Поняття, риси і завдання адміністративного права


Адміністративне право - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, яка характеризується комплексним характером. Вона посідає своє чільне місце в системі права й відрізняється від інших галузей права предметом і методом правового регулювання.

Управлінська природа адміністративного права наповнюється такими рисами:

1) виконавчо-розпорядчий характер;

2) підзаконність;

3) масштабність і універсальність;

4) ієрархічність;

5) безпосередньо організуючий характер;

6) обов'язковістю її рішень для будь-якої іншої влади;

7) моноцентричністю (тобто наявністю єдиного центру прийняття владних рішень)

8) легальністю застосування сили у межах держави

При цьому провідною рисою публічного управління є його виконавчо-розпорядчий характер, що охоплює два взаємопов’язані напрямки – виконавчу та розпорядчу діяльність.

Адміністративне право як невід’ємна складова правової системи України виконує відповідальні завдання, оскільки за Конституцією України основний обов’язок держави – це закріплення і захист прав і свобод людини та громадянина, а тому відправною точкою у визначенні головного місця серед завдань адміністративного права посідає правове забезпечення суб’єктами публічного управління конституційних прав і обов’язків громадян .

Таким чином, основними завданнями адміністративного права є:

1) забезпечення публічних суб’єктивних прав, свобод та законних інтересів приватних фізичних і юридичних осіб;

2) забезпечення нормального функціонування публічних інститутів;

3) поетапне приведення стандартів публічного управління в Україні до вимог правової системи Європейського Союзу;

4) забезпечення розвитку засад громадянського суспільства в Україні – одночасно як мети та засобу функціонування всієї державно-правової дійсності;

5) розвиток конституційно-правових засад із надання адміністративних сервісних послуг;

6) розвиток адміністративно-правових засад запобігання та протидії корупції;

7) забезпечення попередження (профілактики) правопорушень засобами адміністративного права;

8) сприяння фізичним та юридичним особам у публічному забезпеченні безпечними продуктами харчування, якісними промисловими товарами та послугами;

9) створення належних умов для організації та функціонування органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;

10) виключення в діяльності виконавчих органів бюрократизму, свавілля, зловживань, недбалості та некомпетентності.


Гість, залишиш коментар?
Ім'я:*
E-Mail:


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 15
1  
Користувачів 124
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Ваш регіон ?