Професійна таємниця

8. Комерційна таємниця

 

 

Стаття 505. Поняття
комерційної таємниці

1. Комерційною таємницею є інформація,
яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності
її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу
з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність
та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності,
вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

2. Комерційною таємницею можуть бути
відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру,
за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної
таємниці.

Стаття 506. Майнові
права інтелектуальної власності на комерційну таємницю

1. Майновими правами інтелектуальної
власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної
таємниці;

2) виключне право дозволяти використання
комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному
розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної
власності, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності
на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною
таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 507. Охорона
комерційної таємниці органами державної влади

1. Органи державної влади зобов’язані
охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною
таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання
встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими,
хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється
органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення
необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони
від недобросовісного комерційного використання.

2. Органи державної влади зобов’язані
охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 508. Строк
чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю

1. Строк чинності права інтелектуальної
власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак
комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 цього Кодексу.

 

 

9. Професійна таємниця

Професійна таємниця – це матеріали, документи,
інші відомості, якими користується особа у процесі та у зв’язку з виконанням своїх
професійних обов’язків, які забороняється розголошувати у будь-якій формі

Попри на те, що окремі види інформації, яка становить професій­ну
таємницю, врегульовані правовими нормами різних галузей зако­нодавства, існують
певні загальні критерії віднесення інформації до професійної таємниці:

– інформація довірена або стала відомою особі виключно
у зв’язку з виконанням нею своїх професійних обов’язків;

– особа, якій довірено інформацію, не перебуває на
державній або муніципальній службі (в іншому випадку інформація вва­жається службовою
таємницею);

– заборону на розповсюдження довіреної або такої,
що стала ві­домою. інформації, яка може зашкодити правам або законним інтересам
довірителя, встановлено законом;

– інформація не належить до відомостей, що становлять
держав­ну або комерційну таємницю.

За такими критеріями розрізняю лікарську, адвокатську, нотарі­альну, страхову,
банківську та деякі інші види таємниці.

Особливі права і обов’язки у суб’єктів певних видів професійної
діяльності виникають не просто так. Усі види професійної діяльнос­ті виконують важливу
суспільну функцію в громадянському суспіль­стві. Через це більшість перелічених
видів професійної діяльності без­посередньо згадується в нормах Конституції України.

Найбільш яскравим і давнім прикладом професійної таємниці
можна вважати лікарську таємницю.

В Україні на законодавчому рівні лікарську таємницю закріпле­но
в “Основах законодавства України про охорону здоров’я“.
Ст. 40 цього Закону визначає, що “медичні працівники та інші особи, яким у
зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу,
медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина,
не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами
випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську
таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках
її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Встановлена законодавством адвокатська таємниця, яку адво­кат зобов’язаний
зберігати, є однією із гарантій сумлінного вико­нання адвокатом своїх професійних
обов’язків та забезпечення прав і законних інтересів його клієнта.

ЗУ «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність»

Стаття 22. Адвокатська
таємниця

1. Адвокатською таємницею є будь-яка
інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі,
яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з
яких клієнт звертався до адвоката, адвокатського бюро, зміст порад, консультацій,
роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних
носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської
діяльності.

2. Інформація або документи можуть
втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта.

3. Обов’язок зберігати адвокатську
таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають
у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням,
а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською
діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити
умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

5. Особи, винні в доступі
сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність
згідно із законом.

ЗУ
«Про
нотаріат»

Стаття 8. Нотаріальна таємниця

Нотаріальна таємниця – сукупність відомостей, отриманих
під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи,
в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і
обов’язки тощо.

Нотаріус та особи, а також помічник нотаріуса зобов’язані
зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням
правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка
прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Обов’язок дотримання нотаріальної
таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало
відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на
осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб,
яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність
у порядку, встановленому законом.

 

 

10. Банківська таємниця

ЗУ
«Про
банки і банківську діяльність»

Глава
10

БАНКІВСЬКА
ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 60. Банківська
таємниця

Інформація щодо діяльності
та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта
та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською
таємницею.

Банківською таємницею, зокрема,
є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому
числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були
проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру
юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно
комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів,
зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за
винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту
інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення
банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Стаття 61. Зобов’язання
щодо збереження банківської таємниці

Банки зобов’язані забезпечити збереження банківської
таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб,
що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що
містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому
доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці
та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і
клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують
зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків
зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх
осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх
службових обов’язків.

Стаття 62. Порядок
розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську
таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної
юридичної чи фізичної особи;

2) за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби
безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету
України – на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної
особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок
часу.