Правове забезпечення якості сільськогосподарської продукції

Розділ 21. Правове забезпечення якості сільськогосподарської
продукції

§ 1. Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції

Збереження і зміцнення здоров’я людини та
визнання її права на якісні й безпечні харчові продукти й продовольчу сировину
є одним з основних завдань нашої держави. Більше того, належна якість і безпека
харчової продукції є головною запорукою існуван­ня населення на відповідній
території.

Основна маса харчової продукції та
продовольчої сировини ви­робляється сільськогосподарськими товаровиробниками і
являє со­бою сільськогосподарську продукцію. Додержання відповідної якості та безпеки
цієї продукції є головним обов’язком її виробни­ків, постачальників та
продавців.

Чинне законодавство дає визначення понять
“якість” та “безпе­ка” харчового продукту. Згідно зі ст. 1
Закону України від 23 груд­ня 1977 р. “Про якість та безпеку харчових
продуктів і продоволь­чої сировини”, якість харчового продукту — це
така сукупність йо­го властивостей, що визначає здатність харчового продукту
забез­печувати потреби організму людини в енергії, поживних та смакоароматичних
речовинах, стабільність їх складу і споживних власти­востей протягом терміну
придатності. Безпека харчових продуктів визначається відсутністю загрози
шкідливого впливу на організм людини самих харчових продуктів, продовольчої
сировини та су­путніх матеріалів.

Держава забезпечує додержання виробниками
сільськогоспо­дарської продукції, закріплених у законодавстві вимог щодо якості
та безпечності цієї продукції.

Зважаючи на це, забороняється виготовляти,
ввозити, реалізо­вувати, використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі,
громад­ському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров’я та життя лю­дини або
фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину й супутні матеріали.

Ввезення, виготовлення (крім виготовлення для
особистого споживання), надання на реалізацію, реалізація або використання
іншим чином харчових продуктів, продовольчої сировини і супут­ніх матеріалів
без документального підтвердження їх якості та безпеки також заборонено.
Статтею 5 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і
продовольчої сировини”, встановле­ний перелік документів, що підтверджують
якість та безпеку хар­чових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів.

Неякісні та небезпечні харчові продукти,
продовольча сировина й супутні матеріали підлягають вилученню з обігу в
порядку, вста­новленому законодавством

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про
якість та безпеку хар­чових продуктів і продовольчої сировини” до неякіснихналежать харчові продукти, продовольча сировина й супутні матеріали, якіс­ні
показники та споживчі властивості яких не відповідають зазна­ченим у декларації
про відповідність (нормативному документі чи нормативно-правовому акті) а також
такі, якість яких знизилася внаслідок: порушення маркування; пошкодження чи
деформуван­ня тари й окремих одиниць упаковки; наявності сторонніх запахів,
однак замокання, що не становлять загрози для споживачів; наявності сторонніх
домішок або предме­тів, що можуть бути видалені.

Вилучені з обігу неякісні харчові продукти,
продовольча сиро­вина та супутні матеріали (крім харчових продуктів і
продовольчої сировини, що швидко псуються, і термін придатності яких не пе­ревищує
30 діб) можуть бути повернуті в обіг у разі приведення їх у відповідність із
встановленими вимогами шляхом сортування, очищення, повторного маркування,
зміни їх цільового призначен­ня, промислової переробки та ін.

Небезпечними харчовими продуктами визнаються продовольча сировина та супутні матеріали,
показники безпеки яких не відпо­відають встановленим в Україні для даного виду
продукції або заз­наченим у декларації про відповідність, а також продовольча
про­дукція, споживання (використання) якої пов’язане з ризиком для здоров’я і
життя людини.

Небезпечна та неякісна продовольча продукція,
яку неможливо повернути в обіг, підлягає утилізації або знищенню за кошти її ви­робника
(власника). Порядок та умови використання неякісної продовольчої продукції,
методи утилізації чи знищення небезпеч­ної продовольчої продукції погоджуються
із відповідними органа­ми, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю
та без­пекою харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до їхньої
компетенції.

§ 2. Державне регулювання відносин щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції

Загальне державне регулювання якості та
безпеки сільськогос­подарської продукції здійснюють Кабінет Міністрів України,
Рада

міністрів Автономної Республіки Крим та
центральні органи вико­навчої влади областей, районів, міст Києва та
Севастополя.

Органами із спеціальною компетенцією в галузі
державного регу­лювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції під
час її виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації
чи знищення є уповноважені центральні органи виконав­чої влади в галузі охорони
здоров’я, захисту прав споживачів, стан­дартизації, метрології та сертифікації,
ветеринарної медицини, ка­рантину рослин, їхні органи в Автономній Республіці
Крим, облас­тях, районах, містах Києві та Севастополі у межах їхньої
компетенції.

Зокрема, у складі Міністерства аграрної
політики України фун­кціонує Державна інспекція з контролю якості
сільськогосподар­ської продукції та моніторингу її ринку — урядовий орган
держав­ного управління, який діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України
від 10 вересня 2003 р. № 1429. Вона здійснює контроль якості
сільськогосподарської продукції та сировини під час їх ви­робництва, збереження
та реалізації, у тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій. До її
компетенції належить також здійснення моніторингу стану кількісного та якісного
зберігання зерна і продуктів його переробки, бобових та олійних культур і си­ровини,
а також ринку зернових культур.

Функціями державного регулювання якості та
безпеки сільськогос­подарської продукції є:

— державне нормування показників якості та
безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

— державна реєстрація спеціальних харчових
продуктів;

— державна реєстрація нормативних документів на
харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали;

— декларування відповідності харчових продуктів,
продовольчої сировини та супутніх матеріалів;

— сертифікація харчових продуктів, продовольчої
сировини, супутніх матеріалів, запровадження систем контролю якості та безпеки
виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів;

— встановлення та додержання порядку ввезення в
Україну харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

— здійснення контролю за додержанням порядку
ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Державне нормування показників якості та
безпеки харчових про­дуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів провадиться встановленням норм цих показників
у нормативно-правових актах, стандартах та інших нормативних документах на
продукцію. Цю функцію здійснює Міністерство охорони здоров’я України, затвер­джуючи
санітарні норми або розробляючи технічні регламенти на продовольчу продукцію.
Так, згідно зі ст. 18 Закону України від 2 березня 1995 р. “Про пестициди
і агрохімікати, сільськогоспо­дарська сировина й харчові продукти рослинного і
тваринного походження, під час виробництва, зберігання і транспортування яких застосовувалися
пестициди і агрохімікати, мають відповідати сані­тарно-гігієнічним вимогам, що
підтверджуються сертифікатом від­повідності. Рішення про порядок використання
сільськогосподар­ської сировини і харчових продуктів, які не відповідають
санітарно-гігієнічним вимогам, приймають органи Державного санітарно­го нагляду
і державної ветеринарної медицини. Методики вимірю­вань показників безпеки
харчових продуктів, продовольчої сирови­ни та супутніх матеріалів, а також
засоби випробувань і вимірю­вальна техніка мають бути атестовані в
установленому законодавс­твом порядку.

Державна реєстрація спеціальних харчових
продуктів здійснюєть­ся веденням
Державного реєстру спеціальних харчових продуктів та реєстру висновків
державної санітарно-епідеміологічної експер­тизи на продовольчу продукцію.
Державній реєстрації підлягають усі спеціальні та нові харчові продукти.
Виробник або постачаль­ник цих продуктів зобов’язаний отримати висновок
державної са­нітарно-епідеміологічної експертизи до введення в обіг харчового продукту,
продовольчої сировини та супутніх матеріалів. Порядок здійснення державної
реєстрації спеціальних харчових продуктів, ведення реєстру висновків державної
санітарно-епідеміологічної експертизи та надання наявної в Державному реєстрі
спеціальних харчових продуктів та реєстрі висновків державної санітарно-епіде­міологічної
експертизи інформації, а також оплати витрат на про­ведення зазначених робіт і
надання послуг установлюються Кабі­нетом Міністрів України.

Державна реєстрація нормативних документів на
харчові продук­ти, продовольчу сировину і супутні матеріали здійснюється в уста­новленому порядку
Державним комітетом України з питань техніч­ного регулювання та споживчої
політики. Держспоживстандарт визначає порядок державної реєстрації нормативних
документів на виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів, а також забезпечує систематичну публікацію в засобах масової
інформації реєстрів зареєстрованих в Україні нормативних документів і
формування національного фонду нормативних доку­ментів.

Чинне законодавство забороняє використання та
державну ре­єстрацію нормативних документів на харчові продукти, продоволь­чу
сировину й супутні матеріали без установлення в них показни­ків безпеки. Для
державної реєстрації нормативних документів ви­робник харчового продукту
повинен мати технологічну інструкцію або інший документ з описом технологічного
процесу виготовлен­ня, а також перелік продовольчої сировини, речовин і
супутніх ма

теріалів, що застосовуються в процесі
виготовлення, із зазначенням даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому
продукті. Рецеп­тура є власністю виробника.

Підтвердження відповідності харчових
продуктів, продовольчої си­ровини, супутніх матеріалів та технологічного
обладнання для їх ви­робництва здійснюється
шляхом декларування такої відповідності або сертифікації. Сертифікації підлягає
також система їх вироб­ництва.

У разі сертифікації харчові продукти,
продовольча сировина і супутні матеріали підлягають випробуванню на
відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів та нормативно-правових
актів у випробувальних лабораторіях, акредитованих у встановленому
законодавством порядку. Підтвердження відповід­ності (декларування
відповідності та сертифікація) харчових про­дуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів та сертифіка­ція систем якості здійснюються за
обов’язковими показниками якості та безпеки, встановленими нормативними
документами та нормативно-правовими актами.

Порядок ввезення в Україну харчових продуктів,
продовольчої си­ровини і супутніх матеріалів визначається
Кабінетом Міністрів Ук­раїни. До продовольчої продукції, що ввозиться на
територію Ук­раїни, застосовуються вимоги щодо процедур контролю, експертиз,
надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних норма­тивів,
регламентів, аналогічно тим, що їх застосовують до відповід­ної продукції,
виробленої в Україні. Отже, харчові продукти, про­довольча сировина та супутні
матеріали, що їх ввозять на терито­рію нашої держави, мають відповідати вимогам
безпеки для довкіл­ля, тварин та здоров’я, життя і майна людей, встановленим
зако­нодавством України.

Продовольча продукція, що ввозиться в Україну
і перебуває під митним контролем, але не дістала документального підтвердження якості
та безпеки, повинна бути вивезена за межі країни.

Контроль за додержанням порядку ввезення
харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснюється митною службою України. Митне
оформлення для вільного використання на території України імпортних харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів дозволяється за
наявності: сертифі­ката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності;
вис­новку державної санітарно-епідеміологічної експертизи або свідоц­тва про
державну реєстрацію спеціального харчового продукту, або гігієнічного
сертифіката на плодоовочеву продукцію; ветеринарно­го свідоцтва на сировину та
харчові продукти тваринного поход­ження; карантинного дозволу на харчові
продукти і сировину рос­линного походження; маркування харчових продуктів і
продоволь­чої сировини згідно з законодавством України.

Державне регулювання якості та безпеки
харчових продуктів і продовольчої сировини під час їх розроблення, виробництва,
над­ходження на територію України в режимі імпорту, зберігання, транспортування, реалізації, використання,
утилізації або знищення складається з державного нагляду і контролю, що
здійснюють­ся спеціально уповноваженими центральними органами виконав­чої влади
та їхніми органами на місцях.

§ 3. Права, обов’язки та відповідальність виробників,
постачальників і продавців щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської
продукції

Згідно зі ст. 19 Закону України “Про якість
та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”, суб’єкти
підприємницької діяльності, які займаються розробленням, виробництвом, зберіган­ням,
транспортуванням, ввезенням в Україну, використанням, а також реалізацією
харчових продуктів і продовольчої сировини, мають право: одержувати в
визначений термін потрібну, доступну та достовірну інформацію від відповідних
органів виконавчої вла­ди про можливість реалізації, використання і споживання
харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, а також звертатися
за захистом своїх прав до суду.

Поряд з цим суб’єкти підприємницької
діяльності зобов’язані: вживати заходів щодо поетапного впровадження на
підприємствах харчової промисловості міжнародної системи забезпечення безпе­ки
харчових продуктів НАССР у порядку та строки, визначені чинним законодавством
для окремих видів харчових продуктів; дотримуватися процедур під­твердження
відповідності та складати декларацію про відповідність продовольчої продукції,
на яку встановлено технічні регламенти; мати спеціальну освіту (підготовку);,
виробляти, ввозити в Україну, реалізовувати та використовувати харчові
продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали, які відповідають вимогам
Закону Ук­раїни “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”
та чинних нормативних документів щодо цих продуктів, сировини і матеріалів;
реалізовувати та використовувати харчові продукти, продовольчу сировину і
супутні матеріали лише за наяв­ності документального підтвердження якості та
безпеки. Виробник (продавець) сільськогосподарської продукції зобов’язаний
постійно перевіряти її якість та вживати заходів щодо недопущення реаліза­ції
непридатних харчових продуктів, продуктів із вичерпаним тер­міном придатності й
тих, на яких відсутнє або нерозбірливе марку­вання; забезпечувати
безперешкодний доступ на відповідні об’єкти працівникам, які здійснюють
державний контроль і нагляд, для перевірки відповідності виробництва,
зберігання, транспортування, реалізації, використання харчових продуктів і
продовольчої сиро­вини вимогам, нормам і правилам щодо їх якості та безпеки;
нада­вати безоплатно цим працівникам необхідні для виконання їх фун

кцій нормативні документи та інші відомості, а
також зразки вико­ристаних продовольчої сировини, супутніх матеріалів і
харчових продуктів, що випускаються; відшкодовувати споживачам шкоду, заподіяну
внаслідок порушення законодавства про якість та безпе­ку харчових продуктів і
продовольчої сировини.

Суб’єкти підприємницької діяльності повинні
здійснювати реа­лізацію харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно
до правил торгівлі харчовими продуктами, які затверджуються Кабіне­том
Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Виробники, постачальники та продавці
сільськогосподарської продукції, винні в порушенні вимог законодавства, яким
регулю­ються питання забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і
продовольчої сировини, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну
або кримінальну відповідальність.