9. Деколонізація та теорія ”четвертого світу”

Деколонізація та теорія “четвертого світу”

Паралельно з освоєнням нових колоній йшов процес деколонізації, який почався, по суті, з набуттям Незалежності США.

В історії виявляється два піки деколонізації:

1) Перший пік за часом пов’язаний з встановленням британської гегемонії та звільненням спочатку США від панування Великобританії, а потім країн Латинської Америки від впливу Іспанії і Португалії.

У середині XIX ст. Великобританія використовувала механізм «ери вільної торгівлі» і впроваджувала свій капітал і товари в латино-американські колонії, підриваючи тим самим формальний впливав Іспанії та Португалії. Не володіючи формальним пануванням над цими основними колоніальними володіннями метрополій Іберійського півострова, Великобританія впроваджувала свій капітал в ці території і безроздільно панувала тут аж до того часу, коли на світову арену вийшли геополітично зміцнілі США. У 1917 р. за домініонами Великобританії був визнаний статус державної автономії. Перший пік деколонізації не поширився на колонії Старого Світу.

2) Другий пік деколонізації почався після закінчення Другої світової війни. Поворотним пунктом стало здобуття незалежності Індією. Це вже означало географічний перехід деколонізації в Старий Світ, включаючи значну частину Африки.

На другій хвилі деколонізації домініони (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз та ін.) розширили межі своєї автономії. У 1923 р. Великобританія змушена була визнати за домініонами право укладати договори з іноземними державами, а також визначати в кожному конкретному випадку свою участь або неучасть в міжнародних договорах, укладених Великобританією. Але це стосується домініонів, або переселенських колоній, куди були перенесені капіталістичні порядки і буржуазно-демократичний лад.

Колонії ж у повному розумінні цього слова мали такі характерні риси:

• Безроздільне панування країни-метрополії в економічному і політичному житті колонії.

• Наявність сильних рабовласницьких і феодальних пережитків у формі насамперед примусової праці.

• Однобокість («монокультурність») економічного розвитку.

Розвиток колоній було спрямоване насамперед на виробництво сировини.

Теорія Четвертого світу – це теорія, створена вченими і юристами з середовища в основному пригноблених етносів, народів і націй, що зачіпає глобальні проблеми етноциду і екоциду з боку приблизно 200 держав по відношенню до більш ніж 5000 етносів, народів і націй. Ці древні, говорить теорія, але невизнані міжнародним правом народи продовжують в багатьох точках планети протистояти сучасним державам.

Відповідно до теорії Четвертого світу, сучасні держави являють собою два різновиди:

1) це колишні європейські метрополії;

2) їх колонії які відокремилися при деколонізації «сателіти».

Головна мета багатонаціональної держави полягає в тому, щоб створити видимість, що будь-яка нація є невіддільною частиною держави, хоча дві третини всіх держав використовують армію для підпорядкування своїх громадян. Найбільш поширені правопорушення держав проти націй – залякування і колабораціонізм.

З точки зору теорії Четвертого світу у кожної нації (народу) яка займає територію існує своя назва, яку вона намагається зберегти і тому пручається приєднуватись до якої-небудь держави.