Типологія політичних конфліктів Д. Дена

Д. Ден - класифікація конфліктів за ступенем інтенсивності - виокремлює наступні форми конфліктів: дрібні неприємності, сутички, які не представляють серйозної загрози; зіткнення, серія сутичок, пов’язаних з розширенням кола причин, які викликають конфлікт, (зменшення бажання співпрацювати один з одним); кризи (постійні і неминучі зіткнення, в результаті чого створюється так звана тупикова ситуація, коли опоненти переривають відносини). При цьому внутрішньополітичні кризи слід диференціювати по ступеню глибини і загрози для суспільної стабільності: урядова криза, яка наступає внаслідок утрати урядом авторитету в суспільстві, апараті і парламенті. Цей вид кризи може розпочатися в результаті відходу частини міністрів від виконання узгодженої і схваленої парламентом програми; парламентська криза, яка означає параліч парламенту. Конфлікти в парламентській діяльності існують перманентно, вони надзвичайно багатоманітні і можуть виникати між парламентськими фракціями; між парламентом і урядом; між парламентом і президентом; між парламентом і групами тиску.

Типологія політичних конфліктів А. Раппопорта

А. Раппопорта виділяються три головних типи і одночасно три рівні конфліктів: війна, гра і суперечка.

Війна - безкомпромісна боротьба до переможного кінця із застосуванням будь-яких, у тому числі насильницьких, коштів.

Гра - вирішення конфлікту на основі дій за наперед визначеними правилами; результат - отримання виграв істотних, але не життєво важливих переваг.

Суперечка - досягнення згоди з іншою стороною лише мирними засобами.

Американські політологи К. Болдуінг та А. Рапопорт пропонують цікаву типологію соціально-політичних конфліктів:

• дійсні конфлікти (які реально відбуваються в політичній сфері);
• приховані (латентні) конфлікти (які непомітні);
• фальшиві конфлікти (ті, що не мають об'єктивної основи);
• випадкові (які виникли із перехідних, другорядних обставин);
• заміщальні (які відображають прояв прихованих конфліктів, що не виходять на відкриту політичну арену).