Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Тема 2. Форми держави в зарубіжних країнах

Тема 2. Форми держави в зарубіжних країнах

План:

Вступ

1. Поняття та класифікація форм держави

2. Форми правління в зарубіжних країнах

2. А) Особливості монархічної форми правління

2. Б) Республіканська форма правління

3. Особливі форми правління

3.1. Форми державного устрою

3.1 А) Унітарна форма державного устрою

3.1 Б) Федерація

3.2. Політичні режими, їх різновиди

Вступ

Всі держави, які існують в світі поєднує
найголовніша характеристика – форма держави, в якій виявляється особливості
організації влади, відбивається співвідношення окремих ланок державного
механізму.

З курсу теорії держави і права Вам
відомо, що форма держави є сукупністю найбільш загальних ознак держави, які
зумовлені інституціональними й територіальними способами організації влади.

У конституціях зарубіжних країн
фіксуються всі елементи форми держави: форма правління, державний режим та державний
устрій, з яких перших два, разом з такою характеристикою зарубіжних країн як
політичний режим, і виступають предметом нашої лекції.

При більш детальнішому вивченні та
аналізі форм правління у зарубіжних країнах, виявляється, що вони є досить
складними елементами державного устрою.

Нові тенденції конституційного розвитку
свідчать про те, що форма держави як цілісне явище стає предметом
конституційного регулювання. В деяких конституціях (приклад: Турції 1982р.,
Ефіопії 1987 р. та інш.) є й були розділи з назвою “Форма держави”, статті
багатьох конституцій вміщують синтезовані формулювання, що включають форму
правління, форму державно-територіального устрою, форму політичного режиму.

 

 

1.
Поняття та класифікація форм держави

В державному праві зарубіжних
країн традиційно використовують декілька понять, що з різних боків
характеризують форму держави. Термін “форма держави” має доктринальне
походження, він пов’язаний з вченнями про державу і тривалий час в конституціях
не використовувався. Нові тенденції конституційного розвитку свідчать про те,
що форма держави як цілісне явище стає предметом конституційного регулювання. В
деяких конституціях (Туреччини 1982 р., Ефіопії 1987 р., Сальвадору 1983 р.) є
чи були глави з назвою “форма держави”. Статті багатьох конституцій, в яких не
застосовується термін “форма держави”, разом з тим містяться синтезовані
формулювання, що включають форму правління, форму державно-територіального
устрою, форму політичного режиму.

Таким чином, під формами
держави
, як правило, розуміють сукупність зовнішніх ознак
держави, що визначаються її внутрішньою побудовою та охоплюють форму правління, форму державного устрою і політичний режим.

Якщо категорія “сутність
держави” відповідає на запитання: у чому полягає головне, закономірне, що визначає
в державі, то категорія “форма держави” – хто і як править у суспільстві, як
улаштовані і діють у ньому державно-владні структури, як об’єднане населення на
даній території, яким способом воно зв’язано через різні територіальні і
політичні утворення з державою в цілому, як здійснюється політична влада, за
допомогою яких методів, прийомів.

Форма держави – це її
побудова, на яку впливає як соціально-економічні чинники, так і природні,
кліматичні умови, національно-історичні і релігійні особливості, культурний
рівень розвитку суспільства тощо. Елементами форми держави виступають:

1) форма правління
характеризує порядок утворення та організації вищих органів державної влади,
їхні взаємовідносини один з одним і населенням;

2) форма державного устрою – відбиває територіальну структуру держави, співвідношення між державою в
цілому і його складовими територіальними одиницями;

3) політичний (державний)
режим
– це система методів, способів і засобів здійснення державної влади.

Причин різноманітності форм держави багато. Основні з них :

1) Історичні традиції розвитку
національної державності
.

Так, стійкість монархічних форм
правління в країнах Великобританії, Швеції пояснюється тим, що монархія в цих
державах існувала на протязі багатьох століть.

2) Історичні особливості становлення самої
національної державності.
Наприклад:
прийняття такими країнами як США, ФРН федеративної форми державного устрою
пояснюється історичними умовами виникнення самої держави, а не національними
моментами.

3) Національним складом населення даної
країни
. Саме ці обставини зумовили встановлення
федерації в таких багатонаціональних державах як Росія, Індія.

4) У колишніх колоніальних державах вибір
тієї чи іншою державної форми в значній мірі залежав від впливу метрополії.
Наприклад:
в багатьох колишніх колоніях Великобританії після проголошення незалежності,
була встановлена монархічна форма правління (Канада, Пакистан, Ямайка), а в
колишніх Французьких колоніях – республіканська.

На відміну від теорії держави і права в
конституційному праві для класифікації форм держави використовується свій
підхід – з позиції теорії розподілу влад та єдності державної влади:

А. Полікратична
(багатовладна) –
розподіл влади між різними органами держави (парламент
– законодавча влада, глава держави та уряд – виконавча влада, незалежні судді –
судова влада), налагоджені способи взаємодії гілок влади, система їх взаємних
стримувань та противаг, самоуправління територіальним колективом, демократичний
державний режим, різні форми участі населення в управлінні державою.

Б. Монократична (єдиновладна) – характеризується
єдиновладдям певного органу чи посадової особи. В конституціях може бути
проголошено повновладдя не одного органу, а певної системи однорідних органів
(наприклад, рад в умовах тоталітарного соціалізму). Але і в цьому випадку
вважається, що державна влада в центрі та на місцях належить лише їм, інші
органи держави – це органи не державної влади, а управління, правосуддя тощо.
Повнота державної влади може належати одній особі (наприклад, фюреру, дуче,
каудільо – в свій час в Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, монарху – в
деяких мусульманських країнах). В минулому в багатьох країнах Африки (Гвінеї,
Заїрі, Тунісі, Кенії) влада належала “довічним президентам”, які одночасно були
головами єдиної дозволеної (правлячої) партії, хоча в деяких конституціях і
були окремі положення про розподіл влад.

В. Проміжне місце
займає сегментарна
(лат. segmentum – відрізок). Характеризується
тим, що державна організація як ціле складається з різних відрізків, але її
об’єднує єдина природа державної влади, єдність державної політики з
принципових питань, єдині головні принципи організації та діяльності. Органи
державної влади формуються шляхом виборів, але число партій обмежено (Індонезія
– 3, Нігерія – 3, Сенегал – 4). Але вибори в парламент не мають принципового
значення, оскільки влада в руках президента (Латинська Америка) чи іншої
структури (військових в Таїланді). Можлива автономія, але з обмеженими
повноваженнями (Філіппіни).


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+