1.1. Юриспруденція та її система
Розділ 1
ПРЕДМЕТ,ФУНКЦІЇ ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ
І ПРАВА
1.1. Юриспруденція та її система
Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об’єктивні знання про матеріальний і
духовний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систему наук умовно поділяють на три основні
підсистеми: природничі науки, точні
науки та суспільні науки. У кожній із
них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук.
Держава і право — це соціальні явища. Тому юриспруденція (юридична
наука) — система знань про державу і право —належить до суспільних
наук. Держава і право підлягають в своєму
розвитку загальним об’єктивним закономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціологія, соціальна філософія,
політологія та інші суспільні науки. Втім, зважаючи на їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, держава і право мають свої закономірності та специфіку, що зумовлює виділення
юриспруденції як самостійної галузі наукового знання. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у
сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук.
Юридична наука вивчає
право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв’язок між державою і правом
(хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого — відмінність держави і права, в
юриспруденції виділяють дві основні
підсистеми знань: правознавство і державознавство.
Сучасна юриспруденція є
розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм
класифікації є предмет науки, тому
юридичні науки можна поділити на такі групи:
1) теоретичні юридичні науки (теорія держави і права, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство). Ці науки вивчають,
формулюють і систематизують найбільш
загальні юридичні поняття і категорії;
2) історико-юридичні науки (зарубіжна та вітчизняна історія держави і права, історія
політичних і правових учень, або, інакше — історія
вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвиток теоретичних уявлень про державу і право;
3) галузеві науки (наука конституційного права,
наука адміністративного права,
наука цивільного права, наука кримінального права, група наук процесуального права тощо). Галузеві науки вивчають і
пояснюють нормативний {lang_content_nav} галузей права;
4) міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука житлового права, наука банківського
права, наука екологічного права тощо). Ця група включає науки,
що виникли на стику кількох галузей права.
Вони вивчають і пояснюють сенс норм
та інститутів, що споріднені за змістом, але належать до різних галузей права;
5) організаційні науки. Ці науки вивчають організаціюта діяльність державних органів (наука
державного будівництва), органів місцевого
самоврядування (наука муніципального права), судових і правоохоронних
органів (наука судових і правоохоронних органів);
6) прикладні науки (криміналістика, кримінологія,судова медицина, судова
психіатрія, судова бухгалтерія, юридична
психологія, правова статистика тощо). Ці науки вивчають правові явища
не тільки за допомогою юридичних, а й за допомогою спеціальних неюридичних
методів, запозичених з інших наук
(технічних, медичних, математичних тощо);
7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного публічного права, наука міжнародного
приватного права).
Юридичні науки, виділяють в аналізі
держави і права різні сторони і
властивості.