Види івент-аналізу, вживаного для стеження за розвитком політичних (зокрема міжнародних) ситуацій і процесів
Види івент-аналізу,
вживаного для стеження за розвитком політичних (зокрема міжнародних) ситуацій і
процесів
Івент-аналіз – методика спрямована на обробку інформації, яка показує,
хто говорить або робить, що говорить або робить, по відношенню до кого і коли говорить
або робить.
Систематизація та обробка відповідних даних здійснюється за такими
ознаками:
- суб’єкт-ініціатор (хто);
- сюжет (що);
- об’єкт (по відношенню до кого);
- дата події (коли).
Систематизовані таким чином події зводяться в матричні таблиці
і підраховуються за допомогою ЕОМ. Ефективність даного методу припускає наявність
значного банку даних.
В даний час івент-аналіз має дуже широкі області застосування
– вивчення військових конфліктів, проявів політичного насильства, масових виступів
і динаміки переговорів. Його популярність обумовлена тим, що методика дозволяє здійснити
порівняння різних подій, які агрегуються (збираються), підраховуються і описуються
в термінах кількості, чисельності учасників, тривалості і масштабів політичної взаємодії.
Аналіз дозволяє виділяти етапи розвитку ситуації і оцінювати нову якість (стан)
політичного процесу як результат різного виду акцій учасників подій. У зв’язку з
цим виникає можливість побудови багатоваріантних сценаріїв і підвищується точність
прогнозування не тільки тактичного, але і стратегічного.
Іншими словами, івент-аналіз використовує більше інформації про
характер змін політичних ситуацій, ніж дослідницькі техніки, які розглядають їх
як єдине ціле.
Подійний аналіз є
одним із найпоширеніших методичних засобів прикладного вивчення динаміки
політичних ситуацій. Методика івент-аналіза заснована на спостереженні за ходом
і інтенсивністю подій із метою визначення основних тенденцій еволюції
обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. При цьому якщо спочатку
переважала практика проведення “загального”,
ненаправленого аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як
би “знизу”, відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу
значимість стали набувати нормативні моделі, висунуті дослідником (цільовий івент-аналіз) і їхнє наступне
наповнення фактологічним матеріалом (підхід “зверху”). Але в принципі
обидва види подійного аналізу продовжують достатньо успішно застосовуватися.
У першому випадку
дослідник не визначає заздалегідь, які саме елементи досліджуваного процесу
(ситуації) він буде відзначати насамперед, а визначає в попередньому порядку
лише самий безпосередній об’єкт спостереження. В другому випадку дослідження
ведеться на основі структуризованого підходу до збору інформації. У цих цілях
заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації
мають найбільше значення для дослідження. Але за звичай в дослідженнях обидва
види спостереження органічно сполучаються.
Один із ранніх і
найбільш відомих проектів із застосуванням методики івент-аналізу в
дослідженнях міжнародних відносин є інформаційний банк (банк Азара) із проблем
міжнародних конфліктів, у який на кінець 70-х рр. ХХ ст. була включена
інформація, що стосується 135 країн, і було зафіксовано 500 тис. подій за 30
років. Ціллю цього проекту було вивчення механізмів розвитку подій і закономірностей
конфліктної поведінки. Крім того, Е. Азару належить заслуга введення в науковий
обіг важливого (хоча і не безспірного) засобу виміру подійної динаміки –
тринадцятибальної шкали “співробітництво-ворожість”, що одержала
назву “шкала Азара”. Методика івент-анализу може бути з успіхом
застосована і для аналізу процесу міжнародних переговорів: частоти внесення
пропозицій сторонами, що беруть участь в них, динаміки поступок і т.д.
Прикладом використання івент-аналізу для дослідження переговорів може служити
робота М. Блейкера, який вивчав динаміку поступок на переговорах СРСР і Японії
у питанні продажу КВЖД у 30-і рр.