Земельні правовідносини у фермерському господарстві

§ 3. Земельні правовідносини у фермерському господарстві

Відповідно до ст. 31 ЗК та ч. 1 ст. 12 Закону
України “Про фер­мерське господарство” землі фермерського
господарства можуть складатися із:

— земельної ділянки, що належить на праві
власності фермерському господарству як юридичній особі;

— земельних ділянок, що належать громадянам —
членам фермерського господарства на праві приватної власності;

— земельної ділянки, що використовується
фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними
ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здій­снює
фермерське господарство.

Чинне законодавство не обмежує кількості
земель, що їх може придбати фермерське господарство та його члени у власність
та брати в користування на умовах оренди. Однак слід зауважити, що відповідно
до частин 13 та 15 Перехідних положень ЗК було запро­ваджено мораторії на:
відчуження земельних ділянок (крім міни, передачі їх у спадщину та при
вилученні для суспільних потреб) для ведення фермерського господарства та
іншого товарного сіль­ськогосподарського виробництва на термін до 1 січня 2005
р.; набуття права власності на землі
сільськогосподарського призначен­ня загальною площею понад 100 га — до 1 січня
2010 р.

Відповідно до ст. 92 ЗК в постійне
користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки
передаватися не мо­жуть. Фермерські господарства, які мають в постійному
користу­ванні земельні ділянки, повинні до 1 січня 2005 р. переоформити в установленому
порядку право власності або право на їх оренду. Як­що право на гостійне
користування земельними ділянками, нада­ними для ведення фермерського
господарства переоформлюють на довгострокову оренду (не більше 50 років — ст.
93 ЗК), термін оренди визначається самим господарством відповідно до чинного
законодавства. При цьому, згідно з ч. 6 Перехідних положень ЗК, розмір орендної
плати за земельні ділянки не повинен перевищу­вати розміру земельного податку.

Фермерське господарство може користуватися
земельними ді­лянками на умовах короткострокової або довгострокової оренди.

Члени фермерського господарства мають право на
одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власнос­ті
земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сіль­ськогосподарського
підприємства, розташованого на території від­повідної ради, або в такому самому
розмірі із земельних ділянок, раніше наданих їм у користування. Земельні
ділянки, на яких роз­ташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди
фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну влас­ність у
рахунок земельної частки (паю).

Члени фермерських господарств, які до 1 січня
2002 р. (до мо­менту набрання чинності ЗК) отримали в постійне користування або
в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарс­тва, мають
переважне право на придбання (викуп) цих земельних ділянок розміром до 100 га
сільськогосподарських угідь, у тому чис­лі до 50 га ріллі, у власність з
розстрочкою платежу до 20 років.

З метою забезпечення цілісності фермерського
господарства встановлено: якщо фермерське господарство успадковується двома або
більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо внаслідок її
поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка, менша мінімального розміру,
встановленого для даного регіону. Науково обгрунтовані регіональні мінімальні
розміри земельних ді­лянок визначаються Міністерством аграрної політики України
та Українською академією аграрних наук і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Фермерське господарство та його члени мають
право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її
в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; пра­во
власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на
вироблену сільськогосподарську продукцію; на відшко­дування збитків;
споруджувати житлові будинки, господарські будів­лі та споруди; реалізовувати
вироблену сільськогосподарську про­дукцію на вітчизняних ринках і поставляти на
експорт; інші права.

Обов’язками фермерського господарства та його
членів є: забез­печення використання земельних ділянок за їх цільовим призна­ченням;
додержання вимог законодавства про охорону довкілля; сплата податків та зборів;
непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
недопущення зниження родючості грунтів та зберігання інших корисних
властивостей зем­лі; надання відповідним органам виконавчої влади та органам
міс­цевого самоврядування інформації про стан і використання земель та інших
природних ресурсів; дотримання санітарних, екологічних та інших вимог щодо
якості продукції; дотримання правил добросусідства та встановлених обмежень у
використанні земель і зе­мельних сервітутів; збереження геодезичних знакіь,
протиерозій­них споруд, мереж зрошувальних і осушувальних систем.

Громадяни, що створили фермерське
господарство, мають пра­во облаштувати постійне місце проживання в тій части:
іі наданої їм для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої
забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об’єктів господарства. Якщо
постійне місце проживання членів фермер­ського господарства розташоване за
межами населених пунктів, ці громадяни мають право на створення відокремленої
фермерської садиби, якій надається поштова адреса.

На землях фермерських господарств особи мають
право вільно проходити, проїжджати всіма видами транспорту по дорогах, пересуватися
на човнах, купатися у водоймах на належних фермер­ським господарствам на праві
власності або на праві оренди зе­мельних ділянках, розміщувати намети і
проживати в них, розво­дити багаття та вчиняти інші дії, що дозволяються за
згодою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів,
за умови збереження природних компонентів в еколо­гічно чистому вигляді.

Юридичні особи — власники об’єктів (газо-,
нафтопроводів, лі­ній електропередач, зв’язку та ін.), що проходять через
земельні ді­лянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об’єктів
на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським господарством,
відповідно до затвердженої документації із землеус­трою або встановленого
земельного сервітуту.

Фермерське господарство, відповідно до вимог
чинного при-родноресурсового законодавства, має право використовувати для потреб
господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф
тощо), лісові угіддя, водні об’єкти та прісні під­земні води, що знаходяться на
земельній ділянці.

§ 4. Майнові правовідносини у фермерському господарстві

До майна фермерського господарства (складеного
капіталу) мо­жуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цін­ності,
цінні папери, продукція, вироблена господарством внаслідок господарської
діяльності, одержані доходи, інше майно, право ко­ристуватися землею, водою та
іншими природними ресурсами, бу­дівлями, спорудами, обладнанням, а також інші
майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які
члени господарства передають до його складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому
на праві власності. Водночас, як зауважує Н. І. Титова, це майно належить на
праві спільної сумісної власності всім членам господарства, як­що інше не
передбачено угодою між ними. Спільна сумісна влас­ність є переважним різновидом
власності у таких господарствах майнові права, що входять до
складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у
Статуті термін.

У власності фермерського господарства може
перебувати будь-яке майно, зокрема земельні ділянки, житлові будинки, господар­ські
будівлі й споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонене
законом.

Фермерське господарство має право здійснювати
відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок воло

діння, користування і розпорядження майном
фермерського госпо­дарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше
не пе­редбачене угодою між членами господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на
отримання час­тки майна фермерського господарства в разі ліквідації або припи­нення
членства в господарстві. Розмір частки та порядок її отри­мання визначається
Статутом господарства.

Майнові спори між фермерським господарством та
його члена­ми вирішуються судом.

Фермерське господарство несе відповідальність
за своїми зо­бов’язаннями в межах майна, яке є власністю фермерського госпо­дарства.
Голова фермерського господарства відповідає за порушен­ня господарством
кредитно-розрахункової і податкової дисциплі­ни, санітарних і ветеринарних
норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів,
котрі регулюють здійснення господарської діяльності.

Фермерському господарству як цілісному
майновому комплек­су належать майно, передане до складеного капіталу, не
розподіле­ний прибуток, майнові та інші зобов’язання. За рішенням членів господарства
відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може
бути відчужене на підставі ци­вільно-правових угод громадянам України, які
мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам Ук­раїни
для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які
придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на
підставі цивільно-правової уго­ди, подають у встановленому порядку Статут
фермерського госпо­дарства на державну реєстрацію.

Успадкування фермерського господарства
(цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до
вимог Книги VI Цивільного
кодексу України.