Секретар судового засідання у цивільному процесі

Секретар судового засідання – це працівник суду, на якого покладається організаційне забезпечення судового процесу.

Секретар судового засідання:

• здійснює судові виклики і повідомлення;
• перевіряє, хто з учасників судового процесу з’явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, і доповідає про це головуючому;
• забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами і проведенням судового засідання в режимі відеоконференції;
• забезпечує ведення протоколу судового засідання;
• забезпечує оформлення матеріалів справи;
• виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

Секретар судового засідання має право:

• користуватися правами і свободами, передбаченими Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та іншими актами законодавства;
• на соціально-правовий захист відповідно до свого статусу;
• уточнювати суть процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі судового засідання (протоколі судового засідання);
• уносити пропозиції щодо вдосконалення роботи із забезпечення діяльності секретарів судового засідання та роботи суду;
• отримувати від працівників апарату суду необхідну інформацію для виконання своїх завдань та обов’язків, в тому числі інформацію з обмеженим доступом;
• брати участь у нарадах та зборах трудового колективу суду.

Обов’язки секретаря судового засідання поділяються на дві частини:

• обов’язки визначені законом;
• обов’язки, визначені головуючим по справі.

Окремі обов’язки секретаря судового засідання визначені Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді.

Секретар судового засідання може уточнювати суть процесуальної дії з метою її правильного відображення в протоколі судового засідання.

Секретар судового засідання виконує обов’язки судового розпорядника у випадку його відсутності.

Секретар судового засідання, відповідно до Кодексу законів про працю України, Законів України «Про державну службу», несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов’язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов’язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням, а також за розголошення інформації з обмеженим доступом.