1.1. Юриспруденція та її система

Розділ 1

ПРЕДМЕТ,ФУНКЦІЇ ТА

МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

І ПРАВА

1.1. Юриспруденція та її система

Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об’єктивні знання про матеріальний і
духов­ний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систе­му наук умовно поділяють на три основні
підсистеми: природничі науки, точні
науки та суспільні науки. У кож­ній із
них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук.

Держава і право — це соціальні явища. Тому юриспруденція (юридична
наука) — система знань про державу і право —належить до суспільних
наук. Держава і право підлягають в своєму
розвитку загальним об’єктивним за­кономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціо­логія, соціальна філософія,
політологія та інші суспільні науки. Втім, зважаючи на їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, держава і право мають свої законо­мірності та специфіку, що зумовлює виділення
юриспру­денції як самостійної галузі наукового знання. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у
сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук.

Юридична наука вивчає
право як особливу систему со­ціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв’язок між державою і правом
(хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого — відмінність держави і права, в
юриспруденції виділяють дві основні
підсистеми знань: правознавство і державознавство.

Сучасна юриспруденція є
розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм
класифікації є предмет науки, тому
юридичні науки можна поділити на такі групи:

1) теоретичні юридичні науки (теорія держави і права, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство). Ці науки вивчають,
формулюють і систематизують найбільш
загальні юридичні поняття і категорії;

2) історико-юридичні науки (зарубіжна та вітчизняна історія держави і права, історія
політичних і правових учень, або, інакше — історія
вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвиток теоретичних уявлень про державу і право;

3) галузеві науки (наука конституційного права,
наука адміністративного права,
наука цивільного права, наука кримінального права, група наук процесуального права тощо). Галузеві науки вивчають і
пояснюють нормативний {lang_content_nav} галузей права;

4) міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука житлового права, наука банківського
права, наука екологічного права тощо). Ця група включає науки,
що виникли на стику кількох галузей права.
Вони вивчають і пояснюють сенс норм
та інститутів, що споріднені за змістом, але належать до різних галузей права;

5) організаційні науки. Ці науки вивчають організаціюта діяльність державних органів (наука
державного будівництва), органів місцевого
самоврядування (наука муніципального права), судових і правоохоронних
органів (наука судових і правоохоронних органів);

6) прикладні науки (криміналістика, кримінологія,судова медицина, судова
психіатрія, судова бухгалтерія, юридична
психологія, правова статистика тощо). Ці науки вивчають правові явища
не тільки за допомогою юридич­них, а й за допомогою спеціальних неюридичних
методів, запозичених з інших наук
(технічних, медичних, матема­тичних тощо);

7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного пуб­лічного права, наука міжнародного
приватного права).

Юридичні науки, виділяють в аналізі
держави і права різні сторони і
властивості.