Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави і права - Крестовська Н.М.

2.8. Історичні типи держав

Держава, як і суспільство, є продуктом історичного роз­витку людства, що й зумовлює формування історичної ти­пології держав. Існує кілька основних підходів до історич­ної типології держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний.

Із погляду формаційного підходу головною ознакою, що визначає історичний тип держави, є тип соціально-еконо­мічних відносин, що склалися в суспільстві. Формація це історичний тип суспільства, заснований на певному спосо­бі виробництва (соціально-економічних відносинах). Авто­ри формаційного підходу (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін) вважали спосіб виробництва базисом, а державу, право, релігію, мораль, мистецтво — надбудов­ними, похідними від базису явищами. Тому, із їхньої точки зору, історичний тип держави зумовлений типом соціально-економічних відносин. Наприклад, якщо в суспільствіпанують рабовласницькі соціально-економічні відносини, це означає, що держава є рабовласницькою і захищає пере­важно інтереси рабовласників.

Маркс виділяв такі історично існуючі формації (і відпо­відні ним типи держави): рабовласницька, феодальна, бур­жуазна. В майбутньому, з погляду Маркса, в результаті соціалістичної революції має виникнути держава диктату­ри пролетаріату, яка приведе до відмирання держави і права як не потрібних у комуністичному суспільствіявищ.

Із позицій цивілізаційного підходу (Микола Данилевський, Арнольд Тойнбі, Освальд Шпенглер) історія люд­ства — це історія народження, розвитку і згасання за­мкнутих, локальних цивілізацій. Кожна з цивілізацій своєю основою має перш за все духовний початок («велику ідею», за виразом Тойнбі): своєрідну релігію та культуру,національну психологію. Кожна з цивілізацій має харак­терний тільки для неї тип держави.

Якщо з погляду Маркса всі народи Землі і всі держави пройшли (або пройдуть) одні й ті ж стадії розвитку, то з погляду Тойнбі цивілізації ніяк не пов'язані між собою і практично не впливають одна на одну. Тойнбі включав до числа локальних цивілізацій єгипетську, китайську, ел­лінську, західну, православну, мексиканську та інші циві­лізації, що породили відповідний тільки їм історичний тип держави.

Технократичний підхід (Герберт Спенсер, Уолтер Ростоу, Деніел Белл) дотипології держави заснований на пріоритеті рівня розвитку технології, який визначає тип суспільства і держави. Прихильники цього підходу виді­ляють три рівні розвитку технології: аграрний, промисло­вий (індустріальний) та постіндустріальний (інформацій­ний). Аграрний тип технології побудований на позаеконо­мічному примусі до праці, наприклад, на рабстві, кріпацтві. Цьому технологічному рівню відповідає деспотична держа­ва. Індустріальний тип технології вимагає свободи та ініці­ативи особи. Йому відповідає ліберальна держава, що ви­знає свободу і юридичну рівність людей. Сучасним інфор­маційним технологіям, що залучають до виробництва і управління переважну більшість населення, відповідає демократична держава.

Кожний підхід до історичної типології держави має свої сильні і слабкі сторони, по-своєму висвічуючи різні аспекти складного шляху розвитку суспільства і держави.

 


2.9. Похідне виникнення держав

Похідне виникнення держави відрізняється від первин­ного виникнення (походження) тим, що нова держава ви­никає не на порожньому місці, а на основі окремих елемен­тів колишньої держави і з використанням уже наявних готових моделей державності. Похідне виникнення держав має наступні варіанти:

1) ліквідація колишньої держави в результаті революції і виникнення нової держави (але на тій же території, на­селеній тим же народом). Прикладом тому може бути Пер­ша республіка у Франції, проголошена в *792 р., Російська Радянська Федеративна Соціалістична республіка, що виникла в результаті Жовтневої революції 1917 p.;

2) розділення держави. Таким шляхом виникли Чехія і Словаччина в результаті розділу федеративної Чехо-Словаччини, пострадянські держави в результаті розпаду СРСР;

3) сецесія частини держави і населення. Таким шляхом виникли Еритрея, що вийшлазі складу Ефіопії, Бангладеш, що вийшла із Пакистану;

4) об'єднання кількох держав. Прикладом може бути об'єднання НДР і ФРН в 1990 р.

5) виникнення держави в результаті національно-визвольного руху. Створення нових держав на руїнах колоніальних імперій (перш за все — Британської і Французької) стало найбільш поширеним способом створення держав у XX ст. Багато держав (Мозамбік, Алжир, Ангола, В'єтнам) виникли в результаті збройної боротьби, інші (Мадагаскар, Танзанія) домоглися незалежності від метрополій мирним шляхом. Деякі з народів, що добилися незалежності, мали власну державність у доколоніальний період (Індія, Єгипет), інші — ні. У будь-якому випадку й ті, й інші нові держави спочатку будувалися на державних моделях, що вже є у світі. Більшість нових незалежних держав орієнтувалися на державний лад колишньої метрополії, проте де-які проголошували своїм зразком соціалістичні держави. Надалі вони, як правило, відходили від спочатку обраних моделей.

Категорія: Теорія держави і права - Крестовська Н.М.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter