Рівні соціальної реальності

Рівні соціальної реальності

Мікро- та макрорівні соціальної реальності.

Модель соціальної реальності може бути представлена у вигляді двох континуумів: макро– і мікроконтинууму. Зміст і характер взаємодій цих континуумів становить динамічну якість соціальної реальності.

Послідовний ряд від мікро- до макрорівня соціальної реальності передбачає наявність наступних ланок: індивідуальності, або діючі особистості, їх взаємодію; соціальні групи, соціальні інститути та організації; типи суспільств; типи цивілізацій.

Головне завдання соціології при дослідженні різних ланок соціальної реальності та їх взаємодії один з одним полягає в тому, щоб виявляти і науково обґрунтовувати механізми переходу від індивідуального до соціального, збалансованості або дисбалансованості в поведінці різних мікро- і макросистем, з’ясовувати мотиви і стимули поведінки цих систем, їх ефективність.

Об’єктивний і суб’єктивний рівні соціальної реальності.

Об’єктивний рівень означає, що те чи інше соціальне явище існує або, кажучи словами Дюркгейма, є «річчю». Цей рівень складають діючі особистості, соціальні дії та взаємодії, структури управління, закони, соціальні та економічні інститути; різні державні органи.

Суб’єктивний рівень складають явища, які не мають «речового» існування: розумові процеси, соціальні установки, норми, цінності та ціннісні орієнтації та ін.

Однак деякі соціальні явища неможливо віднести тільки до об’єктивних або тільки до суб’єктивних. У сфері соціальної реальності вони виступають одночасно і як об’єктивні, і як суб’єктивні. Так, сім’я, з одного боку, – це об’єктивне явище, а з іншого боку, вона ґрунтується на певній сукупності норм, ціннісних орієнтацій, соціальних установок та ін. Тому в соціології багато явищ розглядаються як об’єктивно-суб’єктивні, а не як дві взаємовиключні протилежності.