Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави і права - Крестовська Н.М.

Розділ 2

СОЦІАЛЬНІ ТА ІСТОРИЧНІ

ПЕРЕДУМОВИ БУТТЯ ДЕРЖАВИ

І ПРАВА


2.1. Поняття суспільства, його структура та інститути

Як зізнається американський соціолог Нейл Смелзер: «учені стикаються з труднощами, визначаючи сутність поняття «суспільство». Не менш складним є поняття соці­ального. Латинське дієслово «socio» означає з'єднати, об'єднати, затівати спільну працю. Тому можна визначити суспільство (соціум) як об'єднання людей, засноване на діяльнісній взаємодії.

Суспільство має соціальну структуру, що включає дрібніші об'єднання людей соціальні спільноти. Соці­альна спільнота — відносно цілісна сукупність індивідів, яка відзначається спільністю інтересів і засобів діяльно­сті, близькістю поглядів і вірувань. Найважливіші спіль­ноти сім'я, громада, стан, клас, народ, нація.

Суспільство та людина нерозривно пов'язані між собою. Поза суспільством розвиток та існування людини неможливі. Суспільство виникає одночасно як середовище і механізм задоволення життєвих потреб людини. Відповідно до цих потреб у будь-якому суспільстві складаються соціальні інститути. Соціальний інститут — відносно стійка сукупність норм, статусів, ролей і цінностей, яка задовольняє певну життєво важливу суспільну потребу. Найважливіші соціальні інститути:

1) інститут сім'ї — забезпечує фізичне та соціальне від­творення людини;

2) інститут економіки — забезпечує виробництво мате­ріальних благ, тобто засобів існування людини;

3) інститут освіти та науки забезпечує отримання, накопичення та передачу інформації;

4) інститут духовності (релігія, нерелігійні типи світо­гляду, мистецтво, філософія) задовольняє духовні потре­би людини;

5) інститут управління (влада, держава, право та інші соціальні норми) забезпечує взаємодію індивідів, безпе­ку суспільства та людини, громадський порядок.

У різні періоди історичного розвитку суспільство набу­вало різноманітних форм, змінювалася його структура. Первісне суспільство не знало соціальної стратифікації, тобто розшарування за певними ознаками (за рівнем освіти, заняттями, прибутками, релігійною належністю, психоло­гією, походженням тощо). Тому первісне суспільство могло існувати без держави. Інститут управління був представле­ний владою, яка мала неполітичний характер (влада ста­рійшини, вождя, народного зібрання).

З переходом до цивілізованої форми існування суспіль­ство стає соціально неоднорідним. У ньому складаються відносно самостійні спільноти: касти, стани, класи. Стратифіковане суспільство внутрішньо суперечливе: інтереси раба прямо протилежні інтересам рабовласника, бідні та багаті переслідують у житті різні цілі тощо. Світовий досвід свідчить, що запобігти самознищенню неоднорідного су­спільства може тільки державна організація. Держава ви­никає як соціальний інститут, покликаний протистояти асоціальним, руйнівним силам, керувати виконанням загальноважливих справ, забезпечувати внутрішню та зов­нішню безпеку суспільства.

< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Теорія держави і права - Крестовська Н.М.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter