Голод в Україні 1921-1923 рр.
Голод в Україні 1921-1923 рр.
Голодомор – це соціально-економічне явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування та призводить до його вимирання та негативної зміни демографічної та соціальної структури населення. Голодомори іноді організовувалися урядом штучно з метою винищення певних груп населення.
Перший голодомор в Україні тривав з 1921 року до середини 1923 року. Багато років причиною голодомору називали жорсткі посухи, що спричинили неврожаї в 1921 і 1922 роках, але це було лише способом відвернути увагу світу від жорсткої політики СРСР. Його справжніми причинами були:
- політика “воєнного комунізму“;
- заборона селянам реалізовувати хлібні лишки за ринковими цінами, в наслідок чого різке падіння товарності сільського господарства, незацікавленості селян у розвитку виробництва сільгосппродукції;
- Перша світова та громадянська війни.
Увесь світ знав про голод у Поволжі, водночас голод в Україні замовчувався. Голод охопив велику частину України: Олександрівську (сучасна Запорізька область), Донецьку, Катеринославську (сучасна Дніпропетровська область), Миколаївську, Одеську, південь Полтавської та Харківської губернії – усього 21 повіт України. Відбувалося масове запустіння сіл. Водночас з України продовжували надсилати до Росії продовольство. На огляд виносилось лише те, що в Україні неврожай. До республіки з Поволжя, Казахстану, Південного Уралу йшли потяги з переселенцями. Лише з середини 1922 року Американською адміністрацією допомоги було надано допомогу голодуючим в Україні. Владою було введено систему “голодних пайків” (спеціальні відрахування від підприємств і організацій), почалися вилучення і продаж за кордон музейного і церковного майна. Голод був ліквідований лише у середині 1923 року – значно пізніше, аніж у голодуючих районах Росії. Під час голодомору 1921-1923 років померло від 500 тисяч до 1 мільйона осіб.