Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.

§ 4. Представники науки аграрного права України

Кожну науку, як вже зазначалося, потрібно розглядати як пев­ний процес дослідницької діяльності з відкриття та вироблення те­оретично систематизованих знань про дійсність. Наука аграрного права України як комплексна та спеціалізована юридична наука та­кож є процесом творчої дослідницької діяльності вчених-юристів. Саме завдяки їх самовідданій та наполегливій праці формується те­оретичний рівень аграрно-правової науки — висуваються наукові гіпотези, формулюються поняття, категорії, створюються теорії та концепції розвитку аграрно-правових відносин, явищ та цілих пра­вових інститутів та їх систем, а також розробляються практичні ре­комендації щодо вдосконалення правового регулювання аграрних відносин, які, у свою чергу, генерують подальший розвиток вітчиз­няної аграрно-правової науки.

В Україні у сфері аграрно-правової науки нині плідно працюють доктори юридичних наук і професори.

Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. 3. Янчук, заслужений представник української аграрно-правової науки, має понад 150 публікацій, брав участь у написанні 6 підручників з основ права, 2 підручників з радян­ського права. Під науковим керівництвом В. 3. Янчука та у спів­авторстві видано юридичні довідники для працівників сільського господарства 1968, 1972, 1982, 1986 рр., а також "Науково-прак­тичний коментар Примірного Статуту колгоспу" 1988 р. 1963, 1968, 1978 рр. за ініціативою вченого та у співавторстві з ним ви­дано "Збірники колгоспного законодавства", а в 1972 і 1979 рр. — "Збірники земельного законодавства". Важливе значення для ста­новлення та розвитку аграрно-правової науки мали також підруч­ники із земельного та колгоспного права, видані за редакцією ав­тора.

У своїй дисертації В. 3. Янчук грунтовно дослідив проблеми ма­теріальної відповідальності сторін за договором МТС із колгоспом (1954 р.) та теоретичні проблеми кодифікації законодавства про колгоспи (1969 р.). Особливо слід відзначити внесок ученого в дос­лідження загальнотеоретичних проблем колгоспного права, здій­снені у монографічній та дисертаційній формах.

Поряд із згаданими науковими працями, В. 3. Янчук грунтовно проаналізував правові питання відповідальності колгоспників за порушення трудової дисципліни, проблеми колгоспної власності та її правової охорони, правове становище спеціалістів колгоспів, со­ціальне страхування колгоспників тощо.

Нині В. 3. Янчук досліджує теоретичні проблеми аграрного права в умовах здійснення аграрної та земельної реформ, проб­леми правового забезпечення нових аграрно-правових інститутів тощо.

Особливо треба підкреслити вагомий внесок В. 3. Янчука у під­готовку першого в Україні підручника "Аграрне право України", який має вже 2 видання. 2001 р. за редакцією В. 3. Янчука вийшов друком практикум з аграрного права України, в якому розгляда­ються особливості земельних відносин, зокрема земель сільсько­господарського призначення. Вчений є також співавтором науко­во-практичного коментарю до ЗК.

Крім того, В. 3. Янчук — ініціатор створення ряду наукових юридичних центрів та навчальних закладів, в тому числі в Націо­нальному аграрному університеті.

Засновником науки та навчальної дисципліни з правової охорони природи в Україні є доктор юридичних наук, професор В. Л. Мунтян. 1960 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступе­ня кандидата юридичних наук на тему: "Адміністративно-правова охорона колгоспної власності", в якій вперше в науці колгоспно­го права здійснив комплексне дослідження проблем адміністратив­но-правової охорони власності колгоспів. У монографічній формі вчений з'ясував правові питання діяльності міжколгоспних об'єд­нань. Важливе значення для розвитку науки аграрного права має його наукове монографічне дослідження "Правова охорона грунтів Української РСР" (1965 р.) та колективна монографія (у співав­торстві з Ц. В. Бичковою) "Правове регулювання водних відносин в УРСР" (1966 р.). В. Л. Мунтян дослідив також проблеми права колгоспної власності, правові форми відповідальності службових осіб колгоспів тощо.

1975 р. учений захистив дисертацію на здобуття наукового сту­пеня доктора юридичних наук на тему: "Правовые проблеми рационального природопользования". На дисертаційному рівні (а та­кож у монографічній формі — 1973 р.) він здійснив спеціальне комплексне дослідження правових та організаційних питань при­родокористування.

В. Л. Мунтян є автором понад 120 наукових праць, з яких 10 — монографії і навчальні посібники. Ним докладно проаналізовано правові проблеми раціонального природокористування та правової охорони природи, питання юридичної відповідальності у галузі охорони довкілля тощо. Значну увагу автор приділяє також проб­лемам правового регулювання суспільних відносин у сфері сіль­ськогосподарського виробництва. Так, він розробив окремі право­ві інститути колгоспного та земельного права. Зокрема, вчений є автором 3 монографій та 9 статей з питань колгоспного та земель­ного права, співавтором науково-практичного коментарю ЗК.

Надзвичайно важливим для розвитку науки аграрного права Ук­раїни є науковий доробок академіка Академії правових наук Укра­їни, члена-кореспондента НАН України, доктора юридичних наук, професора В. І. Семчика. Вчений є автором понад 300 наукових праць, з яких 5 індивідуальних монографій, розділи до 21 колектив­ної монографії, до 4 підручників і навчальних посібників, до 15 до­відників, колективних науково-практичних коментарів.

Вагомий внесок свого часу він зробив у розвиток науки колгос­пного права. Зокрема, ним глибоко розроблено теоретичні засади правового становища спеціалістів колгоспу, майнових відносин у колгоспах тощо.

Нині автор послідовно досліджує проблеми правового регулю­вання майнових відносин у сільському господарстві, виробничо-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств та ви­робничих об'єднань, організаційно-правові форми спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва, основні аспек­ти розвитку законодавства про господарську діяльність і власність в АПК України тощо. Так, у монографії "Имущественные правоотношения в сельском хозяйстве" (1984 р.) В. І. Семчик дослідив майнові правовідносини, базуючись на правомочностях власника щодо володіння, користування й розпорядження майном з позиції управління ним. Наукові висновки вченого згодом були втілені у докторській дисертації на тему: "Проблеми организационно-правового обеспечения рационального использования имущества сельскохозяйственных предприятий в условиях АПК" (1985 р.).

Особливо слід відзначити науковий доробок автора з питань сільськогосподарської кооперації. В. І. Семчик є автором монографічного дослідження "Кооперація и право" (1991 р.) в якому він проаналізував правові основи розвитку кооперації в Україні, що мало важливе значення для становлення та розвитку нового право­вого інституту аграрного права України — сільськогосподарської кооперації.

Значною для розвитку науки аграрного права України є науко­ва діяльність В. І. Семчика з підготовки підручників з аграрного та кооперативного права. Крім того, за редакцією вченого 1998 р. ви­дано колективну монографію "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності", в якій В. І. Семчик всебічно проаналізу­вав проблемні аспекти процесу розвитку законодавства про госпо­дарську діяльність в АПК України.

2001 р. за редакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича було ви­дано перший в Україні академічний курс земельного права Украї­ни, а в 2003 р. — за редакцією вченого видано науково-практич­ний коментар до ЗК.

Істотним внеском у розвиток аграрно-правової науки та юри­дичної науки в цілому є науковий доробок академіка НАН Украї­ни, доктора юридичних наук, професора Ю. С. Шемшученка, який, аналізуючи проблеми охорони навколишнього природного середовища, досліджує їх також стосовно сільського господарства. Важливе значення має розробка автором теоретичних засад розвит­ку сучасного законодавства України.

На дисертаційному рівні вчений дослідив організаційно-право­ві проблеми державного управління охороною навколишнього при­родного середовища (1979 р.).

Ю. С. Шемшученко є автором понад 650 наукових праць, зок­рема 14 індивідуальних і колективних монографій. У них учений досліджує правові проблеми охорони довкілля, а також правове ре­гулювання суспільних відносин в АПК.

Особливо важливою для розвитку науки аграрного права Укра­їни діяльність Ю. С. Шемшученка з підготовки колективних мо­нографій з аграрно-правових питань: "Правовые вопросн деятельности производственных агропромышленных обьединений" (1983 р.), "Производственно-хозяйственные связи в агропромышленном комплексе (организационно-правовые вопросы)" (1988 р.)', "Агропромисловий комплекс: правові питання" (1992 р.) тощо.

Сьогодні вчений бере активну участь у дослідженні правових засад та науковому обгрунтуванні таких нових правових інститутів аграрно­го права України, як інститут аграрної та земельної реформ, приват­ної власності на землі сільськогосподарського призначення тощо.

Ю. С. Шемшученко є співавтором підручника із земельного пра­ва (2001 р.) та науково-практичного коментарю до ЗК (2003 р.).

Слід зазначити, що автор зробив значний внесок у дослідження юридичної науки в Україні, її історії та перспектив розвитку.

Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України В. І. Андрейцев є ав­тором понад 230 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 7 монографій, 4 підручників та 3 навчальних посібників, 3 збірок актів екологічного законодавства України, низки розділів у складі авторських колективів інших наукових видань та коментарів до за­конодавства. За його участю розроблено понад 50 законопроектів.

Основним предметом дослідження В. І. Андрейцева є екологіч­не право, право екологічної безпеки. Одночасно автор приділяв ува­гу правовим проблемам аграрного сектора економіки, в тому числі проблемам раціонального природокористування в АПК, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві тощо. У монографії "Правовое обеспечение рационального природопользования предприятий и обьединений АПК" учений з'ясував особливості державно-правового механізму забезпечення раціональ­ного природокористування аграрних суб'єктів, заходи юридичної відповідачьності за порушення правил і норм використання земель­них, водних, лісових та інших природних ресурсів тощо.

Нині одним із основних напрямів наукової діяльності В. І. Анд­рейцева є дослідження проблем правового забезпечення земельної реформи, приватизації земель, удосконалення земельного законо­давства тощо.

Вчений є співавтором першого в Україні підручника з аграрно­го права, академічного курсу земельного права України, науково-практичний коментар до ЗК 2003 р.

Особливо слід відзначити одну з останніх його праць — навчально-практичний посібник "Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні", в якому зібрані різночасові науко­ві доробки автора щодо різних аспектів реформування земельних правовідносин в Україні.

Істотне значення для подальшого розвитку науки аграрного права України та вдосконалення земельного й аграрного законо­давства мають наукові дослідження В. І. Андрейцева правових проблем приватизації земель в Україні, права власності на землю та інші природні ресурси. Автор уперше в аграрно-правовій науці грунтовно дослідив особливості реформування земельних правовід­носин з точки зору додержання екологічних вимог, зокрема норм і нормативів екологічної безпеки.

Праці В. І. Андрейцева присвячені також проблемам реформу­вання юридичної науки та освіти в Україні. Як зазначається в літе­ратурі, "вчений зробив значний особистий внесок у розвиток пра­вової науки та її організацію".

Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії аграрного права України зробила також доктор юридичних наук, професор Н. І. Титова, яка є автором понад 200 наукових праць, з яких 6 індивідуальних монографій, 2 розділи в колективній монографії, 2 розділи в підручнику, рецензування 3 підручників (із сільськогос­подарського та аграрного права України).

Наукові дослідження Н. І. Титової мали істотне значення для становлення та розвитку науки правової охорони природи України (згодом — науки екологічного права). Зокрема, вчена є авторкою першого в Україні навчального посібника "Правова охорона при­роди Української РСР" (1965 р.). 1973 р. вона підготувала моног­рафію "Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи", якою було покладено початок подальшим досліджен­ням питань екологічної відповідальності у правовій науці та запо­чатковано "Львівську наукову школу" в цій галузі.

Починаючи з 70-х рр. і донині вчена у монографічній та інших наукових формах послідовно досліджує теоретичні проблеми аграр­ного права. Зокрема, Н. І. Титова розробила загальні теоретичні положення про сутність аграрного права як комплексної, інтегро­ваної та спеціалізованої галузі права; поняття аграрного законо­давства та його співвідношення з аграрним правом; роль земельних і трудових відносин (у їх взаємозв'язку) як основоположних сус­пільних відносин у системі аграрних відносин; значення уніфікова­них комплексних спеціалізованих правових інститутів для форму­вання аграрного права на прикладі інституту матеріальної відпові­дальності.

Вчена 1978 р. опублікувала одну з перших в Україні монографій з теорії аграрного права "Материальная ответственность работников сельскохозяйственньх предприятий", в якій на матеріалах інс­титутів матеріальної відповідальності за колгоспним і трудовим за­конодавством з'ясувала загальні та специфічні особливості аграр­ного права не лише як комплексної та інтегрованої, але й як спе­ціалізованої галузі в системі права, розкрила фактори її формуван­ня та розвитку, сформулювала основні теоретичні поняття, струк­туру, зміст. Фактично авторка вперше виробила теоретичний підхід до поняття аграрного права через систему уніфікованих правових інститутів.

У монографії "Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекти)" Н. І. Титова обгрунтувала розуміння предмета, змісту та процесу формування галузі аграрного права, з'ясувала структуру та предметну специфіку аграрних відносин.

Нині вона розробляє теорію сучасного аграрного законодавства України, його основні принципи та конституційні засади, шляхи і напрями розвитку та вдосконалення, в тому числі й подальшої ко­дифікації.

Особливе значення мають наукові праці Н. І. Титової, де вона досліджує новий правовий інститут аграрного права України — фермерського господарства. Вчена є автором 2 монографій, прис­вячених правовому статусу фермерських господарств — "Фермер і закон'" (1996 р.), "Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді" (1998 р.) в яких на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування нею визна­чено поняття фермерського господарства, сформульовано його юридичні ознаки як специфічного аграрного суб'єкта, проаналізо­вано його правовий статус.

Поряд із дослідженням правових проблем розвитку фермерства в Україні, авторка також з'ясовує правове становище інших аграр­них суб'єктів, зокрема сільськогосподарських кооперативів, об­ґрунтовує потребу чіткого законодавчого закріплення прав членів цих структур. Н. І. Титова досліджує також соціальний статус се­лянства та проблеми правового забезпечення його прав, чим запо­чатковує новий напрям наукових розробок у системі аграрно-правової науки.

Значну увагу вона приділяє правовим проблемам розвитку зе­мельного законодавства. Вчена аналізує особливості земель як спе­цифічного об'єкта правової регламентації і на цій підставі робить висновок про необхідність розуміння права власності на землі сіль ськогосподарського призначення як особливої й самостійної юри­дичної категорії. У ході розробки нового ЗК вона сформулювала принципові засади основного кодифікованого акта земельного за­конодавства, розкрила його структуру, зміст та межі правового ре­гулювання, а згодом — проаналізувала позитивні та негативні ри­си прийнятого 2001 р. ЗК.

Н. І. Титова є співавторкою практикуму з аграрного права Ук­раїни (2001 р.). 2001 р. вона видала бібліографію з аграрного та зе­мельного права України.

Вагомий внесок у розвиток науки аграрного права зробив член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор О. О. Погрібний, який є автором понад 140 науко­вих праць, з них 17 — індивідуальні та колективні монографії; спі­вавтором 10 підручників, а також понад 30 навчально-методичних робіт. Напрямами наукової діяльності вченого є земельне, аграрне, екологічне та кооперативне право.

У монографічній та інших формах він досліджує правовий ста­тус нових суб'єктів аграрних відносин — фермерських госпо­дарств. О. О. Погрібний є автором першої в Україні монографії, присвяченої правовим проблемам функціонування фермерських господарств, —- "Селянські господарства і оренда (організаційно-правові питання)" (1992 р.), в якій він дослідив правові питання створення фермерських господарств, основи землеволодіння й зем­лекористування громадян, що займаються селянським господарс­твом, власності цих господарств. Цією самою монографією фак­тично започатковано важливий напрям теоретичних досліджень нового правового інституту — сільськогосподарської оренди.

Нині, поряд із дослідженням згаданих проблем, учений вивчає також правові питання права власності та організаційно-правових форм господарської діяльності в АПК, правові основи управління агропромисловим комплексом та аграрними підприємствами, пи­тання юридичної відповідальності за порушення аграрного законо­давства, реформування земельних відносин тощо.

Професор О. О. Погрібний зробив значний внесок у розвиток науки аграрного права України, взявши участь у підготовці підручників з аграрного та земельного права. 2000 р. у Харкові за його редакцією видано 2 навчальні посібники — "Аграрное, земельное и зкологическое право Украины", які містять загальні та особливі частини трьох навчальних дисциплін.

Вчений є одним з авторів науково-практичних коментарів ЗК, виданих у Харкові (2002 р.) та Києві (2003 р.). За його редакцією 2000 р. було видано книгу із земельного законодавства України (Одеса), а в 2001 та 2002 рр. — підручник із земельного права Ук­раїни (російською та українською мовами).

Доктор юридичних наук, професор Ц. В. Бичкова (Боцян) пос­лідовно досліджує правові проблеми розвитку аграрного сектора економіки.

Велике значення мають її праці з проблем розвитку колгос­пного законодавства, зокрема монографія "Нове в статутах сіль­ськогосподарських артілей", яка вийшла друком ще 1958 р. 1966 р. Ц. В. Бичкова у співавторстві з В. Л. Мунтяном підготувала моног­рафію, присвячену правовому регулюванню водних відносин.

Згодом вчена, поряд із деякими питаннями теорії аграрного права, розробляє конкретні правові інститути аграрного права, вивчає актуальні питання взаємовідносин колгоспів і державних підприємств, виробничо-господарське кооперування в сільському господарстві та АПК.

Вона грунтовно проаналізувала договірні відносини між сіль­ським господарством і промисловістю Зокрема, у монографії "Договор в производственно-зкономических связях между сельским хозяйством и промышленностью". Ц. В. Бичкова з'ясувала право­ві питання сільськогосподарської спеціалізації цивільно-правових договорів та їх нормативно-правового забезпечення, виділила ос­новні особливості договорів із реалізації сільськогосподарської продукції, матеріально-технічного забезпечення та виробничо-тех­нічного обслуговування сільськогосподарських підприємств тощо. Нині вчена досліджує правові проблеми співвідношення цивіль­ного та аграрного законодавств. При цьому вона доводить потребу правового регулювання сільськогосподарської діяльності за допо­могою спеціалізованих правових інститутів аграрного права.

Актуальними є дослідження ІД. В. Бичкової інституту права влас­ності, зокрема в аграрному секторі економіки. Важливим аспектом її наукової діяльності є аналіз проблем державного регулювання сільського господарства. Поряд з іншими авторами вона послідов­но обстоює позицію щодо необхідності державної підтримки сіль­ськогосподарських товаровиробників.

Ц. В. Бичкова зробила також значний внесок у розвиток сучас­ної аграрно-правової науки в частині дослідження проблем законо­давчого забезпечення ефективної діяльності державних і колектив­них сільськогосподарських підприємств, реалізації сільськогоспо­дарської продукції, зовнішньоекономічної діяльності аграрних суб'єктів, розв'язання продовольчої проблеми в країні тощо.

Вчена є співавторкою першого в Україні підручника з аграрно­го права.

Доктор юридичних наук, професор В. С. Шелестов досліджує окремі інститути колгоспного та аграрного права. Поряд з цим уче­ний аналізує загальнотеоретичні проблеми аграрного права як га­лузі права.

Зокрема, В. С. Шелестов у своїх працях розглядає аграрне право як самостійну галузь права, досліджує його предмет та метод, фор­мулює основні поняття тощо. Вчений сформулював також головні напрями розвитку та вдосконалення аграрного законодавства.

За його участю 1981 р. видано підручник із земельного права. В. С. Шелестов також є співавтором першого в Україні підручника з аграрного права, в якому він з'ясовує особливості реорганізації та лік­відації аграрних суб'єктів, правове регулювання виробничо-господар­ської та фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Доктор юридичних наук, професор І. О. Середа зробив значний внесок у розвиток науки колгоспного права і тим самим сприяв створенню фундаментальної теоретичної бази для подальшого роз­витку аграрно-правових досліджень в Україні. Вчений дослідив суб'єктивні права та обов'язки членів колгоспу, правові засоби захисту прав членів колгоспу тощо. І. О. Середа розробив також пра­вові засади аграрного землекористування.

1974 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: "Теоретические проблемы субъективных прав и обязанностей членов колхоза в условиях развитого социализма", в якій, на основі з'ясування суті та юридич­ної природи членських відносин у колгоспах, здійснив комплек­сне, систематизоване дослідження суб'єктивних прав та обов'яз­ків членів колгоспу. Наукові висновки вченого із згаданих питань викладені також у монографії "Права і обов'язки членів колгос­пу" (1974 р.), які є актуальними і для сучасної науки аграрного права України.

І. О. Середа є співавтором першого в Україні підручника з аг­рарного права (1996 р.).

Доктор юридичних наук, професор 3. А. Павлович був відомим ученим-правознавцем. Він — автор понад 120 наукових праць, уто­му числі 3 індивідуальних монографій, підручників, книг, довідни­ків, 5 брошур, які є значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних засад аграр­ного й адміністративного права, державного управління, зокрема управлінню агропромисловим комплексом.

Автор досліджував переважно проблеми розвитку агропромис­лового комплексу та його правового забезпечення, питання матері­альної відповідальності в колгоспному праві, організаційно-право­ві проблеми керівництва сільським господарством та виробничо-господарськими зв'язками в АПК, а згодом — державно-правового регулювання сільського господарства.

На дисертаційному рівні вчений вперше в аграрно-правовій науці дослідив теоретичні та практичні проблеми вдосконалення управління агропромисловим комплексом (1989 р.) Згадані проблеми були також з'ясовані автором у монографічній формі (1984 р.), де ним були поставлені та вирішені організаційно-правові питання удосконалення діяльності органів державної влади і управління, органів господарського управління у сфері АПК, підвищення ефективності правового регулювання їх фун­кціонування.

3. А. Павлович висловив думку про формування агропромисло­вого законодавства та доцільність його кодифікації у формі закону "Про агропромисловий комплекс країни". Цю ідею він докладно розвинув у подальших працях, зокрема в колективній монографії "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.).

3. А. Павлович був також співавтором першого в Україні під­ручника з аграрного права, в якому він розкрив питання державно­го регулювання сільського господарства.

Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. К. Попов спочатку досліджував проб­леми цивільного права, згодом — земельного та екологічного права. Багато уваги він приділяє питанням правового забезпечення реалі­зації екологічних інтересів громадян та юридичних осіб. Автор взяв участь у розробці навчальних та навчально-методичних посібників із природоресурсового та екологічного права.

Вчений на монографічному рівні всебічно проаналізував дого­вірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва. У праці "Договорные отношения и зффективность сельскохозяйственного производства" він обгрунтував поняття договорів у сфері сільськогосподарського виробництва, виділив та проаналізував їх види, сформулював особливості договірних відносин в АПК тощо. Правовому регулюванню відносин міжгосподарської кооперації присвячена його монографія "Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации".

Крім того, В. К. Попов дослідив правове становище виробни­чих об'єднань у сільському господарстві, питання забезпечення ме­ліорації земель у сільському господарстві тощо.

Доктор юридичних наук, професор Ю. О. Вовк є автором чис­ленних наукових досліджень із колгоспного, земельного та еколо­гічного права, зокрема 70 друкованих праць, з яких 2 монографії. Він є також співавтором багатьох підручників і навчальних посіб­ників з колгоспного, земельного та екологічного права.

Вчений вперше в юридичній науці дослідив договірні відноси­ни колгоспів з організаціями і підприємствами. У 1962 р. вийшла друком його монографія "Договорные отношения колхозов с организациями и предприятиями".

Значну увагу автор приділяв також аналізу колгоспних трудових правовідносин. У монографії "Колхозное трудовое правоотношение" (1972 р.) Ю. О. Вовк обгрунтовано довів відносну самостій­ність колгоспних трудових правовідносин.

Поряд із названими проблемами, вчений досліджував й інші ас­пекти правового регулювання суспільних відносин у сільському господарстві, а саме: актуальні проблеми права користування гро­мадян і організацій; правові питання оплати праці колгоспників; проблеми матеріально-технічного постачання сільського госпо­дарства; правові проблеми охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, у навчальному посібнику "Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды" (1986 р.) автор послідовно доводить самостійне існування відповідної галузі права, розкриває її особливості та зміст.

Кандидат юридичних наук, професор І. А. Дмитренко у 1960 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правове регулювання оплати праці в колгоспах на новому етапі розвитку колгоспного ладу".

Науковими інтересами вченого є екологічне, земельне та аграр­не право. В його доробку 107 наукових праць, з яких 7 монографій, 5 навчальних посібників, 3 розділи у складі авторських колективів інших наукових видань. 2001 р. І. А. Дмитренко видав підручник з екологічного права України.

Він розробляє й правові інститути колгоспного права, зокрема правове забезпечення діяльності колгоспів, їх соціально-економіч­ного розвитку, правові питання охорони майнових, земельних прав колгоспів тощо. Велику увагу автор приділяє також проблемам пра­вової охорони земель.

Одна з нових його монографій присвячена дослідженню зако­нодавчих основ земельних відносин (1993 р.), в якій вчений аналі­зує процес розвитку земельного законодавства України, його ефек­тивності, дає конкретні пропозиції щодо його вдосконалення.

Вагомий внесок у розвиток науки колгоспного права зробив доктор юридичних наук, професор В. В. Долежан. Учений, зокре­ма, захистив кандидатську дисертацію на тему: "Договорные отношения колхозов (на материалах Украинской ССР)" (1973 р.)

Згодом розглянув правові питання прокурорського нагляду за виконанням законів у сільському господарстві. В. В. Долежан є та­кож співавтором однойменного навчального посібника.

Ним написано понад 100 наукових праць, з яких 2 монографії, 12 навчальних посібників, 2 науково-практичних коментарі (у складі авторських колективів), 6 методичних рекомендацій, статті та тези виступів на наукових конференціях. З питань, які безпосе­редньо чи опосередковано стосуються аграрного права, вчений опублікував впродовж 1966-1989 рр. 19 статей в юридичних журна­лах, 3 — в газетах.

Значним внеском у розвиток науки аграрного права України є науковий доробок доктора юридичних наук, професора А. М. Ста-тівки в частині дослідження теоретичних проблем правового регу­лювання договірних відносин у системі АПК України.

1990 р. вчений захистив кандидатську дисертацію на тему: "Договор на выращивание в личних подсобных хозяйствах колхозников скота и птицы, принадлежащих колхозу".

1997 р. автор підготував індивідуальну монографію "Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка", а 1998 р. А. М. Статівка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на цю ж тему.

У названих працях учений обгрунтував положення про те, що до­говір в умовах ринку в системі АПК є об'єктивно необхідною фор­мою економічних зв'язків між його суб'єктами, сформулював загаль­не поняття такого договору, розкрив його зміст та специфічні риси, а також довів закономірність того, що в системі АПК ринкові відно­сини визначають виникнення нових видів договорів, які раніше не мали широкого застосування (попередній договір, договір про зов­нішньоекономічний обіг, договір на рекламні послуги) тощо.

Крім зазначених праць, А. М. Статівка підготував понад 30 ста­тей та публікацій, в яких дослідив окремі аспекти договірних від­носин у сфері агропромислового комплексу в сучасних умовах, зокрема з'ясував поняття та види правових гарантій суб'єктів дого­вірних відносин в системі АПК, проблеми договірної свободи в АПК, особливості окремих видів договорів аграрних суб'єктів, проблеми державного регулювання АПК тощо. Учений послідовно досліджує правове становище особистих селянських господарств громадян. Він є також співавтором навчального посібника "Аграр­не право", виданого в Харкові (1997 р.).

Доктор юридичних наук, професор М. В. Шульга захистив кан­дидатську дисертацію, присвячену проблемам удосконалення зе­мельного законодавства (1981 р.).

У дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридич­них наук та в своїх монографіях вчений всебічно дослідив сучас­ні проблеми правового регулювання земельних відносин у ринко­вих умовах (1998 р.). Автор уперше комплексно розглянув акту­альні теоретичні проблеми правового регулювання земельних від­носин у період утворення самостійної Української держави, фор­мування й розвитку ринкових відносин, проведення земельної ре­форми з урахуванням екологічного стану в країні. У своїй дисер­тації він обгрунтував соціально-еколого-економічну сутність зем­лі як об'єкта земельних відносин, необхідність формування інсти­туту правових гарантій земельних прав та новий підхід до кодифі­кації земельного законодавства, а також зробив інші важливі вис­новки.

У монографії "Актуальнне правовые проблеми земельних отношений в современных условиях"(1998 р.), вчений, розглядаючи землю як елемент єдиної екосистеми, пов'язаний з іншими об'єк­тами природи, докладно аналізує правові форми власності на зем­лю, організаційно-правові форми використання земель, правові га­рантії земельних прав тощо.

М. В. Шульга є співавтором підручника із земельного права (2001 р.) та коментарів до ЗК (2002 і 2003 рр.).

Доктор юридичних наук, професор А. М. Запорожець, поряд з проблемами господарського права, досліджує також правові питан­ня регулювання аграрних відносин в Україні.

Учений є автором близько 140 публікацій, 3 монографій, взяв участь у підготовці 4 колективних підручників. Зокрема, він є спів­автором підручника із земельного права (1981 р.), першого україн­ського підручника з аграрного права. Вагомим внеском у розвиток української земельно-правової науки є підготовка та видання вче­ним навчального посібника з аграрного права (1997 р.).

Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор А. П. Гетьман 1995 р. захистив дисер­тацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: "Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлен­ня і розвитку".

Вчений є автором понад 80 праць з питань земельного, еколо­гічного та природоресурсового права, серед них монографія "Процессуальные нормы и отношения в зкологическом праве", нав­чальні посібники "Екологічне право України", "Процесуальні пи­тання в природоресурсовому праві", "Вступ до теорії еколого-процесуального права України".

Особливо важливе значення для розвитку науки аграрного пра­ва України мають його дослідження з питань охорони навколиш­нього природного середовища у сільському господарстві.

А. П. Гетьман є співавтором коментарів до ЗК, виданих у Хар­кові (2002 р.) та Києві (2003 р.)

Доктор юридичних наук, професор Н. Р. Малишева — авторка понад 160 наукових праць, з яких 3 — індивідуальні монографії, 13 розділів у колективних монографіях, 6 брошур і довідників. Учена грунтовно дослідила економіко-правові питання екології, пробле­ми державного управління охороною навколишнього природного середовища, питання охорони довкілля від шумових впливів, а та­кож з'ясувала правові питання охорони навколишнього природно­го середовища від забруднення отрутохімікатами і мінеральними добривами, що застосовуються в сільському та лісовому госпо­дарствах.

Істотне значення мають наукові дослідження Н. Р. Малишевої сучасних проблем гармонізації екологічного законодавства в Євро­пі (1996 р.). Вчена брала також участь у підготовці підручника із земельного права (2001 р.) та науково-практичного коментарю до ЗК (2003 р.)

Велику цінність для науки екологічного та аграрного права мають дослідження доктора юридичних наук С. М. Кравченко. Ще 1977 р. вчена захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Имущественная ответственность за причинение вреда природним обьектам", а 1991 р. — докторську дисертацію на тему "Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия)".

Вона є авторкою понад 120 наукових праць, з яких 6 моногра­фій, 8 навчальних посібників, розділи у 4 підручниках, інших нау­кових виданнях.

У своїх працях С. М. Кравченко грунтовно проаналізувала пра­вові проблеми охорони довкілля, зокрема питання майнової та ма­теріальної відповідальності за порушення природоохоронного зако­нодавства, правові питання реалізації екологічного законодавства, соціально-психологічні аспекти правової охорони природи тощо.

В. П. Цемко у монографії "Право сільськогосподарського вико­ристання землі в Українській РСР" розглядає економіко-правові проблеми, принципи права сільськогосподарського використання земель. Автор досліджує також проблеми відшкодування збитків при вилученні земель для державних і громадських потреб, еколого-економічні аспекти охорони грунтів тощо. У 1992 р. вчений за­хистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук на тему: "Эколого-зкономическая зффективность охраныземельних ресурсов Украины".

В Україні працює велика група науковців у галузі аграрного права — кандидатів юридичних наук.

Кандидат юридичних наук, доцент Л. В. Бориславський є авто­ром понад 70 наукових праць, з яких 15 — розділи у підручниках і посібниках, 35 статей тощо. 1974 р. вчений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Ответственность за порчу земель сельскохозяйственного назначения", присвячену комплексному дослідженню всіх видів юридич­ної відповідальності за правопорушення, пов'язані зі псуванням зе­мель сільськогосподарського призначення. У своїй праці він дав за­гальну характеристику законодавства про охорону земель сільсько­господарського призначення, сформулював поняття правової охо­рони таких земель. Автор визначив також поняття та види псуван­ня земель сільськогосподарського призначення, виділив критерії і специфічні риси такого псування. На основі проведеного дослід­ження Л. В. Бориславський вніс обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення земельного законодавства про охорону земель від псування, які мають значення й нині.

Кандидат юридичних наук, доцент С. Ф. Василюк, який є пред­ставником львівської наукової школи, на дисертаційному рівні дослі див проблеми правового регулювання внутрішнього розпорядку в колгоспах, а також інші аспекти правового регулювання трудових від­носин у сільському господарстві. Вчений є автором понад 55 науко­вих праць, з яких 1 монографія, 2 брошури, 5 навчальних посібників.

С. Ф. Василюк узяв участь у підготовці першого українського підручника з аграрного права.

Кандидат юридичних наук, доцент В. В. Янчук був автором по­над 75 наукових праць, у тому числі монографій, наукових комен­тарів, юридичних довідників, навчальних посібників, збірників ак­тів законодавства, співавтором підручника "Кооперативне право".

У 1983 р. учений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правовой режим па-хотньїх угодий (на материалах Украинской ССР)". Він вперше в аграрно-правовій науці зробив теоретичний аналіз правового режи­му орних земель.

В. В. Янчук дослідив широке коло питань, зокрема щодо правової охорони земель сільськогосподарського призначення (1987 р.), право­вого забезпечення впровадження інтенсивних технологій в рослин­ництво (1990 р.) тощо. Важливе значення мають також його праці з проблем сучасного аграрного та земельного законодавства України. Вчений — співавтор першого в Україні підручника з аграрного права.

Кандидат юридичних наук, доцент І. М. Миронець 1955 р. за­хистив кандидатську дисертацію на тему: "Договор контрактации в советском праве". Це була перша наукова розробка договірних від­носин з контрактації сільськогосподарської продукції в післявоєн­ний період. Він є автором понад 100 наукових праць, виконаних ін­дивідуально та у співавторстві, серед яких підручник, навчальні по­сібники, брошури, розділи в колективних наукових працях, збірни­ки законодавчих актів, статті в періодичних виданнях.

Значний внесок у розвиток науки аграрного права України зро­бив кандидат юридичних наук, доцент В. В. Носік. Учений є авто­ром понад 60 наукових і науково-методичних праць, з яких 3 роз­діли підручника "Аграрне право України", посібник з правових пи­тань кооперації, довідники з питань проведення земельних аукціонів та тендерів в Україні, статті з питань аграрного, земельного, ко­оперативного права, навчально-методичні посібники з курсу аграр­ного та земельного права.

Поряд із дослідженням загальнотеоретичних проблем аграрного права України автор аналізує також окремі правові інститути цієї галузі. Зокрема, у кандидатській дисертації на тему: "Правовое регулирование рационального использования земель сельскохозяйственных предприятий агропромышленного комплекса (на материалах Украинской ССР)" (1986 р.) він дослідив правові засади сіль­ськогосподарського землекористування.

Нині вчений досліджує проблеми правового забезпечення інс­титутів аграрної та земельної реформ, права власності на землю, в тому числі правові засади формування ринку землі, паювання зе­мель, інші аспекти правового регулювання земельних відносин.

В. В. Носік (у співавторстві) вперше грунтовно дослідив проб­лемні та складні питання юридичної природи права на земельну частку (пай), підстави виникнення та припинення такого суб'єк­тивного права тощо. Він є автором практичного довідника "Право власності на землю в Україні" (1992 р.), співавтором навчального посібника "Право власності в Україні" (2000 р.) та практичного посібника "Придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення" (2002 р.).

Вчений брав також участь у підготовці підручника з аграрного права та коментарів до ЗК.

Проблеми сільськогосподарської кооперації у дисертаційній та монографічній формах проаналізував кандидат юридичних наук, доцент В. І. Федорович. Учений провів всебічний комплексний аналіз правових засад створення, реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів в Україні, дослідив теоретичні ос­нови сільськогосподарської кооперації, виділив основні етапи її розвитку тощо. Аналізуючи правові умови створення та організації сільськогосподарських кооперативів автор обгрунтував юридичні та специфічні ознаки сільськогосподарського кооперативу, сформу лював визначення його поняття, вирізнив загальні та спеціальні організаційно-правові умови створення сільськогосподарських коо­перативів тощо. Велику увагу він також приділив проблемам право­вого забезпечення еволюції відносин власності на землю в Україні.

Кандидат юридичних наук, доцент П. Ф. Кулинич у 1985 р. за­хистив кандидатську дисертацію на тему: "Правовое обеспечение рационального использования мелиорированых земель (на мате-риалах Украинской ССР)", в якій вперше в українській юридичній науці розглянув комплекс правових питань, пов'язаних із викорис­танням меліорованих земель у сільськогосподарському виробництві з позицій не тільки земельного, а й водного, цивільного та інших галузей права. Питанням правового забезпечення раціонального ви­користання меліорованих земель присвячена і монографія автора "Рациональное использование мелиорированньїх земель (вопросн правового обеспечения)" (1987 р.). Вчений дослідив також теоре­тичні та практичні проблеми правової охорони родючих грунтів.

Нині він є автором понад 70 наукових публікацій з проблем зе­мельного, аграрного, екологічного та цивільного права, серед яких — розділи в 10 колективних монографіях, остання з них — "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.). За ре­дакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича в Києві 2001 р. видано підручник із земельного права України.

Слід відзначити вагомий внесок П. Ф. Кулинича в розробку правових інститутів земельної реформи, права приватної власності на землю, участь у підготовці проекту нового ЗК. Вчений також є співавтором коментарів до ЗК, виданих у Харкові (2002 р.) та Ки­єві (2003 р.).

Проблеми правового забезпечення та розвитку окремих інститу­тів аграрного, земельного та екологічного права послідовно дослід­жує кандидат юридичних наук, доцент І. І. Каракаш. Він є автором понад 60 наукових праць із згаданих проблем, зокрема розділів під­ручника "Основи держави та права", навчального посібника "Ко­оперативне право", підручника "Екологічне право України". У 1979 р. вчений захистив кандидатську дисертацію на тему: "Теоретические вопросы правового регулирования обязанностей членов колхозов", у якій вперше в українській науці колгоспного права здійснив комплексний та системний аналіз основних питань пра­вового регулювання обов'язків членів колгоспів.

Крім того, вчений розглянув правові питання стягнення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, особам, що працюють в колгоспі, дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб колгоспів тощо.

Нині напрямами наукової діяльності автора є аналіз теоретич­них проблем права власності на природні ресурси; правове забез­печення земельної реформи; регіональні проблеми екології та їх подолання тощо. Він, зокрема, дослідив проблемні питання рефор­мування відносин земельної власності, реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств тощо.

Вчений є співавтором навчального посібника з аграрного, зе­мельного та екологічного права (2000 р.) та співавтором курсу лек­цій "Зкологическое право Украиньї", виданого у 2001 р. за його редакцією.

За редакцією І. І. Каракаша та О. О. Погрібного у 2001 р. вида­но підручник із земельного права. Вчений також є співавтором ко­ментарю до ЗК, що вийшов друком 2002 р. у Харкові.

Актуальні проблеми інституту права приватної власності на зем­лі сільськогосподарського призначення досліджує В. К. Гуревський (1999-2000 рр.). Зокрема, вчений у своїх працях здійснив історико- правовий аналіз існування права приватної власності на землю на території української держави, визначив поняття права приватної власності громадян на землю, дав характеристику об'єкта та суб'єк­тів цього права, обгрунтував необхідність реформування системи реєстрації прав на землю, сформулював рекомендації щодо вдоско­налення земельного законодавства та практики його застосування тощо.

Він також є співавтором навчального посібника з аграрного, зе­мельного та екологічного права (2000 р.), 2 коментарів до ЗК (2002-2003 рр.).

В. П. Жушман поряд із проблемами цивільного, господар­ського права досліджує також окремі правові інститути аграрно­го права. Вчений є автором понад 50 наукових праць, з них 7 — навчальні посібники. Особливо слід відзначити науковий внесок автора в підготовку та видання навчального посібника з аграрно­го права України (1997 р.). У 2003 р. побачив світ його навчаль­но-практичний посібник "Аграрне право та законодавство Укра­їни".

У дисертаційній формі права громадян на землю в сільській міс­цевості комплексно дослідила О. М. Вовк (1997 р.). При цьому вчена вирізняє окремі особливості таких прав, класифікує їх та вносить пропозиції щодо вдосконалення чинного земельного зако­нодавства. Важливим є зроблене нею розмежування прав власників земельних ділянок і землекористувачів та її науковий висновок про потребу їх роздільного регулювання в ЗК.

О. І. Заєць 1999 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правові аспекти зе­мельної реформи в Україні". У цій роботі вона сформулювала по­няття земельної реформи, обгрунтувала її мету, провела наукову класифікацію правовідносин у сфері земельної реформи тощо. Важливе практичне значення мають пропозиції вченої щодо роз­ширення змісту нового кодифікованого акта земельного законо­давства в частині включення до нього розділу "Правове забезпе­чення земельної реформи".

Правове забезпечення охорони та раціонального використання земель в сільському господарстві досліджує також Д. А. Суржан. Автор, зокрема в дисертаційній формі, з'ясував правові питання правового захисту земель сільськогосподарського призначення (1979 р.).

Ґрунтовне комплексне дослідження оренди земель сільськогос­подарського призначення в нових соціально-економічних умовах у дисертаційній формі здійснила Н. В. Ільницька. На основі аналізу історії розвитку оренди земель на території Української держави, чинного законодавства України в галузі регулювання земельних орендних відносин та наукового доробку представників економіч­ної та юридичної науки з проблем оренди земель автор з'ясувала специфічні ознаки земель сільськогосподарського призначення, поняття та особливості їх оренди, розкрила сутність та особливос­ті оренди земельних паїв, обгрунтувала важливе теоретичне поло­ження про земельно-правову природу договору оренди земель сіль­ськогосподарського призначення, внесла важливі пропозиції щодо вдосконалення чинного земельного законодавства тощо.

Правові засади оренди земель розробляє також кандидат юридич­них наук І. Будзилович. Автор, зокрема, докладно проаналізував історико-правові витоки оренди земель в Україні. Поряд із цим учений досліджує проблеми правового забезпечення земельної та аграрної ре­форм в Україні, співвідношення між згаданими реформами, перспек­тиви вдосконалення чинного земельного законодавства тощо.

Т. П. Проценко, яка є автором близько 20 наукових праць, 1996 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кан­дидата юридичних наук на тему: "Правовий режим майна селян­ських (фермерських) господарств", у якій вперше в українській науці аграрного права комплексно дослідила зміст правового режи­му майна фермерських господарств, права власності, інших майно­вих прав громадян, котрі провадять фермерське господарство. Ана­лізу проблемних аспектів сучасного законодавчого забезпечення майнових відносин у фермерських господарствах та напрямів його удосконалення присвячена й монографія вченої (2000 р.) та інші роботи. Авторка всебічно дослідила також конституційні засади розвитку фермерських господарств, правові проблеми сільськогос­подарських кооперативів тощо.

М. Я. Ващишин на дисертаційному рівні всебічно проаналізу­вав земельні правовідносини у фермерських господарствах. Вче­ний обгрунтував значення земельних правовідносин у системі всіх фермерських правовідносин як визначальних і базових, сформу­лював їх поняття та види. Крім того, він з'ясував поняття і право­вий статус суб'єкта права на одержання й використання земельної ділянки у фермерському господарстві, розглянув юридичну проце­дуру отримання земельних ділянок, правові форми використання земель у фермерських господарствах тощо. Важливе наукове зна­чення має також комплексне дослідження земельних прав та обов'язків осіб, які ведуть це господарство, та конкретні пропози­ції, зроблені М.Я. Ващишиним, щодо вдосконалення їх законодав­чої регламентації.

Л. В. Логуш провела оригінальне панорамне дослідження пра­вових засад фермерства у США, здійснила порівняльно-правовий аналіз фермерського законодавства США і України, на основі яко­го внесено конкретні пропозиції щодо розвитку загального та спе­ціального законодавств України у цій сфері. Вчена є також автор­кою 5 публікацій з питань правового забезпечення розвитку фер­мерства в Україні та США.

Правове регулювання створення та діяльності фермерських гос­подарств дослідила у своїй кандидатській дисертації М. С. Долин-ська. Вона проаналізувала процес створення фермерських госпо­дарств, з'ясувала етапи та особливості цього процесу тощо. При цьому правовий інститут фермерства аналізується з позицій враху­вання певного історичного досвіду України щодо існування при­ватних сімейних господарств на селі.

Правове становище сільськогосподарських кооперативів аналі­зує О. М. Сонін. Автор на дисертаційному рівні визначив проблем­ні аспекти виникнення, реорганізації та ліквідації сільськогоспо­дарських кооперативів. Він також грунтовно дослідив питання класифікації сільськогосподарських кооперативів за різними кри­теріями, правові проблеми майнових відносин у зазначених аграр­них структурах тощо.

О. А. Поліводський у дисертаційній та інших формах з'ясував проблеми правового регулювання реалізації сільськогосподар­ської продукції. У своїх працях автор приділяє увагу сучасним проблемам еволюції відносин власності в Україні. Вчений є спі­вавтором колективних монографій "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.) та "Проблеми права влас­ності та господарювання у сільському господарстві" (2001 р.), а також науково-практичного коментарю до ЗК, виданого в Києві 2003 р.

Т. Г. Ковальчук — автор більш як 10 наукових праць, серед яких тези конференцій, наукові статті, 3 розділи в різних наукових ви­даннях. Напрямами наукової діяльності є екологічне, земельне та аграрне право. Зокрема, вчена досліджує правові аспекти збережен­ня і родючості грунтів, охорони земель, проблеми законодавчого регулювання приватизації земель тощо. Т. Г. Ковальчук також взя­ла участь у підготовці науково-практичного коментарю до ЗК.

Кандидат юридичних наук Т. О. Коваленко на дисертаційному рівні здійснила комплексний аналіз правових аспектів реструктури­зації недержавних сільськогосподарських підприємств (2002 р.). При цьому значну увагу вчена приділила питанням реформування зе­мельних правовідносин. Важливе значення мають висновки авторки щодо вдосконалення земельного законодавства України з метою на­лежного правового регулювання реформування відносин власності на землю у процесі реструктуризації недержавних сільськогосподар­ських підприємств. Вчена сформулювала наукові визначення понять: "земельна частка (пай)", "право на земельну частку (пай)" тощо.

Вона також грунтовно досліджує правові проблеми паювання земель, зокрема питання реалізації права на земельну частку (пай), захисту права на земельну частку (пай) та ін.

Правові проблеми сільськогосподарських кооперативів в умовах ринкової економіки в дисертаційній формі дослідив В. Ю. Уркевич (2001 р.).

Кандидат юридичних наук, доцент М. А. Мацько всебічно проа­налізував проблеми правового становища підсобних виробництв і промислів у сільському господарстві. Нині основними напрямами наукової діяльності вченого є кооперативне право, правове станови­ще сільськогосподарської кооперації, договірні відносини кооперативів із господарюючими суб'єктами АПК; аграрне право тощо. Вче­ний є автором понад 80 наукових праць, з яких 1 книга, 2 розділи підручника, розділи довідково-методичних посібників, індивідуаль­них статей і наукових повідомлень. М. А. Мацько — один із співав­торів першого в Україні підручника з кооперативного права, в яко­му він з'ясував співвідношення аграрного та кооперативного права, правове становище сільськогосподарських кооперативів тощо.

3. Ф. Самчук 1994 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Юридичне обслугову­вання сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до рин­кової економіки", є авторкою 7 наукових статей, співавторкою нав­чального посібника "Аграрне право". Нині вчена аналізує правові проблеми аграрної та земельної реформ, приватизації земель тощо.

В. О. Ситник на дисертаційному рівні з'ясував основні наукові проблеми правового регулювання меліорації в Україні (1996 р.). Крім того, він є автором 13 наукових праць з питань правового за­безпечення меліорації у ході земельної реформи, реформування аг­рарних, зокрема земельних відносин тощо.

Автором 45 наукових праць, у тому числі й з проблем законодав­чого регулювання аграрних відносин, є В. М. Стретович. Учений глибоко дослідив питання правового регулювання колективного під­ряду в сільському господарстві, демонополізації земельної власнос­ті тощо. Він також брав участь у підготовці колективної монографії "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.).

Кандидат юридичних наук, доцент О. П. Радчук 1993 р. захис­тив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридич­них наук на тему: "Правове регулювання комісійної торгівлі сіль­ськогосподарською продукцією". Вчений також є автором близько 10 друкованих праць. За його участю видано навчальний посібник з аграрного права 1997 р.

І. А. Войтюк 1989 р. у дисертаційній формі дослідила питання матеріальної відповідальності членів колгоспів. Нині вчена аналі­зує проблеми правового регулювання оренди земель та інші питан­ня правового регулювання аграрних відносин.

О. В. Конишева вперше в Україні в дисертаційній формі дослі­дила проблеми правового забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення. Важливе значення ма­ють висновки авторки щодо розмежування понять "землі", "грун­ти", "сільськогосподарські угіддя" тощо.

Н. С. Гавриш на дисертаційному рівні проаналізувала правові пи­тання відповідальності за забруднення та засмічення грунтів в Україні.

А. Бейкун докладно дослідив організаційно-правові питання державного регулювання агропромислового комплексу. Вчений та­кож аналізує проблеми сучасного правового забезпечення земель­ної та аграрної реформ в Україні, розвитку аграрного законодавс­тва, його кодифікації тощо.

Конституційні засади забезпечення екологічної безпеки в сіль­ському господарстві та проблеми правового забезпечення виробниц­тва екологічно чистої продукції в АПК усебічно розглянув І. Бакай".

Організаційно-правові питання управління матеріально-техніч­ним забезпеченням сільського господарства в дисертаційній та мо­нографічній формах з'ясував В. П. Нагребельний. Учений опублі­кував близько 200 наукових праць, взяв участь у розробці багатьохзаконопроектів. Нині автор, поряд з іншими питаннями, досліджує правові аспекти реформування аграрного сектора економіки.

Представниками української аграрно-правової науки сьогодні розроблено широке коло питань правового регулювання аграрного сектора економіки, зокрема загальнотеоретичні засади аграрного права як галузі права, галузі законодавства, науки та навчальної дис­ципліни, а також науково-правові проблеми розвитку окремих аг­рарно-правових інститутів. Завдяки цьому нині можна з певністю говорити про науку аграрного права як сформовану (але, водночас, динамічну), цілісну системну галузь знань про аграрне право Украї­ни, його систему, предмет та методи правового регулювання, аграр­но-правові норми та правові інститути, аграрне законодавство тощо.

Слід зазначити, що сучасний період розвитку аграрно-правових досліджень українських учених характеризується значним розширен­ням кола проблем, які потребують науково-теоретичного з'ясування, виникненням нових напрямів аграрно-правових наукових досліджень.

Прийняття нового ЗК та істотне розширення кола земельних відносин вимагають нових ґрунтовних досліджень наукою аграрно­го права України.

Можливість вирізнення загальної частини навчального курсу аграрного права України є показником, що засвідчує об'єктивне іс­нування відповідної окремої галузі права.

До загальної частини курсу належать такі вихідні загальнотеоре­тичні теми, як: предмет аграрного права, його принципи й систе­ма; джерела аграрного права, їх поняття та класифікація; аграрні правовідносини (поняття, види, особливості, класифікація); дер­жавне регулювання сільського господарства (зміст, форми, система державних органів тощо); правове становище різних аграрних суб'єктів (фермерських господарств, сільськогосподарських коопе­ративів, особистих селянських господарств); особливості реформу­вання аграрних відносин тощо.

Особлива частина навчального курсу розпочинається з розкрит­тя особливостей правового режиму земель сільськогосподарського призначення, які є основним засобом виробництва, базою для ви­робничої сільськогосподарської діяльності всіх аграрних суб'єктів.

На цій основі в особливій частині курсу послідовно розкрива­ються головні напрями діяльності аграрних суб'єктів, їх земельні, трудові, майнові, договірні, фінансові та інші відносини, а також відповідальність за порушення аграрного законодавства України.

Вперше в підручнику з аграрного права України подається спе­ціальний розділ — про розвиток науки аграрного права України.

Спеціальна частина навчального курсу містить характеристику аграрного права зарубіжних країн і правове регулювання земельної та аграрної реформи в цих країнах.


< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Аграрне право України - Погрібний О.О.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter