23. «Панамериканізм» та його концептуальні засади
«Панамериканізм» та його концептуальні засади
Панамериканізм бере свій початок з «доктрини Монро», висунутої в односторонньому порядку в 1823 р. і по суті проголосила Латинську Америку зоною інтересів США. Ідея формально проголошувала єдність політичних інтересів всіх американських держав та обмеження впливу на континенті європейських країн. Проте насправді вона приховувала прагнення політичної еліти США самостійно вирішувати справи в латиноамериканських державах.
У якості «теоретичної основи» панамериканізму ідеологи американського імперіалізму висувають ідею про географічну, історичну, економічну та культурну «спільність» і «єдність» всіх країн Американського континенту. Ця теорія використовується США для «обгрунтування» економічної., політичної, а нерідко і прямої військової експансії США в країни Латинської Америки. Використовуючи прагнення латиноамериканських народів до об’єднання в боротьбі проти колоніального ярма Іспанії та Португалії, в 1823 р. президент США Дж. Монро проголосив доктрину «Америка для американців», спрямовану нібито проти втручання європейських держав у справи Американського континенту, а на ділі означала «Америка для США». У 1889 р. з ініціативи США у Вашингтоні була скликана 1-а Панамериканська конференція, що поклала початок створенню основ «панамериканської системи» під егідою США у вигляді Міжнародного союзу американських республік (в 1910 перейменований в Панамериканський союз). У проведенні політики панамериканізму США спираються на Міжамериканську раду оборони (1942), Організацію американських держав (ОАД, 1948), та ін. міжамериканські органи та установи. В епоху імперіалізму посилилася агресивність США щодо країн Латинської Америки. Гаслами панамериканізму американські імперіалісти намагалися прикрити свою інтервенцію на Кубі, в Мексиці, Гаїті, Нікарагуа, Колумбії, Панамі, Домініканській Республіці, Гватемалі та ін. латиноамериканських державах. Монополію США особливо посилив процес закабалення країн континенту під час і після Другої Світової війни.
Військово-політичні та економічні засилля в латиноамериканських країнах імперіалісти США намагаються «обгрунтувати» необхідністю боротьби проти «комуністичної загрози». Під цим приводом вони організували інтервенцію контрреволюціонерів на Кубі в 1961 р., намагаються перешкодити подальшому розвитку визвольного руху в Латинській Америці. Відома роль ЦРУ США у поваленні в Чилі законного уряду Народної єдності і встановлення режиму Піночета. Народи Латинської Америки активно борються проти панування США, проти панамериканської системи як одного з найважливіших перешкод на шляху економічного і соціального прогресу країн Західної півкулі.