Зарубіжна соціологія в другій пол. ХХ ст.
Зарубіжна соціологія в другій пол. ХХ ст.
Починаючи з перших десятиліть ХХ ст. і до сьогоднішнього дня в соціології триває третій етап – новітній. Він представлений плеядою відомих учених, таких, як: М.Вебер, П.Сорокін, Т.Парсонс, Р.Мертон, Дж.Мід, Р.Парк, Ф.Знанецький, Е.Гіденс, А.Турен, Ю.Хабермас, Т.Лукман, Н.Луман та ін.
Макс Вебер вважав, що закони суспільства є принципово відмінними від законів природи. А тому необхідно розвивати два типи наукового знання — науку про природу (природознавство) і науку про культуру (гуманітарне знання). Соціологія ж — на його думку перебуває на межі між цими двома сферами.
Головним інструментом пізнання у Макса Вебера є “ідеальні типи”. Це такі конструкції, схеми соціальної дійсності, які існують в уяві науковців.
Макс Вебер оперував такими ідеальними типами, як: “капіталізм”, “бюрократія”, “релігія”, “ринкова економіка” та ін.
Сорокін – Теорія соціальної мобільності
Вихідним моментом дослідження соціальної мобільності в Сорокіна виступає поняття “соціальний простір”, яке трактується ним як “деякий всесвіт, що складається з народонаселення Землі”. Цей соціальний простір неоднорідний і багатогранний і кожен індивід займає в ньому визначене “соціальне становище”, яке формується шляхом взаємодії з іншими індивідами і групами індивідів.
Суспільство П.Сорокін визначає як сукупність людей, котрі перебувають у процесі спілкування і взаємодіють в одному соціокультурному просторі.
Парсонс – американський соціолог-теоретик, засновник школи структурного функціоналізму.
Згідно теорії Парсонса (Теорія структурного функціоналізму), реальність має системний характер і завдання теорії полягає у тому, щоб побудувати несуперечливі схеми, у які вкладається усе накопичене знання, і встановити логічні зв’язки між усіма попередніми теоретичними побудовами соціологів. Тому основна частина робіт Парсонса присвячена пристосуванню інших теорій і результатів чужих досліджень до власної термінологічної системи.
Центральне поняття соціальної структури — рівновага. Суспільство в рівновазі — суспільство без конфлікту, в якому кожен виконує свою функцію, знає свою роль. Повної рівноваги досягнути неможливо, але суспільство повинно до цього прагнути.