і урядом; між парламентом і президентом; між парламентом і групами тиску.

 

 

Типологія політичних конфліктів А. Раппопорта


А. Раппопорта виділяються три головних типи і одночасно три рівні конфліктів: війнагра і суперечка.

Війна - безкомпромісна боротьба до переможного кінця із застосуванням будь-яких, у тому числі насильницьких, коштів.

Гра - вирішення конфлікту на основі дій за наперед визначеними правилами; результат - отримання виграв істотних, але не життєво важливих переваг.

Суперечка - досягнення згоди з іншою стороною лише мирними засобами.

Американські політологи К. Болдуінг та А. Рапопорт пропонують цікаву типологію соціально-політичних конфліктів:

  • дійсні конфлікти (які реально відбуваються в політичній сфері);
  • приховані (латентні) конфлікти (які непомітні);
  • фальшиві конфлікти (ті, що не мають об'єктивної основи);
  • випадкові (які виникли із перехідних, другорядних обставин);
  • заміщальні (які відображають прояв прихованих конфліктів, що не виходять на відкриту політичну арену).


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 19
1  
Користувачів 289
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Якою мовою Ви розмовляєте ?