Типологія політичних конфліктів Д. Дена
Типологія політичних конфліктів Д. Дена
Д. Ден - класифікація конфліктів за ступенем інтенсивності - виокремлює наступні форми конфліктів: дрібні неприємності, сутички, які не представляють серйозної загрози; зіткнення, серія сутичок, пов’язаних з розширенням кола причин, які викликають конфлікт, (зменшення бажання співпрацювати один з одним); кризи (постійні і неминучі зіткнення, в результаті чого створюється так звана тупикова ситуація, коли опоненти переривають відносини). При цьому внутрішньополітичні кризи слід диференціювати по ступеню глибини і загрози для суспільної стабільності: урядова криза, яка наступає внаслідок утрати урядом авторитету в суспільстві, апараті і парламенті. Цей вид кризи може розпочатися в результаті відходу частини міністрів від виконання узгодженої і схваленої парламентом програми; парламентська криза, яка означає параліч парламенту. Конфлікти в парламентській діяльності існують перманентно, вони надзвичайно багатоманітні і можуть виникати між парламентськими фракціями; між парламентом і урядом; між парламентом і президентом; між парламентом і групами тиску.
Типологія політичних конфліктів А. Раппопорта
А. Раппопорта виділяються три головних типи і одночасно три рівні конфліктів: війна, гра і суперечка.
Війна - безкомпромісна боротьба до переможного кінця із застосуванням будь-яких, у тому числі насильницьких, коштів.
Гра - вирішення конфлікту на основі дій за наперед визначеними правилами; результат - отримання виграв істотних, але не життєво важливих переваг.
Суперечка - досягнення згоди з іншою стороною лише мирними засобами.
Американські політологи К. Болдуінг та А. Рапопорт пропонують цікаву типологію соціально-політичних конфліктів:
- дійсні конфлікти (які реально відбуваються в політичній сфері);
- приховані (латентні) конфлікти (які непомітні);
- фальшиві конфлікти (ті, що не мають об'єктивної основи);
- випадкові (які виникли із перехідних, другорядних обставин);
- заміщальні (які відображають прояв прихованих конфліктів, що не виходять на відкриту політичну арену).
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово та натисніть Ctrl + Enter 
-
Підручники
-
Шпаргалки
-
Лекції
-
Семінари
-
Курсові роботи
-
Наукова діяльність
-
Юридична енциклопедія
- Подання доказів у цивільному процесі
- Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
- Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
- Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
- Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
- Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
- Достатність доказів у цивільному процесі
- Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
- Допустимість доказів у цивільному процесі
- У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
