1.3. СУЧАСНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ СТАН ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
1.3. СУЧАСНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ СТАН ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Сучасні обставини змін в середовищі відображають стан історичного розвитку суспільства та його взаємодію з довкіллям. Характер історичного розвитку відносно змін довкілля пов’язують з екологічними кризами та відповідними до них революціями, які дали змогу подолати ці кризи.
Сьогодні проблеми стану довкілля проявляються на локальному, регіональному і планетарному (в масштабах Землі) рівнях. Найбільш небезпечною є криза на планетарному рівні. Основними причинами змін є: демографічний вибух і урбанізація, зростання енергетики, промислового виробництва, засобів і інфраструктури транспорту, розвиток сільського господарства, екологічні враження.
Рис. 1.1. Екологічні кризи та революції
Демографічний вибух — швидке зростання чисельності людства. На сьогодні чисельність людства досягла 6 млрд осіб. Зростання чисельності людства потребує збільшення виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, що поглиблює протиріччя між людиною та природою. Само по собі тисячократне зростання нормальної чисельності широко розповсюдженого крупного консументу, яким є людина, не може не вплинути на біогенез і рівновагу в природі. Основною причиною сучасної екологічної кризи є кількісна експансія людського суспільства, яка викликає непомірний рівень і швидке зростання сукупного навантаження на природу.
Урбанізація суспільства одночасно супроводжує зростання кількості людей внаслідок демографічного вибуху. Процес урбанізації характеризується зростанням і розвитком міст, підвищенням частки міського населення в країні, регіоні, на земній кулі, а також — набуттям сільською місцевістю зовнішніх і соціальних ознак, що відповідають ознакам міст при одночасному зростанні їх ролі в розвитку суспільства. Урбанізація в Україні наближається до 70 %. Історичні зміни цього наведено на рис. 1.2. Нині в Україні у п’яти-шести містах населення становить більше ніж один мільйон осіб, а більше 43 міст мають населення більше 100 тис.
Збільшення чисельності людей та їх густоти змінює їх якості як біологічних індивідів. З цих позицій актуальності набуває питання — наскільки людство змінює свої властивості, як саме впливає на себе через зміни в природі і якості навколишнього середовища. Відповіді на ці питання виходять за рамки еволюційної екології людини. Значна частина відповідей знаходиться в соціології та історії. До екологічної складової відповіді належать характеристики оцінки потенціалу виживання і розвитку людства. До складу характеристик, які мають екологічну обумовленість, входять критерії здоров’я і обдарованості людини.
Розвиток енергетики, промислового виробництва, засобів та інфраструктури транспорту чинить вплив на різні компоненти природного середовища і атмосферу (викиди газів, пари і твердих часток, споживання кисню), гідросферу (споживання води, перекид річок, створення нових водосховищ, викиди забруднених і нагрітих вод, відходів рідини тощо), а також на літосферу (споживання копалень палива, зміни водного балансу, зміни ландшафту, викиди на поверхню твердих часток, рідини, газів, випадів токсичних речовин та ін.). Фактичний стан зв’язків у системі довкілля подано на рис. 1,3.
Всі ці зміни впливають на природний обмін речовин і енергію різних форм як безпосередньо, так і через атмосферу.
Зміни в об’ємі і механізмі обміну формують умови відповідних зсувів рівноваг в природі, і відповідно, змінюють умови життя людства. Найбільшими небезпеками з цього приводу є забруднення природного середовища, порушення озонового шару, вичерпання ресурсів, виснаження ґрунтової родючості (деградація ґрунтів і лісів), поява пустель, зменшення біологічної різноманітності, збільшення вмісту С02 в атмосфері, яке пов’язане зі спаленням органічного палива, глобальне потепління та ін. У табл. 1.1 і 1.2 показано обсяг надходження в навколишнє середовище деяких антропогенних забруднень.
Розвиток сільського господарства. Необхідність інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції викликана збільшенням чисельності населення. Напрямки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва включають в себе збільшення внеску штучних добрив і використання токсикантів для підвищення родючості землі та боротьби з шкідниками.
Рис. 1.2. Структура населення України:
О — населення міст (%); — населення сільської місцевості; Д— загальна чисельність населення
Рис. 1.3. Структурна схема основних зв’язків у великій системі
Внаслідок обробітку ґрунту та рослин в ґрунті і в продукції рослинництва накопичуються шкідливі і небезпечні речовини та хімічні сполуки: нітрати, фтор, рідкоземельні метали, з’єднання важких металів та інше. Використання надмірної кількості добрив супроводжується перенасичуванням продуктів харчування небезпечними токсичними речовинами, порушується здатність ґрунтів до фільтрації, що веде до забруднення водоймищ. Це особливо небезпечно в період паводків. Дуже небезпечний вплив на людину проявляється при забрудненні продуктів харчування і води пестицидами. Всі пестициди мають мутагенний або інший негативний вплив на людину. Загальну схему основних матеріально-енергетичних потоків у середовищі сільськогосподарського виробництва наведеного на рис. 1.4, с. 24.
Під екологічними ураженнями мається на увазі значне регіональне чи локальне ушкодження умов довкілля, яке призводить до деструкції екологічних систем, місцевої господарчої інфраструктури,
Рис. 1.4, Схема основних речовинно-енергетичних потоків у зоні сільськогосподарського виробництва
Найбільші негативні наслідки планетарного рівня має аварія на ЧАЕС. Збільшились онкологічні захворювання, у 6,5 разів — захворювань ендокринної системи, в 6 разів — крові, в 31 раз — органів дихання (дані по Києву). Внаслідок радіаційного забруднення земель біля ЧАЕС користування понад 5 % території неможливе. 20 % населення України проживає в зонах, де функціонують ЛЕП і де має місце вплив санітарно-недозволеного електромагнітного випромінювання (приблизно 2 % загальної території країни).
Обсяг корисного використання видобутих корисних копалин (мінеральних ресурсів) для подальшого виробництва продукції становить тільки понад 2 %, а 98 % — втрачають і накопичуються у природному середовищі, впливаючи на його стан та на стан людей. Кожні 12—15 років обсяг відходів підвищується удвічі.
Накопичення шкідливих речовин у довкіллі спричинює інтенсивні зміни в рослинах. Забруднення атмосфери завдає великої шкоди сільському господарству. Є дані, які свідчать про залежність зниження врожаю пшениці від наявності забруднень в повітрі. Встановлено негативний вплив на врожаї озимої пшениці фенолу і сірчаного ангідриду. При зниженні концентрації пилу на 0,1 мг/м3 обсяг врожаїв пшениці підвищується на 0,36 ц/га. За даними американської адміністрації перевищення порогової концентрації сірчаного газу перетворює його на токсичну речовину, в повітрі він стає токсичним для рослин та зумовлює затримку їх росту і некроз листя [14].
Загальні дані про забруднення в регіонах України наведено в табл. 1.2, с 22.
Наявність небезпек та шкідливостей у виробничому середовищі, за статистичними даними [33], сприяло тому, що на виробництві у 1998 р. було смертельно травмовано 1551 працівника, серед них — 203 випадки групового травмування. За той же рік під час ДТП загинуло 112 осіб, 94 — під час пожеж. Особливо багато нещасних випадків сталося в АПК, де смертельно було травмовано 500 осіб, на транспорті — 115.
Аналіз причин високого рівня травматизму свідчить про низький рівень технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення посадових осіб до стану справ з охорони праці на робочих місцях, вкрай незадовільний стан основних фондів. Такі високі рівні травматизму призводять до значних матеріальних збитків, збільшення собівартості продукції і ускладнення економічного становища країни.