Розділ 12. Соціальні норми

Розділ 12

СОЦІАЛЬНІ НОРМИ

12.1. Поняття і види соціального регулювання

У найзагальнішому вигляді
соціальне регулювання розуміється як внутрішньо
властивий суспільству процес упорядковування поведінки людей шляхом узгодження їх вільних воль. Розрізняють внутрішнє (совість, переконан­ня, установки) і зовнішнє (об’єктивне
право, суспільна мораль тощо) соціальне
регулювання. З інших типологій соціального
регулювання зазначимо стихійне (природне) і волевстановлене,
нормативне і ненормативне, загальне та індивідуальне
соціальне регулювання.

Стихійні регулятори є соціальним проявом законів природи і суспільства (наприклад,
демографічні та мігра­ційні процеси, підйоми
та спади економіки, інфляція та дефляція).
Стихійні регулятори слабо піддаються коректу­ванню ззовні. Навпаки, волевстановлені регулятори єсвідомим, вольовим, цілеспрямованим впливом на поведі­нку людей та їхніх об’єднань.

Нормативні регулятори містять однаковий масштаб (еталон) поведінки, тобто норми,
реалізація яких забезпе­чується за допомогою
заходів соціального примусу. До нормативних регуляторів належать: технічні норми, норми права, моралі, релігійні,
корпоративні норми, звичаї (зо­крема ділові звичаї) тощо.

Серед ненормативних
регуляторів виділяють цінніс­ний, директивний та інформаційний. Ціннісний регуляторвпливає на суспільні
відносини за допомогою системи соці­альних цінностей, що історично склалася. Цінність —
це позитивна або негативна
значущість об’єктів навколишньо­го світу для людини, соціальної спільності, суспільства в
цілому. Цінність
визначається не властивостями об’єкта як такого, а його залученням до сфери людської життєдіяль­ності,
інтересів і потреб, соціальних відносин. За зовніш­ньою формою розрізняють матеріальні,
суспільно-політич­ні та духовні цінності; за змістом — позитивні та негативні цінності (антицінності). Для досягнення ефективного пра­вового регулювання виняткове значення мають
соціальні цінності, які формуються в
культурі суспільства, окремих народів,
націй, у професійному середовищі, вікових групах тощо. Якщо законодавець
не враховуватиме систему соці­альних
цінностей, що склалися в суспільстві, то такого роду норми та акти не
будуть сприйняті суспільством.

Директивний регулятор є впливом на суспільні
проце­си за допомогою
безумовної вказівки вищестоящого органу або службової особи нижчестоящому. Такий регулятор здійснював величезний вплив на життя
радянського су­спільства в період
існування адміністративно-командної системи.

Інформаційний регулятор означає вплив на суспільні відносини та процеси за допомогою
засобів масової інформа­ції, які здатні додати
тим або іншим вчинкам і діям позити­вне або негативне значення. Вплив інформаційних регуля­торів на життя суспільства є
величезним: вони по суті створюють стереотипи поведінки, по-різному оцінюють різні політичні та правові ситуації тощо.
Іноді говорять, що в су­часному суспільстві керівні позиції належать саме тим,
хто володіє інформаційними
потоками, формує їх і керує ними.

Нарешті, залежно від
кількості адресатів розрізняють загальне та індивідуальне соціальне
регулювання. Перше з них звернене до
невизначеного кола осіб, а друге — до конкретного індивіда.

12.2. Нормативні акти, їх види і співвідношення

Існування в суспільстві
різних видів соціальних норм, які регулюють
суспільні відносини, зумовлює вироблення і
використання для цього різних форм виразу нормативних соціальних приписів.

Відомо, що формою виразу
релігійних правил часто є священні релігійні книги (Біблія, Коран, Талмуд тощо). Політичні ж відносини значною мірою
регулюються нормативними приписами, що містяться в документальних актах політичних партій,
громадських організацій та рухів (статути, положення, декларації, угоди тощо). Локальне регулювання відносин усередині
недержавних підприємств і організацій
здійснюється актами органів, що керують їхньою
діяльністю (наказами, інструкціями, розпоряджен­нями), І, нарешті, регулювання суспільних відносин відпо­відно до компетенції державних органів,
здійснюється ними шляхом ухвалення
нормативно-правових актів (законів і підзаконних
нормативно-правових актів).

Таким чином, нормативний
акт — це прийнятий соці­альним суб’єктом документальний акт, що характеризу­ється соціальною (груповою) легітимністю
та містить нор­мативні приписи для
невизначеного кола суб’єктів.

Ознаки нормативного акта;

1) це акт, що має документальну
форму (письмовий документ, що має назву та
інші реквізити);

2) розроблений або
прийнятий суб’єктом, за яким суспільство
(або його частина) визнає право здійснювати такі дії. Особливу позицію в цьому сенсі займають релігійні тексти, які
сприймаються віруючими не як артефакт (штучне творіння людини), а як результат
Божественного одкровення. У будь-якому
випадку нормативний акт є легітимним, тобто має підтримку всього суспільства або його частини;

3) містить правила поведінки, якими
повинні керуватися суб’єкти суспільних
відносин у певних життєвих ситуаціях.

Класифікація нормативних
актів здійснюється відпові­дно до різних критеріїв: залежно від того, ким вони вироб­лені або прийняті, кому адресовані, за сферами дії та ін.

Для юриста найбільш
важливим є розмежування нор­мативних актів юридичного і нормативних актів неюридинного характеру. Такий поділ має не тільки
теоретичне, а й практичне значення.

Є підстави і для виділення в особливі групи
релігійних, політичних, ідеологічних
нормативних (неюридичних) актів тощо.

За сферою дії нормативні
акти можна поділити на акти зовнішньої дії (наприклад, правила дорожнього руху ви­дані державним
органом, але поширюються на всіх учас­ників дорожнього руху) і акти внутрішньої дії (наприклад,статут політичної
партії розроблений партією і поширюєть­ся тільки на її членів).

12.3. Норми: поняття, ознаки, види

Особливе місце серед
соціальних регуляторів посідають норми.
Поняття «норма» має два основні значення: 1) зви­чайний природний
стан об’єкта, процесу, відношення, системи
(нормальний стан здоров’я, наприклад); 2) керівна засада, правило
поведінки. Норми-правила, які діють у людському
суспільстві, умовно розбивають на три групи:

1) природні норми, або закони природи
(наприклад, закон всесвітнього
тяжіння, закони механіки, закони генетики);

2) технічні
(соціально-технічні) норми — правила поводження з технічними та природними об’єктами (наприклад, державні будівельні правила).
Особливостями технічних норм є те, що
предмет регулювання тут не суто соціальний, і пов’язаний не тільки з людьми, а й із зовнішнім
світом, природою, технікою.
Найважливіші для суспільства технічні норми підтримуються правом і державою,
перетворюючись уже на техніко-юридичні правила
поведінки. Так, кримінальне законодавство
передбачає відповідальність за
порушення правил безпеки провадження будівельних робіт, за порушення правил експлуатації транспорту тощо;

3) соціальні норми — правила людського
співжиття, що регулюють поведінку людей, зокрема відносини людей між собою.

Ознаки соціальних норм:

1) соціальні норми є
типовою моделлю (зразком) поведінки людини, але не реальним актом поведінки, який може істотно відрізнятися від норми і
навіть суперечити їй;

2) соціальні норми мають загальний
характер, тобто не мають конкретного
адресата, розраховані на багатократне застосування;

3) виконання соціальних норм забезпечується певнимизасобами дії (внутрішнє переконання людини, громадський осуд, державний примус).

Види соціальних норм:

1) норми моралі (етичні норми) — відносно стійкі уяв­лення
людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за допомогою понять «добрий» і «поганий». Норми моралі, як правило, не зафіксовані документально,
вони існують як ціннісні орієнтири у
свідомості людей;

2) правові норми — загальнообов’язкові, формально визначені, встановлені або офіційно
визнані державою і забезпечені її
примусовою силою правила поведінки;

3) релігійні норми — правила поведінки віруючих людей, які склалися на основі уявлення
людей про Бога і бажану для нього
поведінку. Ця група соціальних норм зафіксована у священних книгах християн (Біблія), іудеїв (Тора), мусульман (Коран), буддистів
(Веди), в усних переказах. Релігійні норми
регулюють відносини віруючих у межах церкви або іншої релігійної організації, порядок відправлення культових обрядів;

4) корпоративні норми — норми, створені об’єднаннями громадян,
трудовими колективами, підприємницькими союзами. В основному вони закріплюють
порядок формування корпорацій, права та
обов’язки їхніх членів;

5) звичаї та традиції — правила буденної поведінки, що стихійно склалися і передавалися з
покоління в покоління (наприклад, весільні
обряди);

6) естетичні норми — відносно мінливі уявлення людей про прекрасне і потворне,
відповідно до яких люди слідують моді, обирають певний стиль і манери поведінки.

12.4. Право — особливий вид соціальних норм

Соціальні норми
утворюють єдину систему, а норми права — особливу підсистему в ній. Будучи
різновидом со­ціальних норм, норми
права мають із ними багато спільно­го і в той же час відрізняються від них
специфічними влас­тивостями. Загальне у
правових і соціальних нормах виявляється в такому:

1) нерідко соціальні
норми містять однакові приписи. Наприклад, крадіжка розцінюється
правом як злочин, релігією — як гріх, мораллю — як поганий вчинок. Спричинення шкоди в результаті самооборони виправдовується і правом, і мораллю;

2) норми моралі,
релігійні та корпоративні норми можуть набути правового оформлення. Наприклад,
образливі чіпляння до перехожих,
нецензурна лайка в громадському місці (порушення норм моралі) розцінюються як адміністративне правопорушення (дрібне хуліганство) і як таке кара
ються. Деякі релігійні свята (наприклад,
Різдво Христове, Великдень) в Україні
закріплені трудовим законодавством;

3) подібно до
корпоративних норм і норм релігії, норми права зафіксовані документально. Наприклад,
корпоративні норми містяться в
статуті комерційної організації, норми релігії — у священних книгах (Біблія, Коран,
Веди), норми права — в законі або підзаконному акті;

4) соціальні норми
мають єдину мету. Вони спрямовані на врегулювання суспільних відносин. Норми релігії,
моралі, права мають також величезний виховний потенціал, вони впливають на формування людської особистості.

Місце норм права серед
соціальних норм не вичерпуєть­ся схожістю — єй відмінності, які визначають специфіку права в системі соціального регулювання:

1) норми права пов’язані
з державою. Держава встановлює, змінює, скасовує або санкціонує правові норми;

2) порушення норми права
тягне за собою негативну реакцію держави у вигляді юридичної
відповідальності. Порушення ж норм моралі
спричиняє лише громадський осуд, порушення корпоративних норм — реакцію з боку організації, в якій діють ці норми,
а порушення релігійної норми — санкції з боку церкви;