Правове регулювання ветеринарної медицини
Зміст сторінки:
§ 6. Правове регулювання ветеринарної медицини
В умовах, коли у світі лютують масові
захворювання сільськогосподарських тварин: великої рогатої худоби на губчасту
енцефалопатію — в Європі та США, курей на грип — в Азії, в Україні утримується
сприятлива епізоотична ситуація. Перевагою вітчизняної системи ведення
сільського господарства є розгалужена служба ветеринарної медицини і досить
розвинутий інститут аграрного права — інститут ветеринарної медицини. Яким
важливим є цей інститут, показує досвід закордонних країн. Вітчизняна система
ветеринарної медицини тепер особливо ретельно ставиться до ввезення в Україну
закордонних сільськогосподарських тварин чи продукції з них. Ввезення в Україну
тваринної продукції з деяких країн заборонено. Відповідно до Указу Президента
України від 22 березня 2002 р. № 192/2001 “Про невідкладні заходи щодо
забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні”, в нашій країні
значно посилено режим ветеринарного нагляду та контролю. Зокрема, згідно з
Тимчасовим положенням про ідентифікацію великої рогатої худоби, затвердженим
наказом Мінагрополітики України від 14 січня 2003 р. № 2, впроваджено режим
повсюдної ідентифікації великої рогатої худоби.
Важливим законодавчим актом у системі
правового регулювання ветеринарної медицини є Закон України 25 червня 1992 р.
“Про ветеринарну медицину” (в редакції Закону від 15 листопада 2001
р.). Взагалі, цей Закон знає 3 редакції: 1992 р., 1996 р. і остання — 2001 р.
Така частота його перегляду засвідчує його особливе значення в системі
аграрного права. Закон “Про ветеринарну медицину”, визначає останню
як галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику,
діагностику та лікування, ветеринарно-санітарну якість та безпеку продукції
тваринного, а на ринках — і рослинного походження, про збереження здоров’я і
продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захворювань,
спільних для тварин і людей. Отже, правовий інститут ветеринарної медицини
регулює захист сільськогосподарських тварин від хвороб, забезпечення якості та
безпеки продукції тваринництва, а також встановлює вимоги до окремих видів
сільськогосподарської діяльності.
Для ефективного управління ветеринарною
справою утворено спеціальний орган — Державний департамент ветеринар тої медицини
при Мінагрополітики України. У систему державної ветеринарної служби входять
також його територіальні органи і регіональні служби державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та
транспорті.
Для оперативного контролю, керівництва і
координації діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ,
організацій щодо запобігання і ліквідації масових захворювань або отруєнь тварин
при Кабінеті Міністрів України діє Державна надзвичайна протиепізоотична комісія. Державні надзвичайні
протиепізоотичні комісії є також при обласних, Київській та Севастопольській
міських, районних державних адміністраціях. Положення про державні надзвичайні
протиепізоотичні комісії затверджені постановою Кабінету Міністрів України від
20 квітня 1998 р. № 517.
Закон регулює здійснення державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, права й обов’язки його учасників.
Особливі правила встановлено для контролю
виробництва, реалізації і застосування засобів захисту тварин: державний
ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, речовин,
готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини здійснюється
державними установами ветеринарної медицини та лікарями ветеринарної медицини,
уповноваженими Державним департаментом ветеринарної медицини. Державний ветеринарно-санітарний
контроль за розробкою, впровадженням, виробництвом, якістю ветеринарних
препаратів, речовин, готових кормів, кормових добавок та імунобіологічних,
діагностичних засобів, пробіотиків, імунобіологічних речовин здійснюють
уповноважені Державним департаментом ветеринарної медицини науково-дослідні та
науково-контрольні інститути.
Для ефективного управління у галузі
виробництва і застосування засобів захисту тварин при Державному департаменті
ветеринарної медицини утворено Державну фармакологічну комісію ветеринарної
медицини. Вона є експертно-дорадчим органом з питань регламентації
безпечного та ефективного застосування ветеринарних препаратів, речовин,
готових кормів та кормових добавок, їх реєстрації. З урахуванням даних
експертизи й випробовувань ветеринарних препаратів, речовин, готових кормів та
кормових добавок Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини видає
висновки щодо їх застосування. На підставі цих висновків Державний департамент
ветеринарної медицини приймає рішення про державну реєстрацію ветеринарних
препаратів, речовин, готових кормів та кормових добавок.
Документом, який підтверджує реєстрацію
препарату в Україні, є реєстраційне посвідчення, яке видається на кожен
ветеринарний препарат, субстанцію, готовий корм, кормову добавку Державним
департаментом ветеринарної медицини. До кожного ветеринарного препарату, що
реалізується, додається настанова про його застосування. Забороняється
реалізація ветеринарних препаратів, що містять отруйні та сильнодіючі речовини,
а також імунобіологічних препаратів проти хвороб, спільних для тварин і людей,
без припису спеціаліста ветеринарної медицини. Серії біологічних препаратів,
то не підлягали контролю в процесі виробництва або випробуванням у порядку,
визначеному Державним департаментом ветеринарної медицини, та визнані
неякісними, мають бути знищені з
оформленням відповідного акта за участю
спеціаліста державної ветеринарної медицини та власника цих препаратів або
уповноваженого його представника.
Згідно з п. 10 ст, 9 Закону України від 1
червня 2000 р. “Про ліцензування певних видів господарської
діяльності”, ветеринарні препарати можуть виробляти суб’єкти аграрного
права за наявності ліцензії, що видається Державним департаментом ветеринарної
медицини. Вони провадять роздрібну та гуртову торгівлю ветеринарними
препаратами, готовими кормами, кормовими добавками та засобами ветеринарної
медицини також за наявності ліцензії та сертифіката якості. Сертифікат якості
видається органами сертифікації згідно із Законом України від 17 травня 2001 р.
“Про підтвердження відповідності”. Ліцензійні умови зазначених видів
діяльності затверджені наказом Держкомпідприємництва і Державного департаменту
ветеринарної медицини від 14 жовтня 2002 р. № 108/329. Ліцензуванню підлягає
також підлягає ветеринарна практика.
Використання ветеринарних препаратів, речовин,
готових кормів та кормових добавок, які не зареєстровані в Україні або не відповідають
вимогам щодо їх якості, забороняється. Придбання, реалізація, зберігання,
застосування та знешкодження імунобіологічних і діагностичних ветеринаргих
препаратів, речовин реєструються в спеціальному журналі, форма та порядок
ведення якого визначаються Державним департаментом ветеринарної медицини. Забороняється
застосовувати з метою прискорення росту і збільшення продуктивності (лактації
тощо) тварин біологічні стимулятори, антибіотики, гормональні та інші
препарати, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають
тиреостатичну, естрогенну, андрогенну або гестагениу дію. Ці препарати можуть
застосовуватися виключно з лікувальною метою.
Українські підприємства, установи, організації,
громадяни, іноземні суб’єкти господарської діяльності та особи без
громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, мають право ввозити
з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові
добавки, зареєстровані в нашій країні. Державний ветеринарно-санітарний
контроль за ввезенням на територію України зареєстрованих ветеринарних
препаратів, речовин, готових кормів та кормових добавок здійснюється
регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду
на державному кордоні та транспорті. Не зареєстровані в Україні ветеринарні
препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки можуть ввозитися на її
територію для реєстрації або для експонування під контролем державних установ
ветеринарної медицини на виставках, ярмарках
і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації). У
разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим рішенням Державного
департаменту ветеринарної медицини та у визначеному ним порядку може бути дозволено ввезення не зареєстрованих в
Україні ветеринарних препаратів, речовин, готових кормів та кормових добавок
за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в
країнах-виробниках.
Державний ветеринарно-санітарний контроль за
надходженням і забоєм тварин та на всіх стадіях виробництва продукції тваринного
походження, її реалізації здійснюють спеціалісти державних установ
ветеринарної медицини, проводячи ветеринарно-санітарну експертизу, в тому числі
лабораторні дослідження зразків продукції тваринного походження за
показниками, що визначені ветеринарно-санітарними вимогами, встановленими
законодавством, стандартами, технологічними інструкціями. Лабораторне дослідження
зразків продукції тваринного походження відбувається в державних лабораторіях
ветеринарної медицини.
Державний ветеринарно-санітарний контроль і
нагляд на ринках (зоологічних ринках), інших підприємствах торгівлі, де організовано
продаж тварин, продукції тваринного й рослинного походження, кормів тваринного
й рослинного походження, кормових добавок, є обов’язковими. їх здійснюють лише
спеціалісти ветеринарної медицини державних лабораторій ветеринарно-санітарної
експертизи на ринках (зоологічних ринках) або інших державних установ ветеринарної медицини.
На ветеринарно-санітарну експертизу
приймається продукція після обов’язкового подання документа, що посвідчує особу
її власника або продавця. Кожна м’ясна туша або її частини непромислового
виготовлення підлягають ветеринарно-санітарній експертизі. При цьому власник
продукції (продавець) пред’являє супровідні ветеринарні документи. Лікарі
лабораторій мають право затримувати продукцію, визнану непридатною для
реалізації. Така продукція підлягає відправленню її власником на утилізацію
відповідно до законодавства. Торгові місця на ринках (зоологічних ринках)
надаються лише після одержання висновків лабораторій. Продаж тварин і
продукції без відповідних ветеринарних документів, у не відведених для цього
місцях або таких, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи,
забороняється. Торгувати готовими харчовими продуктами (м’ясними, рибними,
консервними виробами тощо) домашнього виготовлення не допускається. У разі
недодержання цих вимог продукція підлягає вилученню та конфіскації у порядку,
визначеному законодавством.
Ветеринарно-санітарні правила для ринків
затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини
України від 4 червня 1996 р. № 23.
Державний ветеринарно-санітарний контроль та
нагляд на державному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами
державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та
транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами), їх проведення є
обов’язковими у разі експортування, імпортування й транзитного перевезення
об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіма видами
транспорту. Державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та
транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, виданих державною
ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану
та за умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів. Митне
оформлення об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що
надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх ветеринарно-санітарної
експертизи державною лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення
вантажів.
У разі експортування об’єктів державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду ветеринарне свідоцтво підлягає
обміну на ветеринарний або санітарний сертифікат встановленого зразка після
державного ветеринарно-санітарного контролю. У разі транзиту об’єктів
державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду їх оформляють у пунктах
пропуску на державному кордоні за наявності ветеринарного сертифіката
країни-експортера та інших супровідних документів після огляду транспортних
засобів, а в разі потреби — і вантажу та з урахуванням епізоотичного стану країни-експортера.
Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на
територію України продукції тваринного походження для власного споживання
забороняється.
Законодавство регулює також порядок
впровадження правового режиму карантину тварин. Закон “Про
ветеринарну медицину” визначає його особливий режим на певній території
щодо тварин, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних
захворювань; він полягає також у тимчасових обмеженнях прав фізичних і
юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов’язків. України.
У разі виникнення на території нашої держави
особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин, у тому числі таких, яких раніше
не реєстрували, за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії
при Кабінеті Міністрів України хворих тварин з підозрою на хворобу враженої
ферми, отари, гурту, а в разі потреби — тварин інших ферм, отар, гуртів, що
мали прямий або непрямий контакт, який може призвести до передачі збудника
інфекції, забивають (дорізують), а їхні туші, а також малоцінний реманент,
транспортні засоби, інші предмети, які можуть бути чинником такої передачі,
знищують шляхом спалювання, закопування або іншим способом, що гарантує
припинення поширення зазначених хвороб. Перелік карантинних захворювань, у
разі виникнення яких встановлюється карантин тварин затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 448. До переліку входять
ящур, чума, віспа, сибірка, сап, трихінельоз, губчаста енцефалопатія тощо.
Карантин триває протягом доби після виявлення
карантинної хвороби тварин. Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення
щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного
інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або його заступника.
Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину, негайно повідомляє про
це підприємства, установи, організації та населення карантинної зони і
відповідні органи виконавчої влади суміжних районів, областей.
Обов’язковому профілактичному карантину
підлягають також усі тварини, що надходять до господарств. Такі тварини утримуються
в період карантину окремо, в спеціально відведених, ізольованих місцях
(карантинні пункти) і піддаються ветеринарно-санітарному обстеженню, після
закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини
допускаються до загальної отари. Тварини, що їх завозять з-за кордону,
підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом
спеціалістів ветеринарної медицини протягом періоду, який визначається згідно
із законодавством.
У разі встановлення карантину може
запроваджуватися повна або часткова заборона:
— провозити
або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити
(заводити) в неї, вивозити (виводити) з неї тварин;
— вивозити або виносити (в тому числі для пересилання
посилками) з карантинної зони продукцію тваринного і рослинного походження,
корми;
— перегруповувати, переводити (перевозити)
тварин у межах карантинної зони, а також використовувати
спільні пасовища, місця водопою для хворих і здорових тварин без дозволу
головного державного інспектора ветеринарної медицини
району, міста, області;
— доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі
домашньої птиці) та транспорту на територію ферми і до тваринницьких приміщень,
де запроваджено карантин, крім обслуговуючого персоналу (за умови додержання ним спеціального режиму);
— організовувати ярмарки, аукціони, семінари,
виставки тварин, масові спортивні заходи, торгівлю на ринках тощо;
— пересуватися на транспортних засобах у
карантинній зоні;
— заготовляти, торгувати тваринами, продукцією
тваринного й рослинного походження в карантинній зоні.
На дорогах біля в’їзду в населені пункти, на
ферми виставляють охорону, сторожові або ветеринарно-міліцейські пости,
встановлюють знаки обов’язкового об’їзду карантинної зони. Положення про карантинний ветеринарно-міліцейський пост
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. №
394. Вивезення тварин, продукції тваринного і рослинного походження з
карантинної зони дозволяється лише за рішенням відповідної державної
надзвичайної протиепізоотичної комісії. Тварини, що загинули від інфекційних
хвороб, гній, підстилка, залишки кормів, а також продукція, одержана від хворих
тварин та тих, що утримувалися разом з ними, підлягають знешкодженню або
утилізації відповідно до законодавства. На залізничних станціях, у морських та
річкових портах, на пристанях, в аеропортах, а також у господарствах,
розташованих в карантинній або загрозливій зоні, припиняється вантаження та
розвантаження тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів та
іншої продукції, яка може бути носієм збудника інфекційної хвороби.
Особам, які постраждали під час карантину або
під час ліквідації та профілактики карантинних хвороб тварин, збитки відшкодовуються
згідно з Порядком відшкодування матеріальних збитків особам, які постраждали
внаслідок введення карантинного режиму для тварин або у зв’язку з проведенням
робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 798.
Методика розрахунку відповідних збитків затверджена наказом Мінагрополітики
України від 29 грудня 2001 року № 395.
§ 7.
Правова охорона прав на штами мікроорганізмів
Особливим видом діяльності, яка регулюється
аграрним правом, є виробництво і використання штамів мікроорганізмів. Закон
України “Про ветеринарну медицину” визначає штами мікроорганізмів як
генетично однорідні популяції мікроорганізмів у межах виду з певними
стабільними специфічними морфологічними ознаками і біологічними властивостями.
Інакше кажучи, штам — це різновид мікроорганізмів як порода тварин чи сорт
рослин. Штами мікроорганізмів використовуються у сільському господарстві для
потреб ветеринарної медицини, а також для виробництва окремих продуктів харчування
(йогурт, кефір тощо). Аграрне законодавство регулює використання таких штамів і
порядок охорони прав на них.
Про охорону прав на штами мікроорганізмів має
йтися в контексті законодавства про охорону прав на винаходи й корисні моделі.
Річ у тім, що згідно із Законом України від 15 грудня 1993 р. “Про охорону
прав на винаходи і корисні моделі” (в редакції Закону від 1 червня 2000
р.) виведення нових штамів мікроорганізмів визнається винахідництвом, а самі
нові штами мікроорганізмів — винаходом. Пріоритет, авторство і право власності
на штам мікроорганізмів засвідчується патентом або деклараційним патентом.
Винахідник штаму сам вирішує, в якому порядку він бажає оформити свої права на
штам: у порядку отримання патенту чи деклараційного патенту. Процедура
отримання повного патенту більш складна, позаяк передбачає проведення
кваліфікаційної експертизи, яка б установила відповідність штаму
мікроорганізмів умовам патентоспроможності, але строк його дії — 20 років від
дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності
Міністерства освіти і науки України. Одержання деклараційного патенту
відбувається у спрощеному порядку: лише за формальною експертизою заявки та
експертизою на локальну новизну, але строк його дії — лише 6 років.
Охороні підлягають лише права на штами
мікроорганізмів, які є винаходом, тобто якщо штам є новим, невідомим раніше
науці і промислово придатним. Особисте немайнове право авторства на штам
охороняється безстроково. Отримання автором патенту на штам мікроорганізмів
надає йому право на отримання майнової винагороди від використання цього штаму.
Автор може заборонити певним особам використання штаму, може укласти договір
на це використання, передбачивши певний розмір винагороди.
Правила складання і подання заявки на винахід
і заявки на корисну модель, затверджені постановою Кабінету Міністрів України
від № 173. В них зазначаються особливості подання заявки на виведений штам
мікроорганізму. Для підтвердження можливості одержання такого штаму
застосовується депонування штамів мікроорганізмів у спеціальній колекції —
депозитарії. При цьому дата депонування має передувати даті подання заявки на
винахід. В Україні діють 3 національні депозитарії, кожен із яких
спеціалізується на певних видах штамів мікроорганізмів: непатогенних, патогенних
для людини і патогенних для тварин. Процедура депонування штамів
мікроорганізмів регулюється Інструкцією про порядок депонування в Україні
штамів мікроорганізмів з метою здійснення патентної процедури, затвердженою
наказом Держпатенту та Національної академії наук України від 26 червня 1995 р.
№ 106/115.
Для депонування штамів мікроорганізмів в
Україні створено Національний центр штамів мікроорганізмів. У ньому зберігають
виробничі та контрольні штами мікроорганізмів, підтримують біотехнологічні
показники, здійснюють контроль за станом їх популяцій, підготовка нових
штамів. Положення про Національний центр штамів мікроорганізмів і порядок
депонування штамів мікроорганізмів затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 7 травня 1998 р. № 637.
На виробництво, зберігання, транспортування,
використання чи знищення штамів мікроорганізмів треба мати дозвіл Мінприроди
відповідно до Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання,
транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних
речовин, у тому числі токсичних промисло
вих відходів, продуктів біотехнології та інших
біологічних агентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20
червня 1995 р. № 440. Здійснення операцій зі штамами мікроорганізмів, що
використовуються для потреб ветеринарної медицини, регулюється Інструкцією про
порядок зберігання, підтримання, відпуску, завезення в Україну і вивезення з
неї штамів мікроорганізмів, токсинів і отрут тваринного та рослинного походження,
які використовуються для потреб ветеринарної медицини і науки, затвердженою
наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 4 грудня 2002 року №
70.