1.2. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції

1.2. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції

Теорія держави і права та інші
теоретичні юридичні на­уки вивчають загальні для всієї державно-правової дійсно­сті явища, виробляють загальні для юриспруденції катего­рії та поняття. Внаслідок цього вони посідають
особливе місце в системі юридичної
науки. У свою чергу в циклі те­оретичних юридичних наук теорія держави і права
відіграє роль системоутворюючої
дисципліни: філософія та со­ціологія
права відокремилися від неї, «працюють» у зв’яз­ку з нею та надають їй свої
результати.

Необхідність виокремлення із
системи юридичних наук теорії держави і права
зумовлена існуванням загальних закономірностей розвитку державно-правових явищ, не­знання яких унеможливлює більш-менш
глибоке вивчення предмета інших юридичних наук. Решта
юридичних наук, як правило, виділяє в
аналізі держави і права окремі їхні сторони
та властивості. Проте цілісне системне досліджен­ня державно-правових
явищ здійснює, в першу чергу, тео­рія
держави і права.

Решта юридичних наук — переважно емпіричні, тобто вони базуються на досвіді, на вивченні фактів конкретної
державно-правової реальності. Завдання теорії держави і права полягає в тому, щоб привести в систему,
витлумачи­ти й узагальнити ці факти. Теорія держави і права інтегрує досягнення інших юридичних наук, вносить
упорядкова­ність у сукупність
виявлених ними фактів, встановлює системні
зв’язки між ними та виводить із них певні уза­гальнення. Наприклад, вивчення конкретного матеріалу щодо статусу глави держави (монарха, президента) в
різних країнах призвело до
формулювання теоретичних положень про
наявність двох основних форм правління сучасних держав — монархії та республіки. Таким
чином, теорія держави і права є наукою
узагальнюючого характеру щодо інших юридичних наук.

Загальнотеоретичні конструкції
стають основою для висновків і положень
галузевих юридичних наук. Напри­клад,
модель правового статусу підозрюваного (галузь науки кримінального процесу) базується на загальнотеоре­тичній моделі правового статусу особи. У цьому
випадку теорія держави і права
відіграє роль базової (фундамен­тальної) юридичної науки.

Теорія держави і права здійснює інтеграцію
юридичних знань у струнку систему. Це досягається,
по-перше, за рахунок виявлення
найбільш загальних рис державно-пра­вових явищ, що вивчаються галузевими науками, по-друге, за рахунок перенесення узагальнених категорій галузевих наук в інші науки. Наприклад, поняття фізичної та
юри­дичної особи були спочатку
розроблені наукою цивільного права.
Теорія держави і права, виділивши загальні сутніс-ні риси цих понять, розробила категорії суб’єкта
права і суб’єкта правових відносин,
які використовуються в інших галузевих науках. Завдяки теорії держави і
права виробля­ється спільна мова юридичної
науки, її понятійно-катего­ріальний
апарат.

Теорія держави і права — методологічна стосовно ін­ших юридичних наук. Для них вона розробляє та
вдоско­налює методологію
(систему методів, прийомів і принципів дослідження). Наприклад, тлумачення нормативно-право­вих актів здійснюється за допомогою
розробленого теорією держави і права
формально-юридичного методу.

Нарешті, не можна лишити поза увагоюпропедевтич­ний (вступний) характер теорії держави і права. В
юри­дичних школах більшості
країн світу саме з неї починаєть­ся навчання юриспруденції, вона створює основи для ви­вчення
студентами інших юридичних наук, з неї почина­ється оволодіння юридичною професією.